Під ковпаком спецслужб Путіна, або Зеленський — загроза українській державності

Інформаційний скандал, який виник у результаті ганебних дій заступника міністра внутрішніх справ Олександра Гогілашвілі на блокпосту в Донецькій області, переріс у політичний.

Він втягнув у свою орбіту президента Володимира Зеленського, його особисту помічницю Марію Левченко (дружину Гогілашвілі), ексміністра внутрішніх справ Арсена Авакова, начальника ГУР МО Кирила Буданова, голову СБУ Івана Баканова і показав усю гнилість, цинізм і некомпетентність нинішньої влади.

Після «вагнергейту» і «державного перевороту» Зеленського Україна переживає чергову ганьбу перед світовою спільнотою.

Що не так з Гогілашвілі?

Не згадуватиму про морально-етичні, політичні і правові аспекти скандальної поведінки вже колишнього заступника міністра внутрішніх справ. Їх оприлюднили достатньо. Однак у цій брудній історії вигулькнула значно важливіша проблема — висока ймовірність державної зради.

Як ексначальник відділу військової контррозвідки СБУ хочу звернути увагу на безпекову і контррозвідувальну складові призначення Гогілашвілі на посаду заступника міністра.

Я уважно вивчив життєвих шлях Гогілашвілі, прослухав його відеоінтерв’ю. Невпевненість, надмірна емоційність вказують на його нещирість, психологічну і психічну нестабільність та неврівноваженість.

Та для мене було важливим встановити, чи мав він якісь контакти або зв’язки зі спецслужбами Росії. Гогілашвілі надав цінну для контррозвідки інформацію.

Він заявив: «У меня есть уголовное производство, которое по мне завели из-за экстремизма и моей гражданской позиции в 2015 году.

Потом, в 2016-м, моих родителей вызывали в ФСБ».
Видиме «кримінальне переслідування» особи, яка є таємним агентом і виїхала до іншої країни, спецслужби РФ нерідко використовують як прикриття свого агента і легалізацію його в країні перебування.

Він отримує притулок, посвідку на проживання, право на роботу, одружується і стає громадянином цієї країни. Це — «класика жанру» легалізації агента в іншій країні для подальшого виконання завдань спецслужб Росії.

За кілька днів після скандалу журналісти встановили, що Гогілашвілі для отримання громадянства РФ одружився в Ростові-на-Дону, потім розлучився, був засуджений за шахрайство і підробку документів, має проблеми з наркотиками, темні плями в біографії, які вказують на високу ймовірність того, що він є агентом ФСБ і був направлений в Україну для легалізації і виконання завдань російських спецслужб.

Невже СБ і МВС не могли все це виявити? Запитання риторичне. Вони тупо виконували вказівку Зеленського — призначити Гогілашвілі заступником міністра без спецперевірки, бо так хоче його «помічниця Маша».

М’якість вироку суду, дивний шлюб і розлучення в Росії, безперешкодне отримання громадянства РФ при наявності судимості, проблеми з наркотиками, «кримінальна справа за екстремізм», на мою думку (як контррозвідника), свідчать, що за таких обставин Гогілашвілі не міг бути незавербованим «ефесбешниками»! Якби його не завербували на тлі розірваних дипломатичних відносин між Грузією і Росією, то з боку ФСБ це була б службова недбалість.

Маючи подвійне громадянство (Грузії і РФ), Гогілашвілі неодноразово відвідував Грузію до початку російсько-грузинської війни і після неї за наявності жорсткого прикордонного контролю з обох сторін.

Для безпроблемної поїдки в Грузію Гогілашвілі використовував грузинський паспорт, а при поверненні назад — російський. Якщо Гогілашвілі є агентом ФСБ (а ймовірність цього дуже висока!), то легко зрозуміти, з якою метою він неодноразово відвідував Грузію.

2010 року Гогілашвілі прибуває в Україну на постійне місце проживання і стає керівником зі зв’язків із громадськістю київського Центру здорової молоді. До початку російської агресії Центр «працював» на дві країни — Україну і Росію, Гогілашвілі часто відвідував РФ.

Це ідеальна можливість для шпигунської діяльності — передавати куратору ФСБ інформацію, отримувати нові завдання, інструкції. Після одруження з Марією Левченко президент Зеленський надає йому громадянство України.

