Другої «Криворіжсталі» не вийшло: завод «Більшовик» продали за підозріло скромні гроші

В Україні гучно відбувся продаж ще одного об’єкта з переліку так званої Великої приватизації, який уже назвали найбільшою приватизацією з часів «Криворіжсталі».

Між двома аукціонами минуло 16 років. Ціна, за яку продали об’єкт, — всього лише 52 мільйони доларів — до смішного низька. (За «Криворіжсталь», тобто за другу спробу продажу комбінату, як відомо, заплатити 4,8 млрд доларів).

І, як вважають журналісти, продавали «Більшовик» не зовсім чесно.

Старт був, ціна не зростала...

Звісно, це були різні часи і зовсім інша ситуація на ринку, але при цьому очевидно, що в останньому випадку відбувся не продаж заводу як цілісного виробничого комплексу, а лише земельної ділянки.

Причому продали його надто пізно: ще десять-п’ятнадцять років тому за підприємство можна було взяти зовсім іншу суму та й, зрештою, завод можна було відродити як виробничий підрозділ. Сьогодні, ймовірно, його використають як майданчик для житлового будівництва.

...Тож минулого тижня Фонд державного майна України нарешті продав на аукціоні колишній завод «Більшовик», який нині має назву «Перший київський машинобудівний завод». Сума продажу становила 1,429 млрд грн, або близько 52 млн доларів, покупцем стало ТОВ «Дженерад комерс», яке було зареєстровано в Києві три роки тому.

При цьому приватизаційний аукціон тривав близько 10 хвилин, і за цей час стартова ціна встигла зрости на 40 млн. Інші учасники торгів — ТОВ «Інвест Новація» та ТОВ «ДК Каскад».

За словами голови Фонду держ­майна Дмитра Сенниченка, згідно з встановленою процедурою, після завершення торгів виділяється 10 днів, щоб підписати угоду, ще 30 днів дається, щоб заплатити зазначену суму та узгодити питання з Антимонопольним комітетом.

Умови приватизації передбачають, що новий власник погасить заборгованість заводу перед співробітниками, бюджетом України та рештою кредиторів. За деякими оцінками, зараз його борги становлять понад 500 млн грн.

До того ж новий власник ПКМЗ має виконати чинний колективний договір. Упродовж трьох років знадобиться вкласти додаткові кошти в модернізацію заводу в розмірі щонайменше 57 млн грн.

За словами представника компанії-переможця, на місці заводу має з’явитися інноваційна інфраструктура з мільярдними інвестиціями.

«Як акціонер UDP я вітаю партнерів з перемогою на відкритому аукціоні. У Києві з’явиться інноваційна та комфортна для городян інфраструктура в центрі міста, ефективний власник та мільярдні інвестиції, нові робочі місця та перспектива розвитку», — заявив власник компанії-переможця бізнесмен Василь Хмельницький.

Аукціон у стилі фарсу?

Така пасивність покупців і незначне зростання ціни одразу ж породили підозри в нечесності: нібито українські бізнесмени Василь Хмельницький та Степан Черновецький таємно змовилися для створення вигідних собі умов приватизації. Принаймні таку версію одразу ж після аукціону висловили деякі вітчизняні ЗМІ.

За їх припущенням, у прес-службі Фонду держмайна за кілька тижнів до аукціону заявили, що «Більшовиком» цікавляться 15 потенційних інвесторів.

Зрештою, на аукціон прийшли представники тільки трьох із них: ТОВ «Дженерал комерс», пов’язаного з групою UFuture Василя Хмельницького та Андрія Іванова, ТОВ «Інвест новація» Степана Черновецького і ТОВ «ДК Каскад» Віталія Хомутинніка.

Але якщо перший бізнесмен прийшов купувати, то два останні буцімто погодилися бути статистами у його грі. Тож компанії Хомутинніка та Хмельницького—Іванова зробили по одній мінімальній ставці, а компанія Черновецького взагалі не брала участі в торгах.

Відтак ціна зросла лише на 40 млн гривень зі стартових 1,38 млрд грн, а деякі журналістські джерела заявили, буцімто компанія «Агроміл дистриб’юшн», яка в 2019 році стала власником окремих будівель на території заводу «Більшовик», афілійована з переможцем торгів.

Таким чином, за їхнiми словами, Василь Хмельницький, підготувавшись до продажу і провівши велику підготовчу роботу, отримав права власності на 6 тисяч квадратних метрів нерухомості. Інших 12 претендентів, мовляв, відлякала ймовірність судових суперечок, що могли виникнути за такої ситуації.

Такої позиції дотримуються не лише журналісти, а й, скажімо, власники деяких девелоперських компаній. За їхнiми словами, співвласники UDP створили неприйнятні умови для участі в торгах інших інвесторів.

Мовляв, Хмельницький та Іванов відправляли гінців до всіх потенційних інвесторів «Більшовика» і наполегливо просили не брати участі в приватизації заводу.

Представники переможців нібито навіть їздили до Одеси, до одного з потенційних конкурентів переможця аукціону і казали: «Ми поклали око на «Більшовик» давно. Ми просто так його не віддамо».

Той факт, що представники Черновецького на аукціоні не зробили жодної ставки, також вважають фарсом, — насамперед тому, що син колишнього міського голови Леоніда Черновецького міг домовитися з Хмельницьким зайти співінвестором у проєкт «закулісно».

Лот продали, осад залишився

«Вони навіть не зробили вигляд чесних торгів. Скоріше за все, вони заздалегідь домовилися зі Стьопою і він отримає свій шматок під забудову», — цитують журналісти анонімних девелоперів і припускають, що третій учасник торгів — компанія Хомутинніка — теж може бути в змові. «Їм простіше «порішати» між собою. Навіщо підвищувати ціну лоту?» — каже джерело.

