У боргу, як у морі: українцям дають мікрокредити під 28 тисяч відсотків річних

Дослідження проєкту USAID «Трансформація фінансового сектору» показало саме такі приголомшливі результати, вивчаючи ринок методом «таємного покупця».

Зауважу, що банки не тільки виглядають менш вампірськи: проценти за кредитами на особисті цілі ще в 2019 році становили 138% і мають тенденцію до зниження.

Втім і банки, і фінансові компанії не дотримуються вимог Закону «Про споживче кредитування» стосовно умов договорів, розкриття інформації та реклами.

Так, у 37% банківських договорів, підписаних «таємними покупцями», реальна ставка за кредитами відрізнялася від зазначеної у договорі, 77% угод передбачали право кредитодавця вимагати дострокове погашення боргу в разі незгоди позичальника з пропозицією збільшити платежі за кредитним договором, а також залишали за банком право змінювати умови договору в односторонньому порядку (наприклад, змінювати розмір «неустойки»).

Також лише у шести відсотків банківських кредитів, за якими вимагалося страхування, позичальнику був наданий вибір з-поміж щонайменше трьох страхових компаній, як це вимагає закон.

Утім що робить пересічний українець, коли йому відмовляє в позиці банк? Так, йде до першої-ліпшої фінансової компанії типу «Швидкі пеньондзи» та бере позику.

Чи читає наш громадянин, на яких умовах надається кредит, дослідження не вказує. Адже гроші невеликі та потрібні терміново: середня сума, яку позичав «таємний покупець», становила приблизно 3 тис. 400 грн, і кредити переважно були строком до одного місяця.

Невеликі гроші, але всі фінансові компанії вказують договорах розмір щоденної номінальної процентної ставки за кредитом, і, як правило, згідно з укладеними договорами, позичальник мав сплачувати тільки проценти. Насправді середня ставка кредитування становить астрономічні 28 тис. відсотків річних.

Тож, мабуть, думає пересічний українець так, як типовий антивакцинатор: «страшно, але якось пронесе, швиденько кредит поверну і скажені відсотки — це не про мене».

Але так не буває. І пандемія триває другий рік, і гроші просто так не з’являються. Навпаки, вони стрімко зникають.

Фінансові компанії загалом не привели свої кредитні договори у відповідність до Закону «Про споживче кредитування», який почав діяти з 8 січня 2021 року для мікрокредитів, виданих фінкомпаніями.

Так, 86% договорів містили положення, які можуть розглядатися як незаконні: найчастіше це стосувалося збільшення процентної ставки за порушення виконання споживачем зобов’язань та застосування штрафу й пені за одне й те саме порушення. При цьому кожна друга компанія стягує з позичальників більше, ніж мали б стягнути згідно з договором.

Можна закидати НБУ як регулятору невідповідний нагляд за фінансовими компаніями, але не будемо забувати, що у стосунках почичальник-кредитор є дві сторони. І фінансової грамотності та відповідальності позичальників ніхто не відміняв.

«З точки зору фінансового благополуччя українців, поточні практики кредитування є просто шкідливими», — дипломатично заявив керівник проєкту USAID «Трансформація фінансового сектору» Роберт Бонд.