Чотириголосся із клавесином: у Києві відтворили вертеп спудеїв Києво-Могилянської академії 1770 року

Чи може здивувати вертепне дійство? Адже традиції навколо різдвяно-новорічних святкувань, до яких нині почали готуватися ще раніше, аніж згадали про «рукавички про запас», — найбільше затребувані і виплекані в Україні.

Однак чи всі знають, що ­багатьом відоме за назвою вертепне дійство1770 року, яке показали родині Галаганів у Сокиринцях київські спудеї, — складається з традиційної частини про народження Христа та абсолютно іншої, світської, де звучить, скажімо, усім відома жартівлива «Ой під вишнею, під черешнею»?

Це точно не те, що звикли уявляти, коли думаємо про сатирично-побутову інтермедію з бабою-дідом та чортом як дійство нижньої сцени лялькової театральної скриньки.

34 персонажі й у півтора раза більший Запорожець

Команда проєкту «Вертеп. Необарокова містерія», який реалізували за підтримки Українського культурного фонду, взяла Сокиринський (Галаганівський) вертеп XVIII століття, який є найдавнішим зі збережених вертепів України, — і, не змінюючи музики та тексту, осучаснила його.

Здійснили щонайменше дві місії. Перше — оцифрували тексти та ноти. Їх уже розмістили для загального доступу і користування на сайті Музею театрального, музичного та кіномистецтва.

А також уже представили у верхній залі дзвіниці національного заповідника «Києво-Печерська лавра» сучасну інсценізацію дійства, якому вже 251 рік, й надалі планують її показувати глядачам.

«У творенні постановки нам було важливо не просто працювати з літературними версіями, а відтворити унікальну барокову музику та мову кінця XVIII століття», — розповів куратор та вокаліст проєкту «Вертеп. Необарокова містерія» Руслан Кірш.

Оригінальний примірник рукопису тексту з нотами Сокиринського вертепу не дійшов до нашого часу. У другій половині ХІХ ст. з нього переписали копію. І цей раритет разом з оригінальною вертепною ­скринею XVIII ст. зберігається в експозиції Музею театрального, музичного та кіномистецтва, розташованого на території Києво-Печерської лаври.

Вертепне дійство у 1770 році показали родині Галаганів у Сокиринцях (тепер це Чернігівська область) спудеї Києво-Могилянської академії. Відтоді вертеп побутував у тому маєтку понад століття, стверджують дослідники.

Господар — український політичний діяч доби Гетьманщини (1764 року Кирила Розумовського змусили зректися гетьманства), полковник Прилуцького адміністративного полку, який на тоді уже кілька років як відійшов від дер­жавної роботи, Григорій Гнатович Галаган (1716—1777) і його гості, як ми кажемо тепер, після прем’єрного показу були зачудовані.

За добру гру артистів щедро винагородили, а вони у відповідь подарували вертепну скриню з ляльками та текст. Далі партитуру передали місцевому церковному хору.

Уже Григорій Павлович Галаган (1819—1888) надрукував сюжет у виданні «Київська старовина» у 1882 році.Текст також був виданий у збірнику Євгена Марковського «Український Вертеп» у 1929-му. У травні того року, до речі, копії експонатів Сокиринського вертепу з успіхом демонстрували на виставці лялькового театру в Празі.

Вертеп перевезли з Прилуцького окружного музею у Київ у 1927 році. Скриня, ляльки та повний текст із нотами були віднайдені завдяки зусиллям театрознавця і першого директора (1926—1936) Театрального музею Петра Руліна, якого згодом заарештували органи НКВС і довели до смерті 1941 року (по­смертно реабілітований).

Дерев’яна скриня Сокиринського вертепу є найвишуканішою з усіх відомих та налічує тридцять п’ять ляльок. Усі вони, крім Діви Марії, зроблені з дерева. Рухаються персонажі по прорізах у підлозі, вкритій заячим хутром, за допомогою прикріплених до них знизу дротів.

Вражають костюми всіх героїв, особливо янголів і трьох царів, на яких розшите золотом вбрання. Розміром виділяється лялька козака-запорожця, яка у півтора раза більша, оскільки він є головним героєм другої світської дії вертепу.

Чотириголосся із клавесином

У постановці «Вертеп. Необарокова містерія», повністю відновлюючи текст і музику за 251-річною першоосновою, додано актуальних перформативних практик.

А ще режисер Богдан Поліщук не просто зробив глядачів споглядальниками зі сторони, а завів їх усередину дійства, розмістивши на рухомому колі, навколо якого творять містерію виконавці, ще й власноруч обертаючи періодично цю платформу, засвідчуючи рух часу і Землі.

Усі ролі виконують актори-музиканти Руслан Кірш, Надія Купчинська, Олексій Фіщук та Любов Тітаренко.

«Ідеально заспіване чотириголосся в ідеальній для цього (і складній при цьо­му) акустиці. Мінімалістична і водночас мегапромовиста, часом до болю, дія», — прокоментував після перегляду радіоведучий Роман Коляда.

«Ідея вертепу народилася в мене як мрія про ідеальну виставу в реальному світі.

Наш перформанс поєднує непоєднувані речі. Сучасну театральну мову і точний історично-інформований стиль виконання, високу професійну виконавську майстерність із безпосередністю наших історичних прототипів», — розповідає Руслан Кірш, вокаліст-перформер.

Попередньо рукопис Сокиринського вертепу команда розшифровувала разом зі знаною мистецтвознавицею Євгенією Ігнатенко. У перформансі звучить клавесин. Хоча могли бути кобза або скрипка.

Сценографиня  Олена Поліщук у візуальному рішенні спиралася на барокову орнаментику, яка характеризувалась пишністю, урочистістю і динамічністю, використовуючи рослинні та алегоричні елементи. Силуети костюмів першої частини вертепного дійства віддалено нагадують вбрання українського та західноєвропейського духовенства.

«Водночас намагалася переосмислити їх через призму погляду людини ХХІ століття», — акцентує художниця.

Різдвяний кант на початку Галаганівського вертепу починається зі слів: «Ангели, знижайтеся, ко землі зближайтеся» — частково перероблений четвертий вірш Григорія Сковороди з його «Саду божественних пісень».

Це ще одне свідчення того, що над текстами вертепу працювали люди, які знали актуальні твори своїх сучасників. Адже вірші, що ввійшли до однойменної збірки філософа-мандрівника, були написані ним упродовж 1753—1785 років, а вперше видані вже у 1861 році.

Хтозна, можливо, і Григорій Савич долучався до творення Сокиринського вертепу, припускають творці дійства«Вертеп. Необарокова містерія». У будь-якому випадку це той мистецький спадок, у який варто зануритися.

P.S. Тексти та ноти Сокиринського (Галаганівського) вертепу XVIII століття можна знайти за посиланням Сокиринський вертеп | Museum (tmf-museum.com) . На скані старої книжки треба натиснути напис «Дивитися ноти».