Польща та Україна знову сваряться через Волинську трагедію. Політична боротьба чи справжня проблема?
Польща та Україна знову сваряться через Волинську трагедію. >>
Зв’язкову ОУН-УПА Віру Борушевську посмертно удостоїли пам’ятного знака «За заслуги перед містом Черкаси»
30.11.2021
Віра Борушевська була небайдужою до всього, що відбувалося у рідній державі.
У Черкасах на сесії міської ради депутати проголосували за рішення нагородити пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» ІІІ ступеня Борушевську Віру Григорівну (посмертно).
На Черкащині пані Віру добре пам’ятають, оскільки понад 25 років поспіль вона очолювала обласне братство вояків ОУН-УПА імені генерала Романа Шухевича, особливу увагу приділяла патріотичному вихованню молоді міста, була активною і небайдужою до всього, що відбувалося у рідній державі.
Торік Віру Борушевську Черкаський міськвиконком визнав борцем за незалежність України у ХХ столітті. На жаль, у травні цього року Віра Григорівна пішла у засвіти.
Ще в юні літа Віра боролася за волю України на рідній Львівщині, була зв’язковою в Організації українських націоналістів під псевдо «Трава» (куди вступила чотирнадцятирічною). Тоді їй виповнилося лише 19 років.
Віра Посполита (таке її дівоче прізвище) мала велику родину, що з діда-прадіда жила на Львівщині у селі Княже біля Золочева. І любов до України в її душі теж була з діда-прадіда.
Пані Віра на зустрічах з черкаською молоддю часто ділилася спогадами про пережите, розповідала, як їхнім селом на Львів рухалася російська кіннота, аби приєднати Галичину, як її рідна земля опинилася в СРСР.
Не минуло й пів року, як почалися арешти. Забрали вчителів, лікарів, усю «Просвіту». З тих арештованих мало хто повернувся додому живим.
Зв’язкову ОУН-УПА Віру Посполиту 14 вересня 1948 року засудили до 10 років таборів у далекому Балхаші, що в Казахстані.
У таборах вона зустріла майбутнього чоловіка Василя Борушевського, ув’язненого через членство в УПА. На волю вийшла у 1956 році. В Україну повернутися їм не дозволили, тож подружжя оселилося в Рязані.
І тільки через кілька років змогли переїхати, але не на Львівщину, а до Черкас. Тут і прожили все життя. Чоловік працював монтажником, а вона — різноробочою. Пані Віра не раз зізнавалася, як вони з чоловіком раділи, коли Україна стала незалежною.
Віру Борушевську реабілітували у 1993 році.
