Код Дюрера: у Києві відкрилася виставка до 550-ліття відомого європейського графіка

Виставку «Код Дюрера» днями презентував у Києві Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Експозиція у двох залах представляє 11 робіт одного з найвідоміших німецьких художників, чиє 550-ліття відзначили цьогоріч, та графічні роботи його послідовників.

Є й керамічна родзинка — вишуканий глек-бородань XVI століття із Зігбурга, на якому зображені сцени створення світу та гріхопадіння Адама та Єви за роботами Альбрехта Дюрера.

«Живописець, гравер, кресляр і теоретик, Дюрер жив у час глибоких релігійних, культурних, інтелектуальних та художніх перетворень, що охоплюють періоди пізнього середньовіччя, Відродження та Реформації, — констатує кураторка виставки Олена Шостак, заввідділу європейської графіки Музею Ханенків, експертка з європейської гравюри XVI-XIX століть.

— Митець блискуче використав новітню технологію друкарської справи, надавши мистецтву гравюр автономії та статусу, якого воно раніше не мало. Представлені твори майстра виконані у трьох техніках: гравюра на дереві, гравюра на міді та офорт».

На виставці в одній залі можна порівняти, як виглядають відтиски з кінця Середньовіччя — початку епохи Відродження і ті, які вже зробили у XIX столітті — з випадково знайдених дерев’яних дощок Дюрера.

У 2021 році науковці київського музею разом з Бюро науково-технічної експертизи АРТ-ЛАБ провели дослідження представлених творів, що підтвердило їхню автентичність.

Роботи графіка Альбрехта Дюрера (1471—1528) — це суцільний символізм. На одній із найвідоміших гравюр різцем «Прогулянка» (близько 1496 року) хтиві наміри чоловіка видає зброя попереду, яка би мала висіти збоку; а голов­ний убір панянки — це ознака її заміжжя.

Тими ж роками датується «Малий кур’єр» — найменша за розміром робота на виставці.

Дуже цікава «Велика Фортуна, або Немезида» (близько 1501—1502 років). Немезида — це крилата богиня-месниця, яка оберігає суспільний порядок та правила моралі, тому в її руках вуздечка.

А Фортуна — покровителька хиткого щастя й успіху. В її руках має бути ріг достатку, втім Дюрер зобразив чашу (і з неї доведеться випити всього досвіду до дна?)

Богиня, в якій поєднані два полярні смисли, стоїть на досить хиткій основі, — на кулі. Тобто сюжет про те, що кожен має постійно балансувати між бажаннями щастя і суспільними очікуваннями та порядками.

Представлена і ще одна з  найупізнаваніших графічних робіт Дюрера — «Мадонна з мавпою» (близько 1498 року). Тварина, яку навіть у назву включили, у ті часи часто в Європі була домашньою забавкою. Утім у християнському символізмі вона ще й уособлювала Єву з її гріховними бажаннями. Тому і цей сюжет кожен може прочитувати багатопланово.

Гравюри Дюрера вже за життя художника користувалися величезним попитом, їх копіювали і... підробляли. І саме Альбрехт Дюрер уперше у судовому порядку боровся за своє авторське право.

Він — художник, теоретик мистецтва і математик — підтримував дружні стосунки з більшістю видатних майстрів того часу, включно з Рафаелем та Джованні Белліні, а через Лоренцо ді Креді — з Леонардо да Вінчі.