Сумнівів немає: операція з затримання «вагнерівців» була зірвана з вини президента Зеленського і глави ОФ Єрмака

Повторюєшся, Володимире, повторюєшся... Повтори і шаблони в роботі спецслужб, як правило, призводять до провалу.

Я не помилився, коли передбачив, що президент Зеленський спробує нівелювати інформацію, опубліковану 17 листопада 2021 року у спільному Bellingcat i The Insider розслідуванні під назвою «Анатомія «Вагнергейту»: зухвала українська операція із затримання російських найманців».

Не «суб’єктність», а державна зрада

Встановлені мною обставини і причини провалу операції «Авеню», яку ГУР МО і СБ України проводили разом зі спецслужбами країн НАТО, дають підстави зробити однозначний висновок: фінальна фаза операції із затримання «вагнерівців» була зірвана з вини президента Зеленського і глави його офісу Єрмака, в діях яких є ознаки злочину, передбаченого ст. 111 ККУ (державна зрада).

На моє глибоке переконання (як слідчого МВС і начальника відділу військової контррозвідки СБУ в минулому), Зеленський і Єрмак проявили не «суб’єктність», а державну зраду. Детально про це ви можете прочитати в моїх розслідуваннях, опублікованих в «Україні молодій» (2 і 4 вересня 2020 року) «ЗЕ! Кріт» на Банковій: Хто «злив» інформацію про операцію із затримання «вагнерівців» та «Служу Росії? Як спецслужби США виявили ЗЕ! «кротів» Москви на Банковій».

Полковники ГУР МО Роман Червінський і Юрій Семенюк, які були безпосередніми розробниками і керівниками спецоперації «Авеню», вимушені були (заради особистої безпеки!) публічно заявити, що інформація про таємну операцію була «злита» через державну зраду серед вищого керівництва країни.

На їхню думку, треба перевіряти Єрмака, Демченка та інших, котрі володіли інформацією про операцію. Щоб приховати зраду, документи були знищені і підроблені. Звільнили майже всіх розвідників, причетних до розробки цієї спецоперації, зазначили офіцери.

Ексначальник ГУР МО генерал-полковник Василь Бурба заявив, що провал операції стався «завдяки людям, які перебувають у владних кабінетах і які «зливають» і передають інформацію ворогові.

Перша причина — «кріт», який працює на Москву». Він зазначив, що Єрмак, у присутності першого заступника голови СБУ Баранецького, дав вказівку перенести фінальний етап операції.

«Єрмак мені сказав, що це команда президента. Письмової вказівки не було», — зауважив Бурба.

Операцію не можна було переносити. Саме перенесення — це один із варіантів, чому стався провал, наголошує Бурба.

Експерт у безпековій і розвідувальній сферах Ігор Смешко (1992—1995 — військовий аташе з питань оборони України в США; 1995—1998, 2014—2015 — голова Комітету з питань розвідки при президентові України; 1997—2000 — начальник ГУР МО України; 2003—2004 — голова СБУ) назвав причини провалу операції «Авеню». Основні висновки, які можна зробити з виступу Ігоря Смешка, на мою думку, такі:

1. З моменту передачі в СБУ зібраних ГУР МО оперативних матеріалів про злочинну діяльність російських найманців — операція з їх затримання перейшла в другу фазу, кримінально-процесуальну, оскільки проти них СБУ порушила кримінальні провадження. Ось чому перший заступник голови СБУ Баранецький разом з Бурбою прийшов на доповідь до президента Зеленського.

2. З моменту початку другої фази спецоперації, яка вже була правоохоронною операцією, згідно з Конституцією і чинним законодавством, НІХТО з посадових осіб (навіть президент!) НЕ МАВ ПРАВА давати вказівку (наказ) органу досудового слідства зупинити або перенести правоохоронну операцію з затримання і взяття під варту осіб, які обгрунтовано підозрюються у вчиненні злочинів проти України.

