«Туса» на кістках: організатори БДСМ-вечірки на День пам’яті Голодомору звинуватили в усьому ЗМІ

27 листопада, коли вся Україна згадувала жертв Голодомору 1932—1933 років і масових штучних голодів 1921—1923 і 1946—1947 років, які забрали життя мільйонів українців, у західному, патріотичному регіоні нашої держави молоді та добре оплачувані блогери веселилися на БДСМ-вечірці з назвою... «Голодна туса».

Такий цинізм буквально розірвав громадянське суспільство — з блогерами припинили рекламні контракти найбільші торговельні мережі, а самі учасники провокативного дійства почали виправдовуватися. Переважно — зовсім не переконливо.

Утім скандал знайшов своє відображення на найбільших медійних майданчиках України.

..У день, коли прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо, виступаючи перед мешканцями своєї країни, закликав їх вшанувати пам’ять жертв Голодомору в Україні і заявляв, що «з 1932 по 1933 рік тоталітарний радянський режим Йосипа Сталіна створив в Україні жахливий голод — геноцид, покликаний зламати дух українського народу, стерти його ідентичність і зупинити його прагнення до свободи й незалежності», львівська молодь, гуляючи в орендованому залі, ... концептуально обмежувала себе в закусках.

«За вечір нам дали тільки три страви: профітролі, салатик із лососем і качку зі спаржею. Плюс фершет із закусками», — написала одна з учасниць, блогерка Тетяна Самбурська, демонструючи не тільки ступінь власної емпатії до трагічних сторінок української історії, а й знання рідної мови.

Приводом до тусовки на кістках став день народження блогера Олександра Заліска. Як пояснив сам блогер, запрошуючи гостей на свою «круглу дату» — 29 років, він не подивився в календар, аби звіритись, що там  відбуватиметься в цей день.

«Ну, затупив», — сказав Заліско, записуючи звернення в інстаграмі. Адже раніше відзначати він не міг, бо це погана прикмета, а пізніше — починався піст.

Натомість два наступні дні виявилися для блогера жахливими: з одного боку, його викликали до слідчого.

«Нібито за порушення карантинних норм», — каже він. — І тут же показує, що насправді він все розуміє і що причина була іншою.

З іншого боку, страждань Олександрові Заліску додало і рішення найбільших національних брендів розірвати з ним рекламні контракти і відмовитися від подальшої співпраці.

«Чи удар це для мене? — лагідно і майже інтимно запитує у публіки блогер. Й одразу дає щиру відповідь, голосно, з притиском: — Величезний!!!».

Цікаво, що за два дні до цього Заліско зовсім по-іншому оцінював цинічне шоу, зазначаючи, що мав право святкувати день народження саме у День пам’яті, оскільки народився саме цього дня: «Я народився 27 листопада! Я не вибирав цей день. Він ви­брав мене! І я не дозволю комусь псувати мій настрій! Святкую так, як захочеться мені!»

«Ці особи мають платити за свої вчинки, і платити найдорожчим у їхньому житті (на жаль, це так) — грішми. Десятки українських та міжнародних компаній платять тисячі доларів цим блогерам за рекламу. Думаю, співпраця з цими особами, які влаштовують «голодну тусу», має бути припинена і негайно», процитували ЗМІ українського політика Андрія Смолія.

«Скандальна вечірка у пам’ятний для країни день відбулася у львівському Будинку вчених.

«Свято» проходило у вкрай специфічному форматі з еротичною тематикою, а розважав гостей в день, коли вся Україна згадувала жертв Голодомору, ведучий Володимир Остапчук», — розповів канал «Прямий».

ЗМІ звернули увагу на цю подію після того, як львів’янин Олександр Беньо написав про неї на своїй сторінці у «Фейсбуці», зазначивши, що вечірка відбулася всього за 500 метрів від пам’ятника, до якого люди несли квіти, щоб вшанувати пам’ять людей, замордованих кривавим режимом.

«Невеличке чтиво про моральну убогість і духовний кретинізм людей, котрих створили маси, дали їм можливість називати себе інфлюенсерами, опініонмейкерами, блогерами, селебріті в день пам’яті жертв, замордованих штучно створеними кривавим режимом, — написав він, додавши, що соромно має бути всім свідомим українцям, міжнародним та українським брендам, що платять їм за пости, репости, реклами, беруть участь в їхніх розіграшах», — написав Беньо.

Напрочуд показовою виявилася реакція підписників інста­блогера: ті самі тонни підтримки, про які сказав у своєму відеозверненні Олександр Заліско, — аж ніяк не перебільшення. «Саня, тобі заздрять! Ти красава, так тримати! З днюшкою!» — писали йому його прихильники.