Обплутана павутиною ФСБ

У вересні–листопаді 2019 року в «Україні молодій» у серії статей я опублікував цілком таємні нормативно-відомчі акти КДБ СРСР про його агентурний апарат, вивчення кандидатів на вербуванняу, методи і способи вербування, підписки завербованих про таємну співпрацю з КДБ, категорії агентів, агентурні донесення, особові та робочі справи агентів, їхні алфавітні облікові карточки, як заохочували агентів, як проводити з ними таємні зустрічі на явочних і конспіративних квартирах, хто міг бути агентом, довіреною особою, резидентом та інші обставини оперативної і агентурної роботи.

Зазначені акти КДБ СРСР є основою наказів та інструкцій діяльності ФСБ РФ. Тих, хто цікавиться темою, запрошую ознайомитись із моїми публікаціями:

- «Батогом і пряником: як вербували в агенти КДБ та ким вони були»;

- «Вони і досі серед нас: колишні агенти КДБ нині працюють на ФСБ і продовжують нести загрозу Україні»;

- «Агентура КДБ–ФСБ–РПЦ в Україні: чого ми не знали про добре знайомі обличчя»;

- «АДвокат» Віктор Медведчук — агент КДБ «Соколовський»: маловідомі факти з біографії кума Путіна» ().

Опісля варто ретельно проаналізувати біографію Гогілашвілі, його контакти, зв’язки в Росії, закордонні поїздки, опубліковані компрометуючі матеріали.

Наклавши (як кальку) на оприлюднені факти й нормативні акти про агентурний апарат КДБ-ФСБ на зроблений аналіз, ви самостійно зможете зробити висновок, чи міг Гогілашвілі бути завербованим ФСБ.

Групою офіцерів-ветеранів спецслужб України встановлено:

1) Путін через агентуру ФСБ, ГРУ і СЗР взяв під свій контроль усі сфери життєдіяльності України. Реалізовуючи свої плани щодо ліквідації української державності, Кремль постійно, системно і цілеспрямовано проводить свою підривну діяльність проти України по всіх фронтах: дипломатичному, економічному, інформаційному, політичному, релігійному, воєнному та інших із використанням різноманітних сил і засобів, основними з яких є таємна агентурна мережа та агенти політичного впливу Москви. За роки незалежності російська агентурна мережа повністю обплутала Україну невидимою павутиною.

2) Головною силою політичного впливу Москви в Україні є проросійська політична партія «Опозиційна платформа — За життя», прозвана в народі «московська окупаційна платформа». Співголови партії народні депутати України Рабінович (агент КДБ СРСР, псевдонім «Жолудь») і Бойко, вони ж — співголови фракції ОПЗЖ в парламенті, яка налічує 44 депутати. Голова політради партії і її співголова — народний депутат Медведчук (агент КДБ СРСР, псевдонім «Соколовський») — кум президента РФ Путіна.

3) Російська православна церква в Україні (РПЦУ) на чолі з предстоятелем Онуфрієм (агент КДБ СРСР) — це релігійна агентурна мережа в нашій країні. Вона тісно пов’язана з ОПЗЖ, лідери якої активно підтримують РПЦ, її патріарха Кіріла Гундяєва (агент КДБ «Михайлов», як і його попередник Алєксій ІІ, агент КДБ «Дроздов», — знайомий з обома особисто) та РПЦУ і її предстоятеля Онуфрія, внесеного в базу даних «Миротворця» як «агента впливу».

17 серпня 2021 р. Київ. Засідання Священного синоду РПЦУ
(агентура релігійного і політичного впливу Москви). В центрі —
предстоятель Онуфрій.

Усі дев’ять членів «Священного» синоду РПЦУ є «агентами впливу РПЦ», виступають проти вступу України в НАТО, не визнають автокефалії Православної церкви України, підтримують агресора і вбивцю Путіна, нагоро­джені високими відзнаками РПЦ, а п’ятеро з них нагороджені президентом Росії орденом «Дружби» (Онуфрій, Лазар, Іларіон, Павел, Антоній).

Аналіз архівних матеріалів КДБ СРСР (з ними я знайомився 1992 року в складі комісії в Москві) засвідчив, що весь патріархат РПЦ і всі члени синоду РПЦУ були агентами КДБ, семеро з них можуть бути чинними агентами ФСБ і СЗР РФ.

Голова СЗР України Єгор Божок 24 січня 2019 року заявив Укрінформу, що «на 99% священнослужителі РПЦ всередині Росії контролюються ФСБ, а ті, які працюють за кордоном, — СЗР РФ».