Це міг зробити лише генеральний прокурор і прокурор, який здійснює безпосереднє процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, або начальник Головного слідчого управління СБУ за погодженням з прокурором, давши відповідні  письмові доручення слідчому, як це передбачено КПК.

3. Президент, згідно зі ст. 106 Конституції України, НЕ МОЖЕ передавати або передоручати іншим особам або органам свої повноваження для вчинення дій, які належать до його компетенції. Більше того, президент НЕ МАЄ права посвящати третіх осіб у хід операцій, які проводять спецслужби України. Під час доповіді, яку керівник розвідки чи контррозвідки робить президенту, НЕ ПОВИННІ бути присутні інші особи.

У таких випадках кажуть: їх має бути лише троє — президент, розвідник і Бог! Зрадником може бути один із двох — або президент, або розвідник. Бог — ніколи!
4. Керівник ГУР, СЗР і СБУ доповідає президенту інформацію в письмовій формі і винятково віч-на-віч. Рішення після доповіді президент ухвалює лише письмово, видаючи відповідні письмові накази, доручення, вказівки, резолюції.

5. Президент як Верховний Головнокомандувач ЗС України Зеленський і начальник ГУР МО генерал-полковник Бурба не дотримувалися  зазначених вимог, передбачених чинним законодавством і нормативно-правовими актами МО, затверджених президентом України. Такими діями вони, на мою думку, проявили недбале ставлення до військової служби, які мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 ККУ.

Порушення цих вимог стало однією з основних причин провалу спецоперації «Авеню» щодо затримання російських військових злочинців, які підлягали засудженню українським судом за вчинення особливо тяжких злочинів проти України. Вони могли бути обміняні на українських військовополонених і цивільних заручників, яких утримують у в’язницях РФ і на тимчасово окупованих територіях Криму та так званих «ДНР» і «ЛНР».

Про зазначені правопорушення Зеленського, Єрмака, Бурби та причини провалу операції «Авеню» я опублікував іще в минулому році у зазначених статтях і своєму звіті-розслідуванні на сайті видання «Аргумент» (див.).

«Державний переворот» Зеленського та «грибники-заколотники» Кучми

Я спрогнозував, що спроба Зеленського завуалювати розслідування Bellingcat буде у вигляді сенсаційної заяви про «державний заколот». Аналогічне уже було в Україні понад 20 років тому.

У ніч на 17 вересня 2000 року у Києві зник відомий журналіст Георгій Гонгадзе, який критикував президента Леоніда Кучму. Зникнення Гонгадзе викликало великий суспільний резонанс.

Підозра у викраденні журналіста обгрунтовано падала на Кучму і його «опричників» — міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка і голову СБУ Леоніда Деркача.

Зауважу, що 14 липня 2000 року Гонгадзе офіційно звернувся з відкритим листом до генпрокурора Михайла Потебенька, в якому виклав факти щодо стеження за ним працівників міліції та невідомих осіб.

Пізніше мною буде встановлено, що «невідомими особами» були співробітники СБУ, які незаконно проводили негласні заходи щодо журналіста. Наказ на їх проведення віддав особисто Кучма. Щоб приховати сліди злочину, документи за стеженням Гонгадзе були знищені, як і про операцію «Авеню».

У перших числах вересня 2000 року на засіданні Верховної Ради я запропонував депутатам включити до порядку денного питання про початок процедури імпічменту президента Кучми. Відповідний проєкт постанови мною був зареєстрований напередодні, але депутати не підтримали його.

У вестибюлі парламенту я зустрів Гонгадзе. На його прохання передав йому копії документів до проєкту постанови, які засвідчували про вчинення Кучмою корисливих і посадових злочинів. Вже 5 вересня на сайті «Української правди» з’явилася публікація Георгія під заголовком «Даєш імпічмент Президенту!».

