Україна на шахівниці в Женеві: що відомо про перший раунд переговорів між США та РФ

У Женеві 10 січня розпочалися американсько-російські переговори на платформі «Стратегічного діалогу з безпеки».

Їх провели спеціально сформовані делегації. Американську делегацію очолила заступниця держсекретаря США Венді Шерман, а російську — заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков. Перший раунд переговорів у понеділок тривав близько восьми годин.

Наразі мало інформації про зміст обговореного в Женеві. Американці спершу хочуть повідомити подробиці перемовин своїм союзникам, а росіяни підшукують слова, щоб подати поїздку до Женеви як свою чергову перемогу.

Лисиця обороняється від курей

Державний секретар США Ентоні Блінкен та деякі інші високопосадовці США виклали позицію США на переговорах з Росією в Женеві стосовно України.

«Не думаю, що ми станемо свідками якихось проривів наступного тижня, — заявив Блінкен, виступаючи напередодні на телеканалі Сі-Ен-Ен. — У нас буде можливість викласти свої міркування. Росіяни зроблять те саме, і ми подивимося, чи є підстави для руху вперед».

Блінкен пояснив вихідну позицію делегації США перед переговорами в Женеві: «Кремль стверджує, що це Україна загрожує Росії, що це Україна прагне спровокувати конфлікт, і що нарощування російських військ, танків та важкої артилерії біля українських кордонів має суто оборонний характер. Це те саме, якби лисиця пояснювала, що вона повинна напасти на курник, тому що його мешканці якимось чином становлять загрозу для неї. Ми вже бачили це раніше. Коли Росія вторглася до України у 2014 році, вона заявила, що Україна є агресором, щоб виправдати заздалегідь сплановані воєнні дії. І сьогодні ми знову бачимо значні зусилля щодо пропаганди проти України, НАТО та Сполучених Штатів».

Блінкен виклав українську позицію, можливо, навіть краще, ніж це зробили б представники України: «У 2014 році український народ обрав для себе демократичне та європейське майбутнє.

У відповідь на це Росія спровокувала кризу та здійснила вторгнення до країни. З того часу Росія окупувала українську територію в Криму та організувала війну в східній частині України — за участю сил, які вона очолює, навчає, постачає та фінансує. Внаслідок цього загинуло близько 14 тисяч людей, кордони України були перекроєні в силовий спосіб.

Крім військової агресії, Москва також прагне підірвати демократичні інститути України. Вона втручалася в політику та вибори в Україні; блокувала постачання енергоресурсів та торгівлю, щоб залякати її лідерів та чинити тиск на її громадян; використовувала пропаганду та дез­інформацію, щоб посіяти недовіру; здійснювала кібератаки на критично важливу інфраструктуру країни.

Потім, починаючи з березня минулого року і продовжуючи до осені, Росія почала масоване, нічим не спровоковане нарощування збройних сил і техніки на кордоні України — майже 100 тисяч військовослужбовців перебувають там сьогодні, а з планами мобілізації це може бути вдвічі більше за дуже короткі терміни.

Адже саме Росія вторглася в Україну майже вісім років тому, саме Росія є окупантом частини України, Криму, саме Росія досі розпалює війну на сході України, саме Росія не виконала жодного зі своїх мінських зобов’язань, більше того — активно порушує багато з них і відмовляється визнати себе стороною конфлікту. Саме Росія неодноразово брала під приціл українську демократію. І саме Росія вкотре спрямовує війська до кордону України».

Путін хоче діалогу на рівних

Стосовно цілей Кремля, то їх найбільш влучно, як видається, виклав в інтерв’ю RFI французький політолог, професор університету Париж-VIII та співробітник Французького інституту геополітики Андре Філлер:

«Перше, чого Володимир Путін намагається досягти від американців, — це просто щоб американці погодилися вести з ним діалог на рівних. «Через голову» України, якщо можна так сказати. Але також відтісняючи Європу. Володимир Путін намагається повернути Росії статус великої держави, і його головний співрозмовник — це, зрозуміло, Вашингтон. Тому однією з головних цілей цієї ескалації напруженості і було прагнення домогтися прямого діалогу між Москвою та Вашингтоном як «володарями світу».

Якщо залишатися реалістами — так, Україна — це лише привід чи, якщо хочете, шахівниця, на якій розігрується велика партія.

Питання України може стати по-справжньому геополітичною ставкою для Росії (і підштовхнути її до масштабних військових дій, чого, ми сподіваємося, не станеться), якщо російське керівництво отримає впевненість у тому, що в ході цієї військової кампанії воно зможе розділити Україну навпіл та створити нову «державну освіту» — так звану «Новоросію» — від нинішніх сепаратистських «республік» Донецька та Луганська до Придністров’я, забезпечивши панування Росії в усьому басейні Азовського моря та на значній частині узбережжя Чорного моря».

Зустріч у Женеві була однією з кількох, що проходять цього тижня у трьох європейських містах і присвячені вимогам Москви укласти безпекову угоду та нарощуванню російських сил поблизу України.

У  Брюсселі вже відбулося засідання Комісії Україна—НАТО, яке скликав генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг. Воно передувало запланованим переговорам Росія—НАТО, призначених на 12 січня.