4) Агенти впливу не просто виконують окремі доручення Кремля, а створюють організації, які шкодять Україні. Вони діють під прикриттям красивих назв і гасел забезпечення стандартів захисту прав людини, дотримання Конституції, міжнародних норм. Але це тільки ширма. Основна їхня ціль — виконання завдань Москви, націлених на дестабілізацію всіх сфер життєдіяльності України і ліквідацію її незалежності.

Інформація про цінних і особливо цінних агентів КДБ УРСР зберігається в архівах ФСБ РФ. Для російських спецслужб використання цих агентів, які перебувають у вищих колах політичної, релігійної і державної влади України, завжди вважалось вищим пілотажем. Сьогодні ми пожинаємо плоди цієї роботи.

«Демченко і Єрмак — «кроти» Росії в офісі президента України»

У червні 2020 року за клопотанням Єрмака Зеленський призначив Руслана Демченка першим заступником секретаря РНБО України і головою Комітету з питань розвідки при президентові України.

Зауважу: коли Україна отримала незалежність, Демченко в 1992 році закінчив у Москві Інститут ім. Ю. В. Андропова КДБ СРСР (зараз — Академія зовнішньої розвідки РФ).

Продовжуючи навчання в інституті після розвалу Радянського Союзу, слухачі, щоб закінчити навчання й отримати диплом, приймали присягу, затверджену указом президента РФ Єльцина від 5 січня 1992 року №7.

У ній, зокрема, є такі слова: «Клянусь мужньо, не жаліючи свого життя, захищати народ і дер­жавні інтереси Російської Федерації».

Чи приймав Демченко цю присягу? Питання риторичне. До речі, цей інститут (так звану «лісову школу») свого часу закінчили Путін, Іванов, Муров, Якунін, Наришкін.

Згодом усі вони посіли найвищі посади у владі РФ. Чи не перебуває у них на оперативному зв’язку Демченко? Хто його можливий куратор у Москві? Відповідь на ці запитання має дати СБУ.

Колишній радянський розвідник (навчався разом з Путіним у «лісовій школі»), який з 1985 по 1987 роки працював у Вашингтоні в резидентурі ПГУ КДБ СРСР (з 1994 року проживає у США), майор Юрій Швець (із ним я добре знайомий з 2002 року) заявив, що «Демченко — «кріт» ФСБ Росії, а глава офісу президента Єрмак — агент ГРУ, він є «вухами й очима Москви. Єрмак причетний до організації «вербувальної» зустрічі Зеленського з секретарем РБ РФ Патрушевим в Омані». Про це Швець розповів на своєму ютуб-каналі, на відео №87 під назвою «Вагнергейт».

Зокрема, він заявив: «Єрмак створив для України та Зеленського одну проблему — замовну кримінальну справу проти Байдена, другу проблему — поїздку Зеленського в Оман на вербувальну бесіду... Ви уявляєте собі? Зеленського привезли в Оман для вербувального підходу! Зробив це відомий агент КДБ-ФСБ Медведчук і агент Єрмак, котрий працює на російське ГРУ.

Дивна прихильність Зеленського до Єрмака не зникає і після цього. Хоча доросла людина мала б уже зрозуміти — тебе жорстко підставляють. Особливо це стосується поїздки в Оман. Але довіра Зеленського до Єрмака навпаки — зростає. Він виконує вищі, ніж у прем’єра, функції і працює замість президента. Приміром, під час візиту глави МЗС Кулеби в США для підписання хартії про стратегічне партнерство Єрмак очолював делегацію.

Що йому там робити? На яких він там підставах узагалі? Згідно з повноваженнями своєї посади, він має сидіти в Києві й керувати апаратом офісу президента. Чого він туди поперся? Хто його послав? Він був направлений туди як вуха і очі Москви для того, щоб потім повідомити, на якому рівні перебувають відносини між Україною та США».

Нагадаю, 26 квітня 2010 року заступник міністра закордонних справ України Демченко активно лобіював «Харківські угоди» і переконував народних депутатів ратифікувати їх. Він просував тезу про те, що «угоди» і ЧФ у Криму — це стабільність для України. Через шість днів після їх підписання Демченко став відповідальним за двосторонні відносини з Росією.

Після розгляду в березні 2021 року РНБО питання про відповідальність осіб за підписання «Харківських угод» голова фракції «Голосу» Сергій Рахманін справедливо назвав Демченка головним лобістом цих проросійських угод.

Про участь Демченка у лобіюванні «Харківських угод» об’єктивно повідомили також журналісти «Схем». Вони оприлюднили стенограму засідання парламентського Комітету з питань національної безпеки та оборони 26 квітня 2010 року, згідно з якою Демченко активно агітував за ратифікацію угод. Прочитавши стенограму виступу Демченка, можна зрозуміти, що він — агент політичного впливу Москви.

