Як нам відхреститися від росії
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
Видавництво «Орієнтир» у 2019 році видало збірку творів одного з провідних членів Організації українських націоналістів Ореста Чемеринського (писав під псевдо Ярослав Оршан).
Збірку відкриває праця «Де стоїмо?». Праця містить низку практичних проблем стосовно організації націоналістичного руху.
Ось одна з настанов праці: «Суворість і нетолерантність, скорість і категоричність рішень, відвага казати — так або ні, а не так або так; подавання нації правд до вірування, а не до роздумування — дальші вимоги для тих, що вхоплять керму української історії».
Це не деморалізуюче, не руйнівне для українського суспільства — «какая разніца!».
«Українська національна революція, — зазначає Ярослав Оршан, — матиме свою «контрреволюцію», «реакцію» чи як би її не називали... Реакцією чи контрреволюцією для українського націоналізму буде все, що протиставить себе в меті або шляху до неї, або шляхам реалізації націоналістичної революції й спрямовує волю здебільшого до минулого стану речей як ідеалу».
Хоча праця написана наприкінці 1937 року, залишаються актуальними переконання автора: «Ідея націоналізму — це сьогодні у світі, перш за все, боротьба з найбільшим ворогом усіх націй взагалі і нашої зокрема, Москвою й більшовизмом».
У 1941 році Ярослав Оршан у складі похідної групи ОУН прибув у Київ і очолив інформаційно-пропагандистську роботу на Наддніпрянщині, працював співредактором київської газети «Українське слово».
Двічі його заарештовувало гестапо. А в лютому 1942 року у віці 32 роки його розстріляли фашисти в Бабиному Яру разом із дружиною Дарією Гузар-Чемеринською та іншими провідними українськими націоналістами.
Видання «Орієнтир», яке засноване ветеранами російсько-української війни, видало також твори класиків українського націоналізму — Миколи Міхновського, Миколи Сціборського, Юрія Липи, Михайла Колодзінського, Ярослава Стецька.
У постгеноцидній постколоніальній Україні праці цих авторів, а також Степана Бандери, Донцова, Чемеринського мають вивчатися у навчальних закладах.
Це сприятиме зростанню національної свідомості українців, їх усвідомленому відповідальному делегуванню влади. І з часом українці обиратимуть у владу ідеологічно освічених державників, а не всіляких пройдисвітів.
Віктор РЯБЧЕНКО
Київ
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. >>
У цьому був весь Андрій, онук кулеметника Української Галицької Армії, племінник воїнів УПА. Все своє молоде життя він готувався до боротьби за незалежну Державу. І готовий був покласти за це своє життя. >>
Бо ми, Українські Націоналісти, та й загалом Українці, можемо бути Друзями і Побратимами, а можемо бути страшними недругами, які спитають за окупації, знущання, пацифікацію тощо… >>