Колишнього в’язня сепаратистів Євгена Бражникова звинувачують у катуваннях: він відповів із Франції

Цими вихідними на одному з телеканалів на очі трапилася iнформацiя, у якій лаконічно повідомлялося, що колишній бранець ОРДЛО Євген Бражников виїхав з України та попросив притулок у Франції.

Оскільки за «справою Бражникова» слідкую вже не один місяць­ і наслухався зі ЗМІ чималої кількостi «чорнухи» на адресу ексув’язненого сумнозвісної донецької «Ізоляціїї» (неофіційне місце тримання під вартою, тюрма бойовиків «ДНР», справжня катівня, де ув’язнених виснажують морально і знищують фізично), вирішив із перших вуст з’ясувати причину такого кроку.

Євгена Бражникова звільнили 29 грудня 2019 року в рамках масштабного обміну полоненими між Україною і російськими бойовиками. Колишнього міліціонера затримали ще в 2016 році з формулюванням, що його нібито завербувала СБУ, і, мовляв, він начебто був диверсантом і готував теракти (зокрема звинуватили в убивстві Захарченка).

Водночас інтернетом уже давно поширювалася інформація про те, що Бражников — один з обвинувачених у побитті інших ув’язнених в організованій російськими окупантами в Донецьку в’язниці «Ізоляція».

У цьому його звинуватив експолонений Станіслав Асєєв, а також інші колишні в’язні «Ізоляції». Звинувачення Бражникову оголосили за кілька місяців після звільнення, а обвинувальний акт стосовно нього передали до українського суду в травні 2021 року.

Варто додати, що за три з половиною роки полону (в «Ізоляції» — два з половиною роки й 97-й колонії — рік) щодо Євгена бойовики здійснювали психологічне знущання та фізичні катування, ще й пограбували квартиру в Донецьку. У цей же період у Києві не встановлені слідством особи «віджали» хорошу квартиру, за яку він і постраждав, уже повернувшись з полону.

Ніхто з тих шахраїв не думав, що він повернеться. Ніхто не розраховував, що його подадуть на обмін. Але відбувся обмін... Пішли суди, квартиру він відсудив. Але почалися наїзди за те, що відсудив квартиру.

«Україну залишив ще у вересні, — почав мені розповідати й детально «розжовувати»-пояснювати Євген, — бо не вірю в українське правосуддя та не відчуваю тут себе в безпеці. Я — колишній український міліціонер, за звинуваченням у співпраці з СБУ опинився в одній камері з кримінальниками.

Пробув два з половиною роки в «Ізоляції» і рік у колонії міста Макіївка. В «Ізоляції» мене катували дев’ять разів електричним струмом, змушували зізнатися про співпрацю з СБУ. Також вкрали гроші та квартиру.

Коли врешті за обміном я повернувся в Україну, то був визнаний потерпілим по кримінальній справі, яка розслідувалася за фактами скоєних злочинів в «Ізоляції». Все, що я хотів, — забути про цей жах і нарешті бути зі своєю сім’єю.

Але через певний час дехто Станіслав Асєєв для чогось поширив про мене чутки, які не відповідають дійсності. Почалося все з того, що Асєєв чомусь дав покази, що я нібито по «Ізоляції» ходив зі зброєю.

Після того, як я написав на нього заяву за надання завідомо неправдивих свідчень — він швидко їх поміняв, але кримінально-процесуальної оцінки своїм діям так і не отримав.

Замість цього слідчий СБУ просто вилучив цей протокол допиту з матеріалів кримінальної справи, для того щоб Асєєв уникнув кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих свідчень.
Загалом проти мене написали свідчення 9 осіб, з яких лише з одним я перебував тривалий час у камері, а з іншими — практично не перетинався.

На людей, з якими я близько спілкувався, перебував у полоні в «Ізоляції», здійснювався дуже сильний психологічний тиск, щоб вони також дали неправдиві свідчення проти мене й звинуватили мене в тому, що я не робив. Вони витримали цей тиск і відмовилися мене обмовити, за що я їм дуже вдячний.

Коли справу призначили до розгляду, я неодноразово їздив на судові засідання в Донецьку область, але ніхто з «потерпілих» не з’явився. Суддя був готовий закрити справу.

Інші люди, які давали проти мене покази, клопотали про перенесення справи до Києва, але Верховний суд України двічі в цьому відмовляв. Після того, як прокурор обманув суд і написав, що «потерпілі» мешкають у Києві та Київській області, суд задовольнив його клопотання.

Під час слідства в Києві постійно порушувалося законодавство України, в результаті чого рішенням суду слідчий був усунений від ведення слідства по моїй справі. Коли матеріали моєї кримінальної справи направили до суду, слідчий «випадково» забув направити в суд 172 судовi рішення по моїй кримінальній справі.

Після такого обману з боку офісу генпрокурора я втратив надію на українське правосуддя й виїхав з країни (не втік, як багато хто говорить), оскільки мені набридло те беззаконня, яке відбувається у правоохоронній системі.

На останньому судовому засіданні, яке пройшло в Києві за клопотанням Станіслава Асєєва, мене позбавили адвоката. Суд задовольнив його прохання замінити мені адвоката на того, кого вони мені виберуть. Як вам це?.. Це порушення мого права на захист. Це мені дуже нагадує те, як проходили судові засідання проти неугодних людей у СРСР.

Я наголошую, що поїхав не в Росію чи Донецьк—Луганськ, а виїхав у Європу, де можу отримати належну правову допомогу. І зможу довести, що матеріали кримінальної справи по відношенню до мене були сфабриковані.

Дуже сподіваюся, що з часом ті, хто причетний до фабрикування кримінальної справи по відношенню до мене, понесуть заслужене покарання.

Я також готовий відповідати перед законом за будь-які свої дії, але не ті, які мені брехливо ставлять у провину, звинувачуючи мене у важких злочинах уже два роки поспіль, у тому числі й у деяких ЗМІ.
Ми багато чули про «Ізоляцію», але це тільки напівправда. Справжню правду не захочуть говорити ті, хто голосніше всіх піариться на цій темі. Я волію поки що про це мовчати!..»