У зв’язку з цими обставинами 18 вересня 2000 року на погоджувальній раді я вимагав від голови Верховної Ради Івана Плюща і його заступника Віктора Медведчука негайно заслухати на сесії керівників правоохоронних органів (Кравченка, Деркача і Потебенька) про обставини зникнення Гонгадзе. В цей же день фельдзв’язком направив їм депутатське звернення про надання інформації щодо Гонгадзе.

Щоб погасити суспільно-політичну напругу в країні (уже були підозри, що Гонгадзе вбили), для окозамилювання СБУ 22 вересня офіційно заявила про розкриття великої групи «грибників-заколотників» із Чернігівської, Запорізької і Сумської областей, які готували державний переворот, зміну конституційного ладу, терористичні акти, диверсію на ЧАЕС, викрадення Кучми і збройне повстання.

Доказом цього нібито були карти лісів, вилучені в грибників, на яких, як заявив голова СБУ Деркач, були позначені схрони зі зброєю, боєприпасами, гранатами і вибухівкою.

Проте цих «арсеналів» журналістам і громадськості не показали.

«Пенсіонери-заколотники» зауважили, що це карти грибних місць, а в розмовах між собою вони лише жорстко критикували президента Кучму і висловлювалися, що було б непогано, якби хтось його «грохнув».

Кучма назвав спробу державного заколоту «незначною подією» і звернув увагу на поспішне і перебільшене повідомлення СБУ щодо конституційного перевороту.

На підтвердження своїх слів він нагадав, що вже після появи інформації про «путч», який нібито готується, він перебував у Івано-Франківській області, і це, на його думку, дозволяє зрозуміти «несуттєвість цієї події».

Не тільки журналісти скептично поставилися до повідомлення про спробу «грибників» вчинити «державний переворот» і «викрадення Кучми». Пропрезидентські заступники голови Верховної Ради Віктор Медведчук і Степан Гавриш піддали сумніву це «сенсаційне» повідомлення СБУ.

Це туфта, а не «важлива інформація»!

26 листопада 2021 року на пресконференції Зеленський повторив шаблон «Кучми—Деркача» двадцятирічної давності, заявивши, що має інформацію про підготовку на 1-2 грудня спроби державного перевороту в Україні за участю «представників Росії».

«Є великі виклики всередині нашої держави, які вже фіксують розвідки інших країн. Наприклад, отримали інформацію, що першого числа в нашій державі буде державний переворот. Мені здається, що це важлива інформація», — наголосив Зеленський.

А на мою (Авт.) думку, це туфта, а не «важлива інформація»!

Щодо того, хто є ініціатором цього перевороту, то, за словами Зеленського, він не може оприлюднювати ці дані. «Можу сказати, що в нас є не тільки агентурна інформація, в нас є навіть звукова інформація, де представники з України, скажімо так, з представниками з Росії обговорюють участь Ріната Ахметова у державному перевороті в Україні, що буде залучено мільярд доларів», — зауважив Зеленський.

У цей же день ввечері американський журналіст, представник медіапроєкту Buzzfeed News Крістофер Міллер повідомив, що захоплення влади в Україні готували офіцер ФСБ Росії та три зрадники з МВС України, які перебувають у Криму.

Згідно з джерелами журналіста в офісі Зеленського, головним «куратором» дер­жавного перевороту є працівник ФСБ РФ Лаптєв Василь Васильович.

Зрадників звати: Олексій Васильєв, Василь Грицак і Едуард Федосов. Міллер пояснив, що заколотники хотіли використати суспільну напругу всередині України, зокрема боротьбу між президентом Зеленським і олігархом Ахметовим.

«Змову про переворот, про яку сьогодні заявив президент Володимир Зеленський, планували співробітник ФСБ і троє перебіжчиків МВС України, які базуються у Криму, повідомляють джерела, близькі до українського лідера, які розмовляли зі мною сьогодні вранці», — зазначив Міллер.

Американський журналіст також повідомив, що підбурювачі на записі розмови говорили, що «треба бути готовими вийти на контакт і почати працювати з Ахметовим».

