Викрадення доньки депутата Полтавської облради: дівчину приковували до батареї, викуп хотіли у біткоїнах

За інформацією сайту Служби безпеки України, працівники Головного слідчого управління СБУ затримали на гарячому зловмисників, які 29 серпня викрали доньку депутата Полтавської обласної ради Василя Кириченка — 19-річну Віту, студентку юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дівчина була прикута наручниками до батареї

«Того дня ми провели Віту на навчання до Києва, — пригадує мати потерпілої — депутат Полтавської районної ради Тетяна Кириченко. — Зазвичай відвозили її разом із чоловіком, але цього разу через зайнятість не змогли. І оскільки у зв’язку з початком нового навчального року потрібно було доправити до столиці багато речей, на сімейній раді вирішили, що донька поїде автомобілем сама — вона достатньо впевнено почувається за кермом.

Через деякий час зателефонувала Віті, проте зв’язку з нею не було. Коли й наступного разу донька не відповіла на мій дзвінок, почала нервувати. А невдовзі нам із Василем Петровичем прийшли SMS-повідомлення такого змісту: якщо хочете, мовляв, побачити близьку людину, зв’яжіться з нами в «телеграм-каналі». Далі йшли погрози: «Якщо звернетеся до правоохоронних органів, Віти більше ніколи не побачите».

У голові жінки все змішалося. На розіграш це було не схоже. Тим паче, що доньчин телефон уперто мовчав.

«А коли вже почалося листування з викрадачами доньки, стало зрозуміло, що відбулося, — продовжує розповідь пані Тетяна. — Вони надіслали нам перше відео, як її викрали: знайшовши «сліпу» зону, «підрізали» автівку. На другому — заплакана Віта, прикута наручниками до батареї, просила її визволити. Після цього ми остаточно зрозуміли, що це не жарт».

«Нахабно «підрізали» авто, витягли із салону, а далі все — як у тумані, — розказала потерпіла знімальній групі «ТСН». — Отямилася на ліжку. Були зв’язані скотчем ноги, руки. Потім мене розв’язали, перенесли до батареї...».

Бувало, що протягом дня дівчині давали тільки воду. При цьому чинили психологічний тиск на батьків: «Віта щось поїсть тоді, коли вишлете гроші».

Викрадачі вимагали викуп у розмірі майже пів мільйона доларів

Зловмисників було двоє, вони весь час носили маску, мали пристрій, що змінював голос. Вступивши в перемовини з батьками, вимагали викуп за полонянку в розмірі 470 тисяч доларів. Причому вказані кошти ті мали перерахувати на електронний гаманець у біткоїнах.

«Криптовалюта, електронний гаманець... Ми одразу зрозуміли, що за таких умов жодного контакту з викрадачами доньки не матимемо. Тож почали робити вигляд, нібито ми «сірі», далекі від усього цього люди — не розбираємося в цифровій валюті й у тому, як із нею поводитися. Натомість я пропонувала взяти що завгодно з нашого майна, готова була все переоформити, на кого вкажуть.

Але зловмисників цікавили тільки цифрові гроші. Статистика красномовно свідчить: навіть якщо ви зберете вказану викрадачами суму, не факт, що вашу дитину передадуть вам, — от що мене найбільше турбувало. А потім приїхали обидва сини Василя Петровича — підполковники поліції. Після розмови з ними в нас уже не виникало сумнівів у тому, що потрібно звертатися до правоохоронних органів.

І, як показав результат, то було правильне рішення, — робить висновок жінка. — З’ясувалося, що зловмисники стежили за нашою сім’єю давно. На початку серпня ми їздили на відпочинок до Чорного моря — в курортне село Залізний Порт. Із фотографій, які надіслали нам, став очевидним той факт, що й там вони стежили за кожним нашим кроком. Було, звичайно, моторошно. Я зрозуміла, наскільки безпечно ми жили до цього випадку. Тепер у плані безпеки життя в нас поділилося на «до» й «після».