Як народний депутат я був свідком зрадницької позиції Демченка. На мою думку, ймовірність того, що він є агентом ФСБ РФ, — майже стовідсоткова.

Ще в червні 2010 року Я направив депутатський запит ген­прокурору про порушення кримінальної справи проти Януковича за підписання ним «Харківських угод», що з його боку було державною зрадою, і зареєстрував у Верховній Раді проєкт постанови про усунення Януковича з поста президента через імпічмент.

Отримав «відписку», що «Генпрокуратура не уповноважена здійснювати нагляд за дотриманням законності у діяльності президента України». Депутати не підтримали мою ініціативу щодо імпічменту.

На початку січня 2021 року копії зазначених документів я направив в РНБО і СБУ. Наприкінці січня ДБР повідомило Януковичу підозру в державній зраді за підписання «Харківських угод».

У ній, зокрема, зазначено: «Янукович, діючи за попередньою змовою з вищими посадовими особами РФ на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, надав іноземній державі — Російській Федерації та її представнику — президенту РФ Дмитру Медведєву — допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. Вже у 2014 році все це призвело до того, що військовослужбовці ЧФ РФ у взаємодії з іншими російськими підрозділами здійснили військову окупацію та подальшу анексію півострова Крим, що призвело до тяжких наслідків у вигляді порушення територіальної цілісності України».

Офіс Зеленського відмовився повідомляти журналістам результати люстраційної перевірки Демченка, прізвище якого було в списку осіб, що підлягають люстрації, а потім з невідомих причин зникло з нього.

Секретар РНБО Данілов заявив, що за підписання «Харківських угод» мають відповідати всі причетні, а не тільки нардепи, які за них голосували. На запитання, чи стосується це його першого заступника Демченка, Данілов зазначив: «Якщо пан Демченко брав у цьому участь, він так само має нести за це відповідальність».

Попри це Демченко досі не притягнутий до відповідальності, як обіцяв Данілов, а залишається його першим заступником і головою Комітету з питань розвідки при президентові України.

Зеленському на замітку

Під час президентських ви­борів у 2004 і 2010 роках я неодноразово публічно заявляв, що Янукович не лише неодноразово судимий, що він не українець за національністю та ще й агент КДБ.

Його не можна обирати президентом України, оскільки він перебуває під контролем ФСБ і повністю залежний від Путіна. Обрання Януковича президентом призведе до трагічних непоправних наслідків для України.

Ветеран КДБ, який завербував Януковича, розповів мені про його натуру й агентурну діяльність. Журналіст Аскольд Крушельницький згодом напише, як колишній радянський офіцер ГРУ Петро Лелик розповідав йому, що коли Янукович був «на зоні», його завербував КДБ — Янукович мав тісні контакти з лідерами організованого злочинного світу в Донецьку і давав на них інформацію. У листопаді 2014 року ексголова СБУ Євген Марчук заявив: «Янукович апріорі не міг не бути агентом КДБ, будучи двічі судимим у радянські часи».

Свою роль агент КДБ СРСР Янукович відпрацював по повній програмі, коли став президентом України. Спочатку підписав з президентом Росії Медведєвим так звані «Харківські угоди».

Потім на вимогу Путіна відмовився підписати Угоду про асоціацію ЄС—Україна, що призвело до Революції гідності, загибелі Небесної сотні, воєнної агресії Росії, анексії Криму та окупації частини Донбасу.

Вони «проявили не суб’єктність», а державну зраду!

Наприкінці грудня 2012 року Янукович призначив міністром оборони і членом РНБО України уродженця і громадянина РФ Павла Лебедєва, який за вказівкою Москви повністю розвалив ЗСУ і здав спецслужбам Росії військові таємниці.

На початку січня 2013-го Янукович призначив головою СБ і членом РНБО громадянина РФ Олександра Якименка. Це призначення завдало СБУ найстрашнішого удару за всі роки незалежності, після чого вона досі не може оговтатися.

Після втечі Януковича та Якименка стало відомо, що комп’ютерний центр СБУ перебував на повному контролі ФСБ РФ. У цьому центрі працювали кадрові офіцери російських спецслужб, а співробітників СБУ туди навіть не допускали.

Вся база даних СБУ, включаючи інформацію про кадровий склад, агентурний апарат і осіб, які працювали під глибоким прикриттям, була передана в Москву.