Вони сподівалися 1 грудня влаштувати протести на Банковій, що мали б спровокувати подальший безлад у Києві та привести до влади людей, які були наближені до олігарха.

Крістофер Міллер наголосив, що офіс президента України планує передати аудіозаписи, про які Зеленський говорив на пресконференції, спецслужбам США.

Висновок, на мою думку, лежить на поверхні: за дорученням Зеленського або за погодженням з ним агентурна інформація та аудіозаписи про «державний переворот» були «злиті» журналісту Міллеру з метою погасити суспільний резонанс, який викликало спільне розслідування Bellingcat i The Insider про провал операції «Авеню», що стався, як мною встановлено, через зраду Зеленського і Єрмака.

Зеленський розраховував, що публікація в американському медіапроєкті Buzzfeed News буде авторитетнішою й вагомішою, ніж повідомлення в новинах на телеканалі «1+1» олігарха Коломойського, і надасть його «тухлій» заяві про «державний переворот» аромату достовірності.

Через три доби (ввечері у понеділок, 29 листопада) речник СБУ Артем Дехтяренко повідомив, що слідче управління відомства «здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо вчинення дій, спрямованих на захоплення державної влади». 

Крім того, що це провадження відкрито за фактом «готування окремими громадянами України та РФ дій з метою захоплення державної влади», інших подробиць представник СБУ не надав. Також не повідомляється, чи стосується розслідування заяви Зеленського щодо ймовірного перевороту 1-2 грудня.

29 листопада глава МЗС України Дмитро Кулеба заявив на брифінгу, що Україна дуже серйозно ставиться до доступної уряду інформації про потенційний державний переворот і поділиться нею з партнерами.

Однак ні президент, ні міністр не наводили доказів чи інформації щодо того, що саме свідчить про підготовку в Україні державного перевороту.

Навіть президент США Джо Байден був «стурбований» заявами про можливий дер­жавний переворот в Україні. На запитання, чи буде він обговорювати цю ситуацію  з Зеленським чи Путіним, Байден відповів: «Цілком можливо».

За моєю інформацією, у півторагодинній телефонній розмові, яка відбулася 9 грудня, Байден обговорив із Зеленським «державний переворот» і зауважив, що до агентурних донесень розвідслужб потрібно ставитися уважно і критично. Робити подібні заяви можна лише після ретельної перевірки розвідданих, щоб не дезінформувати і не лякати суспільство.

Окрім того, Байден наголосив на необхідності забезпечення надійного захисту українських військових розвідників, які щоденно ризикують своїм життям у протистоянні з російським агресором (думаю, мались на увазі Бурба і звільнені його підлеглі), відновлення довіри між розвідувальними співтовариствами США та України (після «зливу» Москві операції «Авеню»)  й очищення влади від агентури російських спецслужб.

На мою думку, це був сигнал про негайне звільнення Єрмака і Демченка, які, за твердженням експертів, є агентами Москви. Не знаю, чи зрозумів це Зеленський.

Суцільна брехня

Рінат Ахметов назвав «суцільною брехнею» заяву Зеленського про те, що він може мати стосунок до спроби державного перевороту.

«Інформація, оприлюднена Зеленським, про нібито втягування мене в якийсь державний переворот, є суцільною брехнею. Мене обурює поширення цієї брехні, незалежно від того, якими мотивами керується президент», — наголосив Ахметов.

Ексначальник ГУ МВС у Полтавській області Едуард Федосов, якого журналіст Крістофер Міллер назвав одним з організаторів державного перевороту, заперечив свою причетність до будь-яких протиправних дій. Він повідомив, що зі здивуванням дізнався про свою участь у підготовці держ­перевороту від друзів, які прочитали новину у ЗМІ. 

Федосов також зазначив, що з часу звільнення з лав МВС у лютому 2014 року перебуває в Києві, у Криму востаннє був у 2012-му й готовий пройти поліграф у присутності журналістів. Він також заявив, що востаннє спілкувався з Грицаком по телефону в 2018-2019 роках.

