В Україні з'являться медіатори: вони допомагатимуть не доводити конфлікт до суду

Верховна Рада під час засідання підтримала у другому читанні та в цілому законопроєкт №3504 «Про медіацію».

Це означає, що в Україні запрацює практика врегулювання конфліктів без судового втручання.

Під час такого врегулювання юридичні на фізичні особи користуватимуться послугами медіатора— посередника, який допоможе провести переговори та дійти згоди.

Як повідомило Міністерство юстиції України, медіатор може допомогти у вирішенні громадянських, сімейних (за винятком тих, що стосуються дітей), трудових, господарських, адміністративних конфліктів, а також у кримінальних провадженнях при укладанні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Фактично це означає, що в Україні з’явилася альтернатива суддям. І це дуже своєчасно. Адже, окрім того, що значна частина спорів між сторонами не є суттевими (але вони змушені звертатися до суду), в країні гостро не вистачає суддів.

Сьогодні суддівський корпус становить 5 тис. 333 особи, але ще майже третина, а саме 2 тис. 40 — це вакантні посади.

Бо Вища кваліфікаційна комісія не працювала протягом двох років! Найбільша кількість незайнятих посад суддів — у великих містах, перш за все в Києві (232). На кожного суддю припадає 725 справ на рік, тож не дивно, що справи розглядаються з величезним запізненням. Очікується, що медіація допоможе розвантажити судову систему країни.

Звісно, і до прийняття закону українці користувалися послугами посередників, та Закон впроваджує офійні правила: статус медіатора може здобути будь-яка фізична особа, яка має вищу освіту та пройшла базову підготовку у сфері медіації в Україні чи за її межами не менш як 90 годин, з яких 45 годин — практика підготовки.

Поки що складно прогнозувати, скільки коштуватимуть послуги медіаторів та чи буде це дешевшим за судові витрати. Але якщо медіація була успішною, позивачу повернуть 60% заплаченого судового збору.

Медіацію проводитимуть за взаємною згодою сторін та відповідно до принципів добровільності, конфіденційності, незалежності, нейтральності, неупередженості медіатора.

Головне — добровільна згода всіх зацікавлених у врегулюванні ситуації. Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо модератора, то кожна з них має право запропонувати свою кандидатуру, і працюватимуть  обидва модератори. Треба завважити, що медіація є гнучким процесом і її ведення не затверджено процедурними актами.

Завдання медіатора — налагодити процес взаємодії сторін, зрозуміти, що важливо для кожної з них, та знайти, на чому можна побудувати взаємовигідне рішення. Фокус уваги медіатора, на відміну від арбітра або юриста, зосереджений на інтересах сторін, а не на юридичних нюансах регулювання спірного питання.

На Заході медіація, особливо в сімейних справах, є поширеною практикою. Адже відомо, що сімейні суперечки — одні з найбільш емоційно напружених, а судові засідання, як правило, тривалі і стають справжнім випробуванням на міцність нервової системи обох сторін.

Нерідко під час розгляду справи судом конфлікт лише загострюється, а судове рішення не задовольняє або одну сторону, або й обидві.

Медіатор приділяє увагу емоціям сторін, тоді як судді вважають, що це не має стосунку до діла. Однак невисловлені емоції та претензії слугують основою конфлікту, кожен суддя розкаже про десятки справ, у яких сторони буквально хотіли знищити одна одну.

Важливо: медіатор не виносить та навіть не пропонує варіанти рішення спору. Його завдання — налагодити процес комунікації між сторонами та створити атмосферу довіри, яку було втрачено під час конфлікту.