Це була катастрофа, якій у мирний час немає аналогів в історії спецслужб світу! В результаті цієї операції чимало громадян України (прізвища яких невідомі широкому загалу) були арештовані в Росії.

Але це лише видима верхівка айсберга. Набагато страшніше те, що за роки війни агентурний апарат СБУ перетворився в агентурну мережу ФСБ РФ на території України шляхом перевербування агентів на основі викрадених в СБУ таємних матеріалів.

За таких умов СБУ стає навіть небезпечною для власної держави. За роки війни владою не було зроблено жорсткої люстрації в СБУ з метою викорінення російської агентури.

У червні 2010 року Янукович призначив головою СЗР народного депутата від Партії регіонів Григорія Ілляшова, який до 1992 року служив в особливому відділі КДБ СРСР.

А в серпні 2010-го призначив начальником ГУР МО України Сергія Гмизу, який у 1991 році закінчив Московську воєнно-дипломатичну академію (на сленгу — «Консерваторія»), яка готувала офіцерів ГРУ для роботи за кордоном.

Присвоїв йому військове звання генерал-лейтенант, а через рік — генерал-полковник. Можливо, саме цим і пояснюється бездіяльність Гмизи під час російського вторгнення в Крим та окупації півострова.

Зеленський і Янукович — два чоботи пара

Кадрова і зовнішня політика Зеленського аналогічна зраднику-втікачу Януковичу. Новопризначений керівник СБУ Баканов — «друг дитинства з одного двору» і керівник його виборчого штабу — некомпетентний у сфері діяльності спецслужб і, як Зеленський, навіть дня не служив у війську. Його дружина — громадянка держави – агресора.

Призначений Зеленським у червні 2019 року голова СЗР Бухарєв і дня не служив у розвідці. Нагороджений медаллю ФСБ РФ «За боевое содружество» (2004).

До призначення був народним депутатом, членом фракції «Батьківщина», лідер якої Юлія Тимошенко — агент політичного впливу Путіна. Після появи критичних публікацій про його статки, зв’язки з Зеленським, «кварталом» і Росією у вересні того ж року був звільнений і призначений першим заступником Баканова.

6 листопада Зеленський присвоїв Бухарєву звання генерала-полковника і 8 листопада звільнив із займаної посади. З травня 2020 року Бухарєв — радник міністра внутрішніх справ.

Встановлені мною обставини і причини провалу спецоперації «Авеню», яку ГУР МО і СБ України проводили разом зі спецслужбами країн НАТО, дають підстави зробити однозначний висновок: фінальна фаза спецоперації із затримання «вагнерівців» була зірвана з вини президента Зеленського і глави його офісу Єрмака, в діях яких є ознаки злочину, передбаченого ст. 111 ККУ (державна зрада).

На моє переконання (як слідчого МВС і начальника відділу військової контррозвідки СБУ в минулому), Зеленський і Єрмак «проявили не суб’єктність», а державну зраду. Зеленський і Єрмак є реальною загрозою українській державності. Детально про це йдеться у моїй статті «Вагнергейт» — пряма дорога Зеленського і Єрмака до тюрми».

Ексгенпрокурор Юрій Луценко заявив, що вже після відставки до його рук потрапила аналітична записка СЗР (вона була присвячена Андрію Єрмаку), яку поклали на стіл президентові Зеленському.

В записці описувалася біографія Єрмака, його зв’язки в Росії. В цьому документі є цікавий абзац, який зацитував Луценко: «Як радник президента України Андрій Єрмак відповідає за зовнішньополітичний напрям, у тому числі займається питанням українсько-російських відносин. Був ключовою фігурою в офісі президента, яка супроводжувала обмін між Україною та Росією утримуваними особами у вересні 2019 року. Отримані дані свідчать про наявність у нього контактів з ФСБ РФ. Так, у червні 2019 року в бесіді з одним із представників від України у тристоронній контактній групі Єрмак пропонував організувати контакти з офіцерами ФСБ».

Луценко зауважив: «Щоб ви розуміли, на другий день автори записки, вищі офіцери розвідки, були звільнені, без пояснень причин». Окрім того, ексгенпрокурор повідомив, що в присутності президента Єрмак заявив йому: «Юрію Віталійовичу, та навіщо нам ця Європа, треба з росіянами домовлятися».

«Помічниця Маша» — сучасна Мата Харі?

Марія Левченко є багаторічною особистою помічницею Зеленського ще з часів його роботи у «Кварталі-95». Її робоче місце розташоване безпосередньо в кабінеті президента.