Радіо «Вголос» надало слово представникам громадськості. «Учасник бойових дій Микола Стецьків зауважив, що хочеться жити та насолоджуватись життям, що день народження не обирається і що святкувати потрібно. Але називати в день пам’яті жертв Голодомору вечірку «Голодна туса» — це, на думку ветерана російсько-української війни, — блюзнірство. «Це шок. Я не знаю блогерів, я не стежу за блогерами, бо не розумію, що вони такого корисного показують. Але після вчорашнього вечора я в шоці від тих, хто лайкав їхню гулянку і мріяв бути разом із ними в цей день», — написав Микола Стецьків на своїй сторінці у соцмережі.

Проте вже наступного дня бренди, які, власне, оплачували «успіх» юних блогерів, вирішили, що ті не мають рації. Першими на БДСМ-вечірку в день трауру відреагували у відомому українському бренді чоловічих костюмів AndreasMoskin. «Якщо ми — лідери думки, то ми повинні показувати певні цінності та дотримуватися їх. Особливо в той час, коли багато важливих речей знецінилися», — розповіли в коментарі для «Львівських новин» засновники бренду Андрій Моськін і Андреас Білоус.

Потім до них доєдналися й інші бренди. «Про припинення комерційної співпраці вже заявили мережа гіпермаркетів Metro, «Нова Пошта», «Фокстрот», Pepsі, Rozetka, Київстар, JyskUkraine, Lovare.

«Після скандальної вечірки львівський Будинок вчених закрили на карантин», — повідомив канал «Еспресо», надавши слово працівникам цієї установи, які заявили: зал у них орендували на святкування дня народження на 30 чоловік.

А який саме захід проводитиметься в них, адміністрація навіть не запитала. Втім розголос вийшов далеко за межі Львова, і міська влада не могла не зреагувати.

Вже за два дні перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко повідомив, що за порушення карантинних вимог комісія з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій ухвалила рішення призупинити господарську діяльність Будинку вчених, де проходила вечірка.

Поліція Львівської області повідомила, що склала протокол «на організатора гучної вечірки у Львові» — «29-річного мешканця Чернівецької області». За порушення карантинних обмежень йому загрожує штраф від 17 тисяч гривень.

...Але найцікавіший висновок зі скандалу, який він же сам і створив, зробив сам блогер Олександр Заліско — він звинуватив у всьому... засоби масової інформації.

«У цей день на багатьох телеканалах транслювалися розважальні шоу... Можливо, варто зробити цей день траурним за допомогою норм закону?» — сказав він у своєму телезверненні.

Це звинувачення, попри всю його натягнутість, містить у собі цікавий висновок — а може, і справді, наші ЗМІ надто мало уваги приділяють висвітленню важливих, хоча й трагічних сторінок нашої історії?

І якщо це так, то чи не варто менеджменту цих телеканалів, електронних ЗМІ подумати над зміною контенту, а громадськості і політикам — допомогти їм у цьому?

Як на мене, розповіді про Голодомор, його причини, наслідки — зрештою, не тільки про Голодомор, а й інші пам’ятні дати нашого народу — мають бути настільки потужними, щоби про них довідалися навіть інстаблогери.

Тут можна згадати ще й легендарного «Синьйора-Голодомора» — абсолютно аморальну й українофобську сценку «Кварталу 95», яку в головній ролі відіграв нинішній президент України Володимир Зеленський. Той самий, що нині мав би захищати державні символи і національну пам’ять.

А ведуча програм «UA: Крим» Лариса Волошина зауважила і політичну складову заходів на кшталт «голодної туси».

«Відбувається певна ідеологічно-ціннісна трансформація мільйонної аудиторії і самих блогерів. Якщо раніше вони просто не мали позиції, про що свідчить їхнє нерозуміння неприпустимості жартувати на тему голоду в такий день, то тепер у них позиція є: «Задовбали зі своїми голодоморами!» — стверджує журналіст.

— Маємо вдалу інформаційну операцію. Легким помахом маніпулятивної руки моральний постулат «Не можна сміятися над національною трагедією» у свідомості невибагливої публіки перетворюється на лякалку: «Їхня національна пам’ять заважає вам жити повним життям, святкувати, радіти, бути щасливими». Тепер це питання стає для них особистим і можна не сумніватися, що невдовзі у всіх цих мільйонів з’явиться думка про те, що ворожою для них є саме українська, а не імперська ідея».