З іншим ексспівробітником МВС, Олексієм Васильєвим (який, за даними Федосова, перебуває за межами України), спілкувався телефоном кілька днів тому на різні теми. Ріната Ахметова, за його словами, він бачив лише по телевізору.

Генерал міліції Василь Грицак (внесений Міллером у список заколотників) також спростував свою участь у підготовці держперевороту в Україні. А з Ахметовим, додав Грицак, не бачився з 2007 року.

Він зазначив, що не їздив за межі України з 2014 року й у Криму востаннє був у 2005 році, а мешкає насправді в Київській області. Він підтвердив, що знайомий із Федосовим, востаннє його бачив десь у 2010-2012 році, знайомий також із Васильєвим, який працював у структурах МВС. Востаннє з ним Грицак, за його словами, бачився у 2011 чи 2012 році під час вручення нагород.

«У мене не могло бути навіть задумів щодо участі у якомусь державному перевороті, я зараз займаюся своїм здоров’ям. Вважаю, що це якась нісенітниця», — наголосив Грицак.

Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова заявила журналістам, що СБУ порушила справу за фактом підготовки протиправних дій, направлених на захоплення державної влади, за декілька днів після відповідної заяви Зеленського, оскільки розвідувальні органи перевіряли інформацію. Відповідні дані до ЄРДР, за її словами, були внесені 28 листопада.

Вдумайтесь у те, що заявила генпрокурорка. Виявляється, що Зеленський іще до завершення перевірки лякав український народ і світ, що «першого грудня в нашій країні буде державний переворот». Повний маразм і ідіотизм.

                                                        Зеленський: «У нас буде державний переворот».

Ми рухаємося до авторитаризму і диктатури

На кого була розрахована страшилка про «державний переворот»? У першу чергу на обивателів і лякливих, таких, як Зеленський. У нього, як у Путіна і Лукашенка, манія величі й водночас манія переслідування. Вони вже бояться власної тіні.

Зеленським керує страх. Після обстрілу автомобіля Шефіра він завів охорону, яка за чисельністю набагато більша, ніж була у президента Кучми. Залишилось знайти двійників, як у Путіна, Сталіна, Гітлера. Через атмосферу страху Зеленському маряться державні перевороти, постійні загрози життю, навіть від жінок Софії Федини і Марусі Звіробій.

Колишній керівник ОП Андрій Богдан заявив, що «найвеличніший лідер нації протягом прескоференції 74 рази нагадав суспільству і журналістам, що саме він є президентом України і Верховним Головнокомандувачем ЗС» і звинуватив Зеленського в неодноразових брехливих заявах, зокрема щодо журналіста Юрія Бутусова і ексначальника ГУР МО Василя Бурби.

Засновник Bellingcat Еліот Гіггінс заявив, що «засмучений і розчарований пресконференцією Зеленського» — і «йому соромно вже за саме це видовище».

Не буду коментувати нісенітниці Зеленського. Їх професійно, з гумором і сарказмом прокоментували вітчизняні і зарубіжні політики, експерти (в тому числі психологи, психіатри і наркологи) та звичайні громадяни України. Соціальні мережі забиті цими коментарями і фотожабами.

Єдине зауваження, яке дозволю собі зробити Зеленському з приводу його недолугої заяви про «державний переворот»: Володимире, такими речами не жартують — це не «Квартал 95», а тим більше не лякають людей! Подібні вчинки вилазять боком і закінчуються дуже погано.

Аналіз діяльності Зеленського і його «слуг» дає підстави зробити такі висновки:

1. Зеленський іде на другий президентський термін (хоча й давав обіцянку бути президентом лише один строк) і готовий перемагати будь-якими засобами, як Кучма, Лукашенко, Путін. На другий термін його жене страх відповідальності перед українським народом за вчинені злочини.

