Хлопчик чи дiвчинка? Роботодавцям заборонять шукати кандидатів певної статі

З 8 січня в Україні почне діяти оновлене законодавство про рекламу, до якої належить і реклама вакансій.

Роботодавців штрафуватимуть, якщо вони вказуватимуть в оголошеннях про найм бажану стать кандидата.

Штраф для того, хто шукатиме «тільки жінок» або «тільки чоловіків», складе 10 мінімальних зарплат — зараз це 65 тисяч гривень. Існування в Україні проблеми дискримінації жінок на ринку праці незмінно заперечується офіційними особами.

При цьому інспекторам Міністерства праці завжди бракувало бажання й підготовки, аби розбиратися з дискримінаційною практикою під час прийняття на роботу. Ґендерні критерії практично на будь-які спеціальності поки що присутні у заявках як державних структур, так і приватних рекрутингових компаній. І навіть дер­жавна служба зайнятості продовжує приймати заявки із зазначенням статі.

 У цілому заборона на дискримінацію за статтю, віком, кольором шкіри тощо в Україні діє ще з 1996 року і прописана в законі «Про рекламу». Винятки становлять специфічні види робіт, які можуть виконуватися тільки особами певної статі.

Але не існувало механізму, який би справді працював і було незрозуміло, куди роботодавець, який пише оголошення типу «потрібна молода жінка від 18 до 30, приваблива зовнішність», повинен платити штраф. У  вересні 2021 року Верховна Рада прийняла зміни до цього закону і ввела штрафи за дискримінацію за статтю.

Наразі санкції за порушення цього правила працюватимуть таким чином: Держпраці складає розпорядчий документ про штраф на підставі акта перевірки — за результатами розгляду справи, дослідження матеріалів та виявлення підстав для стягнення. Роботодавець сплачує штраф до державного бюджету за місцем реєстрації юрособи чи ФОП.

Те, що українські законодавці взялися за усунення дискримінації за статевим принципом, вселяє оптимізм. Адже і сьогодні державні структури та приватні компанії у своїх оголошеннях про вакансії регулярно віддають перевагу чоловікам. І навпаки.

Типовий діалог у ейчарів: «Нам би на цю вакансію знайти дівчину. — Чому не хлопчика? — Там зарплата не дуже...» ґендерна приналежність безпосередньо впливає на зар­платні очікування, і дівчина, швидше за все, задовольняється меншою сумою.

Парадокс: якщо в середньому в Європі жінки в науці становлять 23%, то в Україні цілих 46%, але це не перемога рівності статей, просто заняття науковою діяльністю в нашій країні не є високооплачуваним, престижним заняттям.

Жінкам відмовляють у роботі й на підставі даних про сімейний стан, які вимагають повідомити під час співбесіди. Роботодавці без вагань з’ясовують склад сім’ї, сімейні плани, а також місце роботи чоловіка (все це на Заході вважали б нетактовним і принизливим).

Ба, навіть планами щодо народження дитини — з доброю посмішкою — просять поділитися. Згодом ці особисті дані стають основою для прийняття рішення. Непереборною перешкодою для багатьох жінок, незважаючи на професійну кваліфікацію, є вимоги до віку.

У грудні багато українських медіа передрукували історію українки, опубліковану dev.ua: володарка затребуваної професії QR-тестувальника, яка закінчила курси з вищим балом на потоці (100% за балами за два екзамени), відгукнулася на 200 вакансій, але скрізь їй відмовили в роботі. Причина — вона жінка. І їй 56 років.

Боротьба з ейджизмом як формою дискримінації вже на підході, та й нашим співвітчизникам не відмовиш у гуморі: «Як на роботу в 40 років — так стара, як у військкомат на облік стати в 60 — те, що треба».

Намагатися боротися з усіма видами сексизму в рамках однієї законодавчої ініціативи — неефективно. Практика ґендерної рівності багатьох західних країн показує, що однією законодавчою ініціативою проблему не вирішити. Цього слона потрібно їсти по шматочку.