ООН, агов!

Україна, зробивши значний внесок у розгром нацистської Німеччини та найбільше постраждавши в роки Другої світової війни й окупації, була однією з засновниць Організації Об’єднаних Націй у 1945 році, організації, яку створювали з метою збереження миру на землі.

Після Другої світової поведінка дер­жав не змінилася: вони ставлять свої вузьконаціональні інтереси вище загальносвітових, отже у світі й далі спалахують збройні конфлікти та війни, а ООН демонструє свою повну миротворчу неспроможність.

Постає питання: як Росія — постійний член Ради Безпеки ООН з правом вето — може восьмий рік безкарно вести загарбницьку війну з Україною (країною — однією з засновниць ООН) і при цьому хизуватися своєю безкарністю, а 196 держав-членів ООН безплідно ведуть дискусії з цього питання, не караючи агресора?!

Навіть попередниця ООН — Ліга Націй — перед Другою світовою війною виключила зі своїх лав Німеччину та Росію (СРСР) як держав-агресорів. Світ змінився, а Росія у своїй одвічній агресивності — ні. Вона загарбала землі Молдови, Грузії, України, веде воєнні операції в Сирії, через що повинна бути виключена з ООН.

Не розкаялась за скоєні злочини (голодомори, ГУЛАГи, висилки цілих народів, масові розстріли, не засудила ленінізм-сталінізм, як це зробила Німеччина з нацизмом), РФ  і зараз є загрозою для всього світу.

Франція, Німеччина стоять на примирливій позиції щодо Росії, підтакують їй, забувши, до чого призвела Мюнхенська угода 30 вересня 1938 р.

Навіть Угорщина забула «дружні» обійми Росії 1956 р., сховавшись під крило НАТО, і готова служити Путіну, як у 30-40-х рр. служила Гітлеру. Вона ж перша й почала війну з Україною в березні 1939 р., потопивши в крові Закарпатську Україну. А зараз вона забула про свій борг перед нашою країною, як і Німеччина.

Путінський режим має цілковиту підтримку в російського народу з його імперсько-шовіністичними настроями. Російський фюрер це знає і через телебачення, радіо та пресу сіє пропаганду та брехню, примножуючи лави своїх прихильників. Агресивна поведінка російських керманичів не зміниться, бо спирається на суспільство.

Історія московитів-росіян свідчить, що вони хочуть жити по-царськи, а історія українців-русів — що вони хочуть жити по-людськи.

Як писав Шевченко: «...О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки!». У цьому і є різниця між нашими народами.

Навіть класик соціалізму К. Маркс писав про золотоординське походження Московії, але Путін класиків марксизму не читає, він сам уже став класиком путінізму.

Багатовікова бездержавність України спричинила велику шкоду нашому народові, московити мали негативний вплив  на культуру, освіту, звички, традиції, мораль, релігію українців. Це відчувається і сьогодні, навіть після 30-річчя відновлення нашої державності.

Ми досі не зуміли побудувати української України, про яку мріяв наш Кобзар. Петлюра говорив, що не такі страшні московські воші, як українські гниди, але вони в наш час проникли в усі сфери життя держави і суспільства і роблять усе, щоб української України не було ніколи.

Час від часу в президента Зеленського виникає питання зустрічі з Путіним, який заявив, що обговорювати Крим і Донбас не буде. Що тоді збирається обговорювати з ним Зеленський?

Напевно, капітуляцію, але народ цього не допустить. Нехай капітулює сам, заявивши про свою відставку, скористається порадою батька і піде займатися своїми офшорами та шоубізнесом.

Стаття колишнього президента Росії Медведєва показала хамське ставлення росіян до нашого президента і вороже — до України, з чого випливає вся безглуздість контактів з Росією.

І. ШІМАНЧУК
Рівне