Цю точку зору поділяє більшість експертів. Заявляючи, що приватизація відбулася — і це добре — але при цьому осад залишився. Але найгірше, що перемогла на цьому аукціоні українська дійсність у її найгірших проявах: на тлі буму цін на київську нерухомість за ласий шматок землі практично ніхто не торгувався. Потенціал наших об’єктів залишився нереалізованим — і це дуже погано для дер­жави.

Але що казати, якщо дер­жава дистанціювалася від впливу на ситуацію. Така приватизація мало хорошого сигналізує інвесторам. Окрім готовності держави проводити прозорі та чесні аукціони з великої приватизації.

Але загалом державна машина виявилася безсилою проти скоординованих дій групи осіб, які фактично протидіють успіху проєкту. Та й на конкурентному аукціоні з великою кількістю по-справжньому зацікавлених учасників можна було б залучити набагато більше грошей до бюджету, в кілька разів більше. Але... Наразі вийшло те, що вийшло...

ЗБЛИЗЬКА

З історії «Більшовика»

Запізно приватизоване підприємство, що розташоване на проспекті Перемоги у Києві, спочатку випускало ліжка, просту чавунну арматуру, рафінадні форми, фільтр-преси, болти, гайки, скоби та інші кріпильні вироби.

Вже наприкінці XIX століття «Київський машинобудівний та котельний завод Гретера, Криванека та Kо» з основним капіталом 1 млн рублів налічував 6 цехів: чавуноливарний, котельний, токарний, модельний, ковальський та рафінадних форм.

Засновано підприємство було в 1882 році швейцарцем Яковом Гретером та інженером Філіппом Мозером. Це було одне з найбільших підприємств Східної Європи для створення великого обладнання для переробки гуми, пластмас та їх відходів. Завод виробляв пластмасові труби, дерево-полімерні листи, ротори та циліндри, продукцію для Міністерства оборони СРСР.

Ще одним напрямом роботи було виробництво обладнання для переробної та харчової промисловості, насамперед — для цукрової, обладнання для цегельних та лісопильних заводів, а також випуск різноманітних резервуарів, насосів, чавунного та мідного лиття, трансмісій.

Як повідомляють ЗМІ із посиланням на історичні джерела, 1902 року дах майбутнього Національного банку, а тоді Київської контори Державного банку на вул. Інститутській було зібрано саме на майбутньому «Більшовику».

Нову назву підприємство отримує у рік утворення СРСР транзитом через «Перший державний машинобудівний завод». Керувати заводом призначаються колишні випускники Київського політеху, що розташований по сусідству. Саме тут проводить свої перші досліди з електрозварювання Євген Патон, створюється обладнання для виробництва синтетичного каучуку.

«Більшовик» фактично закладає основу для «Уралхіммашу» (під час евакуації в 1942-43 роки), а пізніше Інституту електрозварювання імені Патона, СКБ «Полімермаш», «УкрНДІпластмаш». В останні роки існування освоєно виробництво тунельних ескалаторів, тунельних прохідників, комплексу переробки покришок. Це були зазвичай муніципальні замовлення.

Після розпаду СРСР діяльність заводу почала різко спадати. У ринкову економіку завод не вписався, випуск конкурентоспроможних товарів широкого споживання налагодити не зміг, а стратегічні галузі «оборонки» та хімічна промисловість вже три десятки років потребують інших комплектуючих.

До приватизації основний вид діяльності «Більшовика» — здавання приміщень в оренду, заявили у ФДМ. 80% майна заводу сьогодні перебуває в аварійному стані, із 20 цехів використовують лише три. Дохід за 2020 рік — 84,2 млн грн. Збиток — 22,4 млн грн. Борги заводу — понад 500 млн грн.

ПЛАНИ

Залишилося два місяці

До кінця нинішнього року у Фонді держмайна планують продати об’єкти у рамках Великої приватизації на 12 млрд грн. Серед них акціонерне товариство «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», «Президент Готель», порт «Усть-Дунайськ» та «Електронмаш».

«На сьогодні вже близько 5-6 млрд грн ми зможемо одержати з тими активами, які вже приватизовані цього року. Сума залежатиме від того, що ми ще встигнемо продати, на 12 листопада буде цікава приватизація заводу «Електронмаш», — зазначив на брифінгу, присвяченому приватизації «Більшовика», голова Фонду державного майна України Дмитро Сенниченко.

А ТИМ ЧАСОМ...

Аукціон під Новий рік

Фонд державного майна призначив нову дату аукціону з приватизації акціонерного товариста «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на 20 грудня 2021 року.

Рішення про це ухвалили 29 жовтня на засіданні аукціонної комісії у Фонді державного майна.

Саме в цей день, як відомо, мали відбутися торги з продажу компанії, але, як повідомили у Фонді, до них надійшло дві заявки на участь в аукціоні з приватизації АТ «ОГХК», одна з яких не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки аукціон не може бути проведений з одним учасником, Фонд державного майна визначив нову дату проведення аукціону.

Як повідомили у ЗМІ, Радник з приватизації АТ «ОГХК» — «BDO Корпоративні Фінанси» — заявив, що більшість потенційних інвесторів відмовились від участі в аукціоні, зокрема через інвестиційні ризики в Україні, а також звернувся до уряду по додаткові гарантії для захисту інвесторів.

Згідно з фінансовою звітністю, компанія за половину 2021 року отримала 283,9 млн грн чистого прибутку. Валовий прибуток становив 697,6 млн грн, операційний прибуток становив 344 млн грн.