Сталінізм на повен зріст: путінські хунвейбіни зірвали у Москві показ фільму «Гарет Джонс» про Голодомор в Україні

Російські правозахисники обурені інцидентом, що стався в осередку товариства «Меморіал» у центрі Москви 14 жовтня.

Під час вечірнього показу фільму польської режисери Аґнєшки Холланд про Голодомор в Україні у 1932—1933 роках — «Гарет Джонс» (в українському прокаті під заголовком «Ціна правди»), до залу ввірвалося кількадесят невідомих у масках. Зловмисники кричали: «Геть із Росії!», «Хулігани!» та «Фашисти!», повідомляє сайт Польського радіо.

Речниця «Меморіалу» Юлія Орлова розповіла виданню «Медіазона», що нападники кричали «Всім на підлогу!», а потім залізли на сцену біля екрана і почали скандувати «Ганьба!» і «Не забудемо, не пробачимо!».

За словами очевидців, напад знімали оператори російського федерального пропагандистського телеканала НТВ.

Організатором показу фільму був Польський інститут у Москві. У залі був присутнім директор цієї установи Пйотр Сквєцінський.

Це не перший випадок у Росії, коли путінські хунвейбіни в масках намагаються перешкодити презентації виставок, книжок чи фільмів, присвячених сталінським злочинам.

Свідки події розповідають, що нападники вбігли до приміщення, де почався показ, і наказали присутнім лягти на підлогу. Люди в масках кричали, що в Росії немає місця «іноземним агентам».

Таким визначенням російська влада назвала товариство «Меморіал» за документування порушень прав людини і громадянських свобод у Росії та розслідування сталінських злочинів.

Як повідомляють свідки інциденту, все вказує, що хуліганський інцидент був організований російською владою. Тітушок підвезли організовано і так само організовано вивели з зали за три хвилини до прибуття викликаної поліції.

Організаторам вдалося затримати трьох зловмисників і передати їх поліції, яка майже негайно їх відпустила, як розповів телеканал «Настоящеє время».

Водночас, як розповів радіостанції «Ехо Москви» голова «Меморіалу» Ян Рачинський, у поліції набагато більший інтерес викликали правозахисники, а не провокатори. Поліція заблокувала офіс, зібрала особисті дані присутніх у залі глядачів та намагалася заарештувати організаторів показу.

Глядачів та представників «Меморіалу» кілька годин не випускали з будівлі. На ручки дверей офісу повісили кайданки. Поліцейські спочатку відмовлялися пустити всередину адвокатів.

Близько опівночі адвокатам вдалося увійти до будівлі, розповіла РБК юрист «Меморіалу» Наталія Морозова. З глядачів на той час уже взяли пояснення і відпустили. А вже наступного дня в офіс «Меморіалу» прийшли інші правоохоронці з вимогою надати їм додаткові документи, жодним чином не пов’язані з нападом, повідомив пан Рачинський.

«15 жовтня голову правління Яна Рачинського викликали для пояснень у відділ економічної безпеки та протидії корупції МВС Росії.

Крім того, поліція вимагає надати свідоцтво про реєстрацію «Меморіалу», копії статутних та установчих документів, а також копію фільму, показ якого був зірваний», йдеться у заяві «ПЕН-Москва» та Асоціації «Свободноє слово», які оприлюднили заяву на захист «Меморіалу». 

Також на підтримку організації виступила «Міжнародна амністія» (Amnesty International), яка закликала російську владу ефективно й неупереджено розслідувати напад на офіс правозахисної організації.

Товариство «Меморіал» наголошує, що фільм Аґнєшки Холланд отримав акредитацію російського міністерства культури, а показ відбувся згідно з російським законодавством. У широкий російський прокат фільм «Гарет Джонс» не виходив.

Це історична драма, присвячена пам’яті жертв Голодомору. Фільм оповідає про подорож Радянським Союзом британського журналіста в 1930-х роках.

Він приїхав у СРСР, щоб взяти інтерв’ю у Сталіна, і став свідком масових репресій і голоду в Україні. Джонс першим з журналістів розповів у західній пресі про те, що відбувається в Україні.

Прем’єра картини відбулася в 2019 році на Берлінському міжнародному кінофестивалі, де фільм номінували на премію «Золотий ведмідь». Роль Гарета Джонса виконав відомий британський актор Джеймс Нортон.

Той, хто бачив фільм про Гарета Джонса, знає, що він не має ідеологічних кліше. Режисер робить акцент передусім на трагедії мільйонів людей — саме на трагедії, не на національності, не на етнічному походженні.

І одночасно на трагедії самого Гарета Джонса, який думав не про те, як зберегти хороші відносини з радянським режимом, а про те, як сказати правду.