2. Він вибудовує жорстку систему місцевих державних адміністрацій, яка буде закріплена в законопроєкті №4298, що вже готовий до ухвалення в другому читанні до нового року.

3. Останні суспільно-політичні події демонструють небезпечну тенденцію: персоналізацію держави в особі Зеленського. «Слуги народу» обрали тактику «держава — це він», а Зеленський — «держава — це я» (як король Франції Людовік ХІV). У такий спосіб здійснюється спроба представити діяльність демократичної опозиції як зазіхання на державу і правопорядок. Для забезпечення політичної стабільності в країні планується встановити модель «керованої демократії» і «м’якого нагляду» за громадянським суспільством у вигляді цензури, закриття опозиційних ЗМІ, заборони мирних мітингів, демонстрацій, переслідувань неугодних.

4. Ми рухаємося до авторитаризму і диктатури з мовчазної згоди байдужих і тих, хто підтримує Зеленського (про це я застерігаю з початку минулого року). Нещодавно секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що він виступає за «жорстку президентську республіку». Експерти зазначають, що позиція Данілова — це позиція Зеленського, яка обговорюється у владних кабінетах.

5. Зеленському потрібна не просто влада або його участь у політиці (наприклад фракція в парламенті). Комік-піаніст хоче абсолютної влади, яка була у вільного художника на ім’я Адольф і є зараз у білоруського «таргана» Олександра та чекіста-«недопалка» Володимира.

Застереження для українців: не мовчіть, як ягнята, яких женуть на заклання. Завтра можете прокинутись у диктаторському фашистському режимі на зразок східного або північного сусіда.

Чи навчить Зеленського історія Януковича

1 грудня 2021 року учасники мітингу біля офісу президента підтримали виступ представника політичної партії «Демократична сокира» Юрія Гудименка з вимогою про відставку президента Зеленського і глави його офісу Єрмака.

Підтримуючи цю вимогу, зауважу, що через страх бути засудженим Зеленський добровільно не піде з поста президента. Він може подати у відставку лише за умови, якщо США чи Велика Британія дадуть гарантію на непритягнення його до кримінальної відповідальності (Лондон, де Зеленський має елітне житло, може надати йому і сім’ї притулок).

Таку гарантію американці дали після Помаранчевої революції президенту Кучмі, який у 2003 році підтримав воєнну агресію США проти Іраку і направив туди, на прохання Білого дому, українських військових.

Це основна причина, чому Кучма не був засуджений як замовник викрадення і вбивства журналіста Гонгадзе та вчинення інших тяжких злочинів, що були встановлені очолюваною мною ТСК Верховної Ради. Матеріали розслідування і депутатський запит про арешт експрезидента Кучми я відправив у Генпрокуратуру ще в лютому 2005 року.

Нагадаю, 13 грудня 2013 року позачерговий з’їзд Спілки офіцерів України підтримав мою пропозицію про висловлення недовіри Януковичу як Верховному Головнокомандувачу ЗС України та його відставку з поста президента України. Рішення було оголошено зі сцени на майдані Незалежності й одноголосно підтримано тисячами протестуючих.

Янукович не прислухався до рішення українських офіцерів. Чим це для нього завершилося — загальновідомо: втечею в Росію і заочним судовим вироком про позбавлення його волі на 13 років за вчинення державної зради. Янукович став зрадником-утікачем.

Зеленський заявив: «Хочу сказати, що я не Янукович. Бігти я нікуди не буду. І не Порошенко. На гибелі людей Небесної сотні, на бульдозер вилазити я теж не буду».

Що може бути з Зеленським, я не знаю. Хай сам думає і робить висновки з уроків новітньої історії Незалежної України і пам’ятає про природне право кожної людини на повстання як останнього засобу проти тиранії і гноблення, яке закріплене в Загальній декларації прав людини. Ми, українці, — вільні люди і принижувати нашу гідність не дозволимо нікому.

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України, генерал-лейтенант,
народний депутат України 2-5-го скликань, член ПАРЄ (2006—2010)