І що на хліб намажемо? В аграрній Україні планують запровадити продуктові картки

«Епоху бідності», яку Зе-влада обіцяла звести нанівець, як показало життя, змінила «епоха зубожіння»: через рекордні ціни на енергоносії українців очікує значне здорожчання харчових продуктів.

От в офісі президента й готують варіанти антикризових заходів та не виключають запровадження продуктових карток.

Радник президента з економічних питань Олег Устенко днями заявив, що насамперед мають отримати підтримку найбільш уразливі та незахищені верстви населення.

«Це можуть бути і додаткові виплати для компенсації зростання цін, і запровадження food stamps у системі «Дія» — так званих «продуктових чеків», як це практикується в США», — пояснив чиновник, додавши, що на такий крок можуть піти «у разі необхідності».

Пан Устенко, згадуючи досвід США, мав на увазі, що там діє програма продовольчих чеків SNAP  й щомісячні дотації можуть отримати ті, хто їх потребує.

Нагадаємо, що раніше в НАН України назвали найбідніший в нашій державі прошарок населення. Ним соціологи називають сім’ї з двома-трьома дітьми: народження другої дитини — найбільш серйозний ризик збідніти, вважають фахівці.

І як тут не згадати досвід СРСР, коли наприкінці 1970-х у «країні розвинутого соціалізму» на тлі дефіциту окремих промислових товарів почала спостерігатися гостра нестача продуктів харчування. Як наслідок, в окремих містах були введені так звані «запрошення», що фактично встановлювали норми продажу на окремі товари.

У 1980—1981 роках талони на масло, окремі види м’ясних продуктів діяли в містах середнього Уралу. А в середині 1980-х років і в окремих містах радянської України з’явилися картки («запрошення») на вершкове масло, цукор, мийні засоби тощо.

Наприкінці 1980-х, на зорі майбутньої приватизації, коли інфляція призвела до товарного голоду, були введені картки на м’ясні продукти, цукор, крупи, олію та інше. Непродовольчі товари також почали продавати за талонами, але громадяни купували в основному продукти.

Суть талонної системи полягає в тому, що для купівлі дефіцитного товару необхідно не тільки заплатити гроші, а й передати особливий талон, що дозволяє купівлю даного товару.

Талони на продукти харчування і деякі товари народного споживання видавали за місцем прописки (або гуртожитку — для студентів ВНЗ), за місцем роботи (зазвичай, у профкомі). Також були організовані поширення деяких продуктів і промтоварів, отриманих при натуральному обміні між підприємствами — бартер.

Причиною виникнення талонної системи був дефіцит деяких товарів широкого споживання. Згодом повсюдно талони були впроваджені на багато продуктів харчування і деякі інші товари (тютюнові вироби, горілка, ковбаса, мило, чай, крупи, сіль, цукор, у деяких, вкрай рідкісних, випадках, у віддалених місцевостях — хліб, майонез та ін.).

Прихованою формою карткової (талонної) системи можна вважати існування так званих «столів замовлень», де громадяни, які мають відповідну прописку, могли з певною періодичністю і в обмеженій кількості купувати певні товари, які зникли з вільного продажу.

У незалежній Україні талонна система зійшла нанівець з початку 1992 року, в зв’язку з «відпущенням» цін і поширенням вільної торгівлі.