ПРИКОЛИ про священників та «Інстаграм»
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Пізно вночі у квартиру, де лунає гучна музика і чути танці, стукає сусід:
— Іване Петровичу, ви мені магнітофон не позичите?
— Ви що, теж хочете потанцювати?
— Ні, я хочу поспати.
* * *
— Офіціанте, ваш шніцель на смак нагадує старi домашнi капцi, натертi цибулею.
— Боже, що вам доводилося їсти у вашому житті.
* * *
— Чоловiче, в банк не можна заходити оголеним.
— Так я тільки за іпотеку заплатити.
* * *
Фотограф — фотографу:
— У тебе на знімках немає жодної людини iз заплющеними очима. Як тобі таке вдається?
— Коли я наставляю на клієнтів об’єктив, то несподiвано викрикую: «Кожен знімок коштує сто баксів!»
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Два бажання на ранок: щоб кава була гарячою, а вороги – холодними. >>
— Наталко, а скільки у вашому житті було романів?
— Лише один. >>
— І що ти так довго в тій ванній робила?
— Що... Міняла зимову гуму на літню. >>
— Алло, ТЦК? Ви можете терміново забрати мене в армію?
— Так, звичайно. А де ви перебуваєте? >>
— Галю, це наше перше свіданіє! Я за все плачу! Куди тебе повести? >>