Заповіти Христа сьогодні

25 грудня — це не «католицьке Різдво», а Різдво за новим стилем, за правильним календарем. У цей день відзначають Різдво і протестанти, і більшість православних церков — десять, а 7 січня — тільки шість.

Юліанський календар неточний, розроблений за ініціативи язичника Юлія Цезаря, в ньому Різдвяним постом нехтують, коли всі святкують за новим стилем Новий рік. ПЦУ має готувати вірян до переходу на правильну дату. У день Різдва згадаймо заповіді Нового Завіту, які Христос дав людям.

Сучасна ситуація у світі, в Україні, події сьогодення можуть бути розтлумачені та оцінені на основі прикладів із проповідей Христа, з його повчань. Таке пояснення не є штучно притягнутим: минуло два тисячоліття, та в світі багато що повторюється (в інших формах), повертається на круги своя, заповіді не застарівають.

Ісус підтвердив (Мат.5, Марк.5) заповіді Старого Завіту. Путін, Росія, розв’язавши війну проти України, порушили 6-ту заповідь («Не вбивай»), 8-му («Не кради»), 9-ту («Не свідчи ложно»), 10-ту («Не зазіхай на дім ближнього» та його майно).

На руках Путіна — кров загиблих: тисячі цивільних, українських військових, проросійських бойовиків. Українські та татарські доми захоплені загарбником. Путін брехливо свідчив: «нас там нєт».

На злочинців чекає Божий та людський суд. І ще про Путіна: «Злочинець приходить лише для того, щоб украсти, вбити, погубити» (І 10).

Христос вважав справедливим оружний захист від агресії: «Коли сильний зі зброєю охороняє дім свій, тоді в безпеці його маєток» (Л11). Висновок: зміцнюймо Збройні сили України.

Капітулянтська ідея заглядати в очі агресору, перестати стріляти, що видається нібито християнською, такою не є. Підставити щоку під удар і рятувати мечем від убивць себе і близьких — різні ситуації.

Христос обґрунтував право на самозахист (Мат26): «Всі, що за меч беруться, від меча [!] загинуть». Рано чи пізно це чекає путінську зграю: той, хто першим підняв меча, буде покараний, як Гітлер.

Христос не закликав до підкорення агресорам і вбивцям; ми маємо право застосовувати меч для оборони, це не порушує християнських засад. Покладатися треба на Божу поміч, на силу меча та союзників.

Христос вигнав бісів із біснуватого та вселив їх у свиней (Мат8, Марк5). Біснуватість (жага загарбань) якимось чином передалася у спадок злочинцям наших часів — Гітлеру, Путіну, Жириновському та всій путінській компанії; їм варто пам’ятати фінал: біснуваті свині втопилися в морі (правда, не в Чорному).

«Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій шкурі, а всередині — вовки хижі» (Мат7). Путін й інші московські вовки намагаються приспати нашу пильність брехнею про «братську дружбу», про «єдиний народ», а насправді хочуть проковтнути Україну, знищити її захисників.

Власник виноградника здав його в оренду, орендарі не платили нічого, вбили сина хазяїна. Христос сказав, що господар має зробити з убивцями: «Прийде та вигубить тих виноградарів» (Мат21). Українське керівництво не згадало цю притчу, коли здавало в оренду Севастополь, а Путін діяв, як бандити-виноградарі. За сприяння Сили Божої убивці будуть вигублені.

«Те, що з уст виходить, те походить із серця, і воно осквернює людину, бо з серця походять лихі помисли» (Мат15, Марк7). Христос ніби передбачив інформаційну війну, брудні методи, що їх застосовують російські ЗМІ (кисельови, скабєєви) та російські політики; скверна в них у серці та на язиці; їм підспівує їхня українська агентура.

«Ніхто не може служити двом панам... Не можна Богові служити і мамоні» (Мат6). Це про російську церкву, яка служить Путіну, збагачується, а вдає, що нібито служить Богові.

Апостол Павло нагадав іудеям слова пророка Ісаї: «Серце цього народу зашкарубло, й вони вухами важко чули, й очі свої замружили». Це стосується нині росіян: більшість виправдовує агресію, загарбання чужого, вбивства, розправу над незгідними на захоплених землях і в себе в Росії; вони поклоняються своєму кесарю Путіну, затулили очі та вуха.

Ніби про Зе-керманичів України та їхніх виборців сказано: «Вони сліпі, вожді сліпих, а якщо сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму» (Мат15). «Сліпі проводирі», вибрані «сліпими» виборцями, не здатні керувати державою, можуть потягти до ями і зрячих, всю країну. Виборцям час прозріти.

«Лжепророки» (Мат7) в Україні були й раніше, нині з’явився Зеленський і пророкував «кінець епохи бідності». От як він це реалізовує: «Всякому, хто має, додасться, і він матиме над міру, а в того, хто не має, відніметься й те, що мав» (Мат25).

