Путінська «закладка»? Чому ексрозвідник Ігор Смешко безупинно намагається повернутися у владу

Час поглинає гостроту сприйняття чималої кількості минулих подій, окрім тих, що пов’язані з безпекою країни та персонажами, участь котрих трактується далеко не однозначно.

І коли такі політичні персонажі тримаються на політичному олімпі, намагаючись закріпитись якщо не на самій вершині, то хоча б поблизу неї, питання і сумніви, котрі виникали десять, двадцять років тому, залишаються актуальними досі.

Серед українських миротворців, котрі служили в місіях ООН, свого часу ходила легенда про скупого майора. Він був таким жмотом, що ніколи не прав свою білизну (щоб не витрачатись на тазик і порошок), а лише вивішував її на ніч за кватирку провітритись.

Кажуть, цього майора бачили у кожній країні, де служили українські військові та міліціонери, і нібито навіть у радянський час в Афганістані. І цю легенду переповідали кожній новій групі миротворців перед відправкою в країну і просили в жодному разі не брати з нього приклад, щоб не ганьбити честь українського офіцера.

Незаймано-брудна майка

Після того як з України втік експрезидент Віктор Янукович, військові дотепники порівнювали саме його з цим скупим майором. Адже він, утікаючи, прихопив із собою найцінніше, нажите «непосильною працею», а новому тимчасовому господарю Банкової, — тоді це був Олександр Турчинов, — дісталась як трофей лише ця маєчка за кватиркою.

Із цією незайманою невипраною маєчкою гострослови порівнювали тодішнього новопризначеного радника в. о. президента Олександра Турчинова — шефа СБУ часів Кучми — Ігоря Петровича Смешка.

Поясню чому, говорячи про одного з творців та екскерівника військової розвідки України, тричі голови Комітету з питань розвідки при президентові України, колишнього голови Служби безпеки України Ігоря Смешка, згадувалась саме брудна майка: дотепники зазначали, що останніми роками він дійсно «висів за вікном» і розвіювався різновекторним прапором на вітрі.

Під час царювання Януковича Смешко знайшов собі заняття — працювати балакучою головою у донецьких прокурорів та висловлювати постійний «одобрямс» усього невмілого куховарства зі створювання кримінальних справ проти Юлії Тимошенко.

На пару з колишнім прокурором Миколою Обіходом вони навіть звели всю свою «джинсу» в окрему книгу. Однак це не допомогло їм отримати бажані посади і прислужитись донецькій братві.  

У компанії з Медведчуком

Очевидно, Янукович занадто добре знав дволику натуру Смешка. Бо Ігор Петрович зі шкіри ліз, щоб показати свою корисність режиму Кучми.

Він так розстарався, що ще до Майдану потрапив у загальний чорний список найодіозніших представників влади — разом з міністром внутрішніх справ Білоконем, генеральним прокурором Васильєвим та главою адміністрації президента Медведчуком. Стосунки з останнім — тема окремої розмови.

Але тоді, при Кучмі, Смешко не зумів упіймати хвилю та отримати гідну винагороду за свою брудну роботу. Під час його керівництва СБУ (2003—2005) закінчувалось утвердження у київських коридорах влади донецької команди Януковича—Ахметова.

Усі його старання на благо офіційного наступника Кучми Віктора Януковича не пройшли непоміченими. Однак після Помаранчевої революції нові трюки не допомогли Смешку втриматись у кріслі, і він був звільнений у лютому 2005 року.

Кажуть, на своєму посту як у Міністерстві оборони, так і в Службі безпеки України Смешко відзначився в основному лише склеюванням корупційних схем, котрі дозволяли конвертувати адміністративний ресурс у готівку та матеріальні цінності.

Але свідома робота над іміджем як особисто, так і зусиллями невеликого пулу «джинсових» журналістів була спрямована на створення образу світового рівня суперпрофесіонала розвідки.

Водночас залишилось без відповіді запитання з виру подій восьмирічної давнини, тобто початку війни з Росією — чим керувався Олександр Турчинов, коли, виконуючи обов’язки президента України, взяв до себе усім відомого протеже самої Луб’янки?

Певні кричущі факти кажуть самі за себе. Скажімо, ми не маємо відповіді на запитання, якою була роль розвідки під керівництвом Ігоря Смешка під час «касетного скандалу» або історії з убивством Гонгадзе?

Майор Микола Мельниченко та його компаньйони роками записували на аудіо президента України. Де була розвідка? Чи вона не володіла жодною інформацією про спецоперації, що готувались? Чи нічого не зробила, щоб протидіяти їм? Не було за Смешка і зрушень у розкритті убивств політичних діячів — Чорновола, Гетьмана, Щербаня...

Смешко назвав отруєння Ющенка фальсифікацією

Досі не виходить із поля зору запитання, яка роль пана Смешка в отруєнні на той час екскандидата в президенти Віктора Ющенка. Тим більше, що час від часу колишній головний розвідник України ставить запитання, видає версії, продукує нові звинувачення до експрезидента Віктора Ющенка.

В Ігоря Смешка досить натягнуті стосунки з Віктором Ющенком. І йдеться не лише про те, що він заперечує отруєння кандидата в президенти під час вечері, ініціатором котрої був Смешко.

