Вчинок МВФ, який виділив для України 2,7 млрд доларів як допомогу, дасть змогу Україні створити для себе ракетний щит, у тому числі з ракет середньої дальності та балістичних.
Справа лише за президентом Зеленським і його командою, чи стануть вони українськими державниками і чи будуть зміцнювати обороноздатність України, чи ж розпорошать виділені кошти по різних організаціях і між своїми людьми.
Україна, маючи таке науково-стратегічне підприємство, як «Південмаш», злочинно не використовує його можливості для озброєння нашої армії всіма видами ракет. Це виглядає як явний саботаж, і правоохоронні органи чомусь ігнорують такий стан речей та дій керівництва держави.
Завдяки виділеним МВФ коштам зараз є можливість виправити таке ставлення до «Південмашу», давши йому державне замовлення, якого ніколи до цього не було.
У світі завжди цінують і поважають сильних та успішних. Маючи ракетний щит, ми давно опинилися б у НАТО. Ще президент Кучма разом зі своїми радниками, підписавши Будапештський меморандум, уважно не вивчивши його пункти, де не давалося жодних гарантій безпеки України, зробив велику помилку, за яку платить тепер увесь український народ.
Вийшовши з «шинелі» Сталіна (навіть молодий Зеленський вихований на російській культурі), наші президенти такому «дріб’язку», як обороноздатність країни, не надавали значення. Без уваги залишилися і заяви президента Росії Єльцина, і вже відкриті погрози Путіна в Лондоні щодо України.
Путін не приховував, а зараз і поготів не приховує, що метою Росії є знищення українців як окремого народу і України як незалежної держави.
Але чомусь для керівників України агресія Росії виявилася несподіванкою, як і сто років тому агресія більшовиків проти УНР. Незнання історії свого народу керівниками держави призводить до великих втрат, як матеріальних, територіальних, так і духовних.
Великою помилкою в 2014 році після нападу Росії на Україну було те, що керівники держави не оголосили воєнного стану в країні.
Не було мобілізовано весь народ на відсіч ворогу, не було порвано всі дипломатичні, торгові, транспортні відносини з агресором, не були припинені виїзди українців на роботу в Росію, в’їзд російських артистів у нашу країну.
Український народ був дезорганізований, у такому ж стані перебуває й досі, що й підтверджують результати виборів Зеленського.
Тільки патріотична частина суспільства як колись, так і тепер твердо стоїть на українських позиціях. Чи стане Зеленський українським державником, чи піде шляхом своїх попередників, які оглядалися на Росію, покаже освоєння виділених Україні коштів від МВФ.
І. ШІМАНЧУК
Рівне