«За кожне пусте слово, яке кажуть люди, вони будуть відповідати Судного дня» (Мат12). Це про невиконані передвиборчі цяцянки та «відосики» Зеленського. Богдан у Гордона пояснив брехливе базікання Зеленського: він продовжує грати в кіно.

«Ісус... вигнав усіх, що продавали й купували в храмі... і казав: «Дім мій домом молитви назоветься, а ви зробили з нього вертеп розбійників» (Мат21, Л19). Верховна Рада повинна бути храмом демократії, з неї треба вигнати депутатів, що продаються, тих, хто роздає та отримує конверти з грошима від олігархів за відповідну законотворчість. Вийдіть, розбійники!

Вираз «Багато покликаних, але вибраних мало» (Мат 22) стосується депутатів-«слуг». Покликав їх Зеленський, вибрані вони обдуреним електоратом, але «вибраних» у високому значенні слова серед них немає.

Безсумнівні Христові слова: «Слуга не більший за пана свого, а посланий — не більший за того, хто його послав» (І 13). А «слуги народу» діють так, нібито вони вищі за народ, який послав (вибрав) їх. Виборці зрозуміли помилку і скоро пошлють «слуг», куди треба.

«Не вливайте вино молоде в старі міхи» (Мат9). Коли «молоде вино» бродило, воно щось булькало про «нові міхи», але скисло одразу. «Молода» і «зелена» команда діє в старих рамках, за старими «понятіями»: особисте збагачення. Яка там турбота про народ?!

Широко відомим є афоризм Христа: «Не судіть, то й не будете осуджені» (Мат7). Це про українських суддів, але потрібне доповнення: не судіть неправедно, за хабарі.

Відоме й таке твердження: «Нема нічого таємного, щоб не стало явним» (Мат10). Воно справедливе і для української політики: історії про зрив операції проти вагнерівців, про офшори Зеленського, його зв’язки з олігархом Коломойським, про викрадення Чауса, «відкати» у «великому крадівництві», корупцію, про вміст конвертів для депутатів-«слуг» будуть згодом розкриті. Вже сьогодні прорвано завісу Зе-брехні щодо «вагнергейту», приховуване стало явним, головного винуватця теж буде викрито.

«Будуть... перші останніми» (Мат20). Це прогноз щодо рейтингу Зеленського та «слуг».

Христос назвав людей гідних «сіллю землі». На нашій землі таких мало лишилося. Українська еліта була винищена російсько-більшовицьким режимом. Про псевдоеліту, що нині при владі, сказано: «Якщо сіль втрачає смак,... ні на що не придатна більше» (Мат5).

Фарисеї запитали Христа, чи треба платити податок кесарю, відповідь відома: «Кесарю — кесареве» (Мат22, Л20). В Україні сплата податків має бути обов’язком, бо кошти йдуть не кесарю чужої імперії, а на потреби власної держави (за винятком вкрадених владою).

Але українські багатії та політики (на найвищому рівні) теж крадуть у держави, в народу, виводячи гроші в офшори. Подібні дії правлячої верхівки привели не до «кінця епохи бідності» (обіцянки виявилися брехнею), а до початку епохи зубожіння. Це суперечить заповіді: «Той, хто трудиться, гідний нагороди, він має бути нагодованим» (Мат10, Л10).

Олігархи повинні прислухатися до слів Спасителя: «Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти у Царство Боже» (Мат20). Багатій Закхей, переконаний Христовим ученням, заявив: «Половину свого майна даю вбогим, а якщо чимось когось скривдив, то поверну вчетверо» (Л19).

Цей приклад нині наслідували багаті люди на Заході, до ініціативи Гейтса–Баффета (віддати половину статків на благодійність) приєдналася понад сотня членів.

Українські олігархи не поспішають приєднатися (хоча якоюсь благодійністю і займаються). Тож треба в Україні запровадити прогресивний податок: більші доходи — більша ставка оподаткування; це ефективніше, ніж список олігархів, не потрібний людям, а у Бога вони і так на обліку.

Христос закликав людей до єдності, висловив засторогу, передбачивши стан справ в Україні: «Якщо царство розділиться само в собі, не встоїть те царство, запустіє; всякий дім, розділений сам в собі, не встоїть» (Мат12, Марк3).

Апостол Павло цю думку про єдність держави пояснив на прикладі людського тіла («Послання до коринфян»). «Частин багато, але одне тіло. Не може око руці сказати: «Ти мені не потрібна»... Якщо страждає один член, страждають із ним усі». Українці Криму, Донецька, Луганська мають пам’ятати, що Київ їм потрібен як центр державного організму, а «русскому міру» — як об’єкт для загарбання.

Патріоти України, єднайтеся!

Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технічних наук
Київ