Ексглава військової розвідки України, колишній голова СБУ Ігор Смешко в ефірі програми «Свобода слова Савіка Шустера» на каналі «Україна 24» 10 грудня сказав, що факту отруєння Віктора Ющенка не існує, а тому  потрібно порушувати кримінальну справу про фальсифікацію.

«На сьогодні, за офіційними повідомленнями Генеральної прокуратури, факту отруєння кандидата в президенти Ющенка не існує. Він не здав, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу, зразків крові, які могли б бути, згідно з нашим законодавством, визнані такими, що містять сліди отрути, — заявив колишній глава СБУ.

— Якщо він не довіряв нашій правоохоронній системі ні до того, як прийшов до влади, ні після, чому не скористався тим, що в нас з Австрією договір про взаємну правову допомогу? Аналізи в Австрії були б визнані як доказ у нашому суді — і жодних проблем не було б із подальшим розслідуванням. На сьогоднішній день я сказав би, що треба порушувати кримінальну справу про фальсифікацію», — вивів ексголова СБУ нову кримінальну новелу з невідомими щодо нерозкритого отруєння Віктора Ющенка.

Лукавить колишній глава військової розвідки України, заплутує сліди. Він прекрасно знає, що міжнародна група лікарів, яка обстежила Віктора Ющенка, дійшла висновку, що його отруїли діоксином. Було відкрито кримінальне провадження, проте досі слідчі нікому не висунули обвинувачень у замаху на життя політика.

Нагадаємо, за офіційною версією, Віктора Ющенка отруїли в процесі президентської кампанії у вересні 2004 року під час вечері на дачі колишнього заступника голови Служби безпеки України Володимира Сацюка. Серед гостей був тодішній голова СБУ Ігор Смешко.

У грудні 2014 року Ющенко заявляв, що готовий здати кров на аналіз міжнародним експертам. Смешко ж розповідав на початку 2019-го, що Ющенко та його оточення «зробили все», щоб українським правоохоронцям не дали результатів аналізів досліджень, що проводили у Відні в клініці, де лікували Віктора Ющенка.

То хто ж розвалив українську розвідку?

Це не єдина тема претензій Смешка до помаранчевого президента Ющенка. Ексглава СБУ звинувачує Віктора Ющенка в тому, що нібито саме за його президентства почалось «катастрофічне вимивання професіоналів із силових структур та військових відомств».

Проте саме Смешко був тоді головним розвідником держави та головним військовим розвідником, але, фактично, експансія російських спецслужб в Україні почалась за його головування на всіх головних розвідувальних напрямах.

То чому ж ці питання раз по раз виникають у коментарях та ефірах пана Смешка? Можемо лише припустити, що з подібними закидами звертаються до нього українці щоразу, коли він намагається повернутись на владні київські пагорби. Як от і в 2019 році, коли його партія «Сила і честь» намагалась на позачергових виборах пройти до Верховної Ради.

Політичні баталії цієї партії не були настільки цікавими, як спонсори, котрі підтримували її виборчу кампанію. І саме останнє хоч і додає певної інформації, однак ставить нові запитання і не розвіює сумнівів.

Усього партія Смешка витратила на виборчу кампанію 26,8 мільйона гривень і заручилась підтримкою декількох інвесторів.

За даними руху «ЧЕСНО», партія «Сила і честь» отримала понад 200 тисяч гривень від співпрацівника компанії «Метінвест Холдинг», що належить Рінату Ахметову.

Також серед акціонерів, котрі вклались у кандидата Смешка, — ексглава митниці часів Віктора Януковича від комуністів Ігор Калєтнік, власник «Індустріальної групи» Віталій Гайдук, багаторічний бізнес-партнер Ігоря Смешка Володимир Сацюк та інші бізнесмени й політики. Така інформація була оприлюднена в телеграм-каналі Shadow Anonymous, що спеціалізується на відслідковуванні діяльності олігархів.

До того ж ЗМІ розповідали тоді про кураторів списку учасників партії Смешка. Зазначалось, що «контрольний пакет акцій» перебував у тих же Калєтніка і Гайдука, інші задовольнялися роллю міноритаріїв.

Зокрема, зазначалось, що по «мажоритарці» пропозиції від партії надходили колишнім депутатам кучминського блоку «За ЄдУ!», а також відставним військовим з числа місцевих бізнесменів.

Окрім того, подейкують, що Ігор Калєтнік працював над тим, аби просунути свого батька — ректора Вінницького аграрного університету, екснардепа та «ексгубернатора» Вінниччини Григорія Калєтніка — знову на «губернаторський» пост області.

Цікавий ще один нюанс. Час від часу в медіа з’являлась інформація, що, мовляв, Смешко є агентом спецслужб США. Водночас закордонні експерти публічно висловлювали своє здивування високим рейтингом ексглави СБУ, що стрибнув за достатньо короткий час. А розслідувачі Shadow Anonymous упевнені, що використовувалась класична операція спецслужб США «з проведення в рейтингоносці свого агента впливу за гроші біженців, котрі перебували в РФ під контролем спецслужб».

Однак як це корелюється з зазначеними вище прізвищами, котрі, власне, і формували партію, — питання відкрите. Як і те, чиї інтереси насправді представляв і представляє в Україні колишній голова її служби розвідки Ігор Смешко.

Олександра РУДЕНКО