Добра справа допомоги
«Бо наша брань не проти людей, не проти плоті й крові, а проти правителів, світодержців пітьми цього світу, проти духів злоби піднебесних», — сказано у Посланні апостола Павла до ефесян, глава 6. >>
Де стоїмо?
16.11.2021
Видавництво «Орієнтир» у 2019 році видало збірку творів одного з провідних членів Організації українських націоналістів Ореста Чемеринського (писав під псевдо Ярослав Оршан).
Збірку відкриває праця «Де стоїмо?». Праця містить низку практичних проблем стосовно організації націоналістичного руху.
Ось одна з настанов праці: «Суворість і нетолерантність, скорість і категоричність рішень, відвага казати — так або ні, а не так або так; подавання нації правд до вірування, а не до роздумування — дальші вимоги для тих, що вхоплять керму української історії».
Це не деморалізуюче, не руйнівне для українського суспільства — «какая разніца!».
«Українська національна революція, — зазначає Ярослав Оршан, — матиме свою «контрреволюцію», «реакцію» чи як би її не називали... Реакцією чи контрреволюцією для українського націоналізму буде все, що протиставить себе в меті або шляху до неї, або шляхам реалізації націоналістичної революції й спрямовує волю здебільшого до минулого стану речей як ідеалу».
Хоча праця написана наприкінці 1937 року, залишаються актуальними переконання автора: «Ідея націоналізму — це сьогодні у світі, перш за все, боротьба з найбільшим ворогом усіх націй взагалі і нашої зокрема, Москвою й більшовизмом».
У 1941 році Ярослав Оршан у складі похідної групи ОУН прибув у Київ і очолив інформаційно-пропагандистську роботу на Наддніпрянщині, працював співредактором київської газети «Українське слово».
Двічі його заарештовувало гестапо. А в лютому 1942 року у віці 32 роки його розстріляли фашисти в Бабиному Яру разом із дружиною Дарією Гузар-Чемеринською та іншими провідними українськими націоналістами.
Видання «Орієнтир», яке засноване ветеранами російсько-української війни, видало також твори класиків українського націоналізму — Миколи Міхновського, Миколи Сціборського, Юрія Липи, Михайла Колодзінського, Ярослава Стецька.
У постгеноцидній постколоніальній Україні праці цих авторів, а також Степана Бандери, Донцова, Чемеринського мають вивчатися у навчальних закладах.
Це сприятиме зростанню національної свідомості українців, їх усвідомленому відповідальному делегуванню влади. І з часом українці обиратимуть у владу ідеологічно освічених державників, а не всіляких пройдисвітів.
Віктор РЯБЧЕНКО
Київ