До скандалу з її чоловіком «помічниця Маша» (так називає її Зеленський) не була державним службовцем (зарплату отримувала в «Кварталі-95»), не мала доступу до державної таємниці, але постійно була присутня на таємних нарадах, які проводив президент Зеленський з військових, розвідувальних і безпекових питань.

Чула доповіді керівників МО, ГУР, СБ, СЗР, у тому числі про цілком таємні операції і, зокрема, про спецоперацію з затримання «вагнерівців». Лише за це Зеленського треба усувати з поста президента в порядку імпічменту і віддавати під суд!

Саме «помічниця Маша» залучила Зеленського до інформаційної підтримки «Міжнародної антинаркотичної асоціації», яку очолював Гогілашвілі, і познайомила їх. Ставши президентом, Зеленський продовжував публічно підтримувати Гогілашвілі.

Суто професійне запитання до голови СБУ: а чи не є Марія Левченко сучасною Мата Харі, завербованою її чоловіком Гогілашвілі (ймовірним агентом ФСБ РФ) для роботи на Росію — країну-агресора?

Якщо Баканов не знає, хто така Мата Харі, коротко поясню. Нідерландська екзотична танцівниця, куртизанка та одна з найвідоміших німецьких шпигунок Першої світової війни, яка була арештована французькою контррозвідкою у лютому 1917 року, визнана судом винною у шпигунстві на користь Німеччини і розстріляна у жовтні того ж року за законами воєнного часу.

Офіс Зеленського — резидентура спецслужб РФ  

Опубліковані матеріали та аналіз наявної у мене конфіденційної інформації дають підстави зробити висновок: Зеленський міг бути завербованим ФСБ, коли багаторазово перебував у Москві.

Ймовірність того, що президент України, глава його офісу Єрмак, перший заступник секретаря РНБО, керівник Комітету розвідки при Президентові Демченко, особиста помічниця Зеленського «Маша» та її чоловік Гогілашвілі можуть бути агентами російських спецслужб, дуже висока. А те, що вони агенти політичного впливу Кремля, — це очевидно.

Не виключаю, що офіс президента України є головною РЕЗИДЕНТУРОЮ спецслужб Росії (ФСБ, ГРУ, СЗР). Коли, за яких обставин Зеленський потрапив у поле зору ФСБ і як міг бути завербований — тема окрема. Обов’язково розповім.

Упевнений, що ЦРУ США і МІ-6 Британії знають, чи був Зеленський завербований ФСБ, чи є агентами російських спецслужб Єрмак, Демченко, Деркач, Левченко, Гогілашвілі і хто саме з них злив у Москву інформацію про операцію затримання «вагнерівців».

Наприклад, у вересні 2020 року Держдеп США повідомив, що «Андрій Деркач понад 10 років був активним російським агентом і підтримував тісні зв’язки зі спецслужбами РФ». За спроби вплинути на американські президентські вибори щодо нього запроваджено санкції.

Переконаний, що розмова з Зеленським у Вашингтоні «за закритими дверима» на тему очищення української влади від російської агентури була досить жорсткою, як і в кабінеті керівника МІ-6. Детально про це я писав у статті «Домашні завдання» Зеленського: «Вагнергейт» та «токсичні» Коломойський і Єрмак».

Якби Україна дійсно була правовою державою, як це закріплено в Конституції, мала незалежні правоохоронні інституції й суди, то лише за зрив спецоперації «вагнерівців» і викрадення Чауса з Молдови Зеленський був би усунений з поста президента в порядку імпічменту, а керівники спецслужб були б звільнені з посад і віддані під суд.

А під час війни трибунал за прискореною процедурою виніс би справедливий вирок.

А ТИМ ЧАСОМ...

Ветерани спецслужб України виявили ще одного агента Москви Андрія Портнова (псевдонім «Казбек») — ексглава адміністрації президента-зрадника Януковича (який, перебуваючи під санкціями ЄС, повернувся з Москви в Україну після приходу до влади Зеленського).

Про це йдеться в документальному фільмі «Слуга Кремля. Агент «Казбек-Портнов» — Прямий доказ». 

9 грудня США наклали санкції на агента Москви Портнова, який «розвинув широкі зв’язки в українській системі правосуддя та правоохоронних органах через хабарі», був відомий як людина, яка могла «вирішувати» питання в судах, нівелюючи прогрес у судовій реформі.

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України, генерал-лейтенант, народний депутат України 2-6 скликань, член ПАРЄ (2006—2010)