Беріть за приклад «Вільні медіа»

Щиро вітаю творчо-адміністративних працівників «5-го канала» і телеканала «Прямий» зі створенням холдингу «Вільні медіа».

Ви чесно, привселюдно, свідомо продемонстрували свою українську національну гідність, державницько-громадянську позицію, сміливо, відверто, разом з Петром Порошенком, депутатами Верховної Ради України з «Європейської Солідарності» стали на прю із зеленими душителями свободи слова, які ухвалили закон про так звану боротьбу з олігархами.

Надзвичайно важливо, що попередні власники віддали свої акції творчим колективам «5-го канала» і телеканала «Прямий» на виплату. Це свідчить, що вони добре розуміють, яка загроза нависла над свободою слова від володарів слуг не українського народу.

Свобода слугує своєрідним політичним киснем засобів масової інформації, які покликані публічно поширювати гуманістичні ідеї, створювати умови для продуктивної дискусії на засадах українських національних інтересів, морально-духовних цінностей задля розвитку й утвердження незалежної, соціальної, правової, демократичної, духовно-соборної української України.

Адже відомо, що в демократичних, цивілізованих країнах світу телебачення і радіомовлення, як і всі медіа, про­йняті доброчинним духом суспільства, тобто вони державотворчі, патріотичні, об’єднують громадян на мовно-культурних, морально-духовних принципах самовираження людини і нації.

Людина не може бути вільною, коли підневільна її нація. Загарбати, завоювати, поневолити українців усіма мерзенними способами прагне Російська Федерація.

Кривавій кліці Путіна допомагає п’ята промосковська колона в Україні. Тому продовжують розгортати, поглиблювати наступ на свободу українського слова, українських медіа.

Дуже добре, що телевізійники «Прямого» і «5-го канала» розуміють сутність свободи як усвідомлену необхідність, що свобода і відповідальність реалізуються у правдивому слові і зображенні, які зумовлені порядністю, професійністю, націоцентричною позицією.

«Щоби слово сталося ділом, — наголошував Іван Франко, — треба духу свободи і любові до правди та до народу в публічній дискусії».

Соціально небезпечним у журналістиці Іван Франко вважав тип гіпо­крита — лукавої, брехливої людини. Такі типи журналістів, а їх, на жаль, чимало, є найстрашнішими, адже калічать людей морально, духовно та інтелектуально.

Вони використовують свободу слова в Україні для прислужування російським загарбникам, руйнування державницького мислення, розмивання духовно-національних цінностей, морально-психологічного приниження українських патріотів, Революції гідності, видатних борців за свободу і незалежність України, політико-ідеологічного цькування українськості, насадження психології холопства, малоросійства і меншовартості.

Багатьом політикам і журналістам в Україні за будь-яких обставин треба обов’язково вирватися з морально-психологічного рабства «русского міра», звичаїв, традицій та утверджувати українську мову, культуру, національну свідомість, а не консервувати змосковщений стан.

Якщо свобода слова, свобода інформації, свобода функціонування засобів масової комунікації сприяє нехтуванню українських національних інтересів, призводить до того, щоби українці на власній землі не почувалися справжніми, дбайливими господарями, то що то за свобода слова, кому вона служить? Відповідь очевидна — зовнішнім і внутрішнім ворогам.

Наголошую, що працівники «5-го канала» та телеканала «Прямий» разом з депутатами Верховної Ради України, які належать до партії «Європейська Солідарність», і Петром Порошенком (прошу не дорікати мені — Петро Олексійович розуміє, що він не ангел, не святий, як і я, і ви, але він справжній свідомий український державник) усвідомлюють справжню сутність суверенності Держави, свободи слова і створили телевізійний холдинг «Вільні медіа».

Створили для того, щоби українське Слово вільно і відповідально буяло на українській етнічній території, щоб у кожному домі панували духовність і добробут, щоби безнадія переросла в ясну надію, а кам’яниста терниста дорога привела Україну до щасливого буття.

Щиро бажаю всім творцям «Вільних медіа» невпинно, цілеспрямовано, у злагоді та єдності утверджувати своєю працею національно-добродійне призначення Свободи журналістського Слова.
Хвала українській національній гідності мудрих людей!

Василь ЛИЗАНЧУК,
 доктор філологічних наук, заслужений
професор Львівського національного
університету ім. Івана Франка, лауреат премії ім. В’ячеслава Чорновола в галузі журналістики і публіцистики
Львів