Тетяна Кириченко одразу ж написала викрадачам доньки, що вони володіють дезінформацією щодо статків їхньої сім’ї. Насправді ж дуже швидко такої суми вона не зможе зібрати, навіть якщо збиратиме гроші по всьому білому світу. Так, вони мають сільськогосподарське підприємство на Карлівщині, але всі їхні кошти в обігу.

«Коли ми звернулися до правоохоронців, ті поставили нам завдання максимально тягнути час, аби мати змогу вийти на слід викрадачів. Не знаю, як це вдалося працівникам СБУ. Нам багато чого не розповідають, адже триває розслідування, а таємниці слідства ніхто не відміняв.

Та я низько вклоняюся цим молодим людям, справжнім професіоналам своєї справи, за порятунок доньки. Вони й нам із чоловіком не дали впасти духом, одразу сказавши: забудьте про емоції, давайте працювати на результат — і донька повернеться додому. Відтак ми чітко дотримувалися їхніх вказівок. Весь час у нас був розписаний по хвилинах, усе продумано, як спілкуватися зі зловмисниками, відпрацьовано до дрібниць.

Ми досі не знаємо, де тримали Віту. Та і їй самій це невідомо. Зрозуміло одне: то була квартира в якомусь спальному районі населеного пункту, що розташований у двох годинах їзди від Полтави. Працівники СБУ також привезли доньку звідти інкогніто. Це сталося 16 вересня. Тобто цілих два з половиною тижні донька була заручницею зловмисників», — констатує моя співрозмовниця.

Дає коментарі з однією метою: щоб застерегти батьків, аби ті берегли своїх дітей

Цікавлюся, як почувається дівчина після пережитого.

«Уже встигла оговтатися, — стверджує Тетяна Кириченко. — Віта, звичайно, боєць. Є в кого вдатися — в неї батьків стрижень. Можливо, в неї всередині все й вирує, та виду не подає. Ми зі свого боку налаштовуємо її таким чином: треба перегорнути цю страшну сторінку й жити далі. Нині вона з головою пірнула в навчання — у неї відповідальний третій курс. До речі, от зараз вивчає дисципліну «Кримінальне право». І, як-то кажуть, жартує крізь сльози, що, мабуть, матиме з неї найкращі знання у групі. Звичайно ж, ми найняли для Віти охорону. Не вважаю це за розкіш після такого кричущого випадку. Краще собі в чомусь відмовити, зате донька буде в безпеці».

Пані Тетяна додає: її просто обурює те, як відреагували на цю ситуацію деякі засоби масової інформації, назвавши Віту «мажоркою», а її коментарі — бажанням «пропіаритися».

«Як людям узагалі таке могло спасти на думку? — дивується вона. — Насправді я давала коментарі представникам усіх медіа, які до мене зверталися, з єдиною метою: щоб застерегти батьків, аби ті берегли своїх дітей. Не забуваймо, що поміж нас ходять покидьки, яким абсолютно байдуже, до якого соціального прошарку ви належите, є у вас гроші чи немає.

І звідки чекати зло — невідомо. Наша сім’я — не з тих, які мають захмарні доходи. І при цьо­му жереб упав чомусь саме на нас. Мені, звичайно, дуже образливо читати про те, що увагу зловмисників привабило розкішне життя моєї дитини. Бо ми з чоловіком виховували доньку не у вседозволеності, а в строгості. І в чому розкіш? У тому, що вона поїхала на навчання автомобілем?»

Організатором «схеми» начебто є парубок, якого обвинувачують у скоєнні вбивства з особливою жорстокістю

Як зазначено на сайті Служби безпеки України, за попередніми даними, організатором «схеми» викрадення молодої полтавки є парубок, якого обвинувачують у скоєнні умисного вбивства з особливою жорстокістю, тому до вироку суду він перебуває в Київському слідчому ізоляторі.

Незважаючи на це, молодик начебто розробив план та організував викрадення Віти Кириченко, підшукавши завдяки інтернету спільника, якому запропонував винагороду в розмірі 100 тисяч доларів.

Зловмисникам уже повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 189 («Вимагання») та ч. 2 ст. 146 («Незаконне позбавлення волі або викрадення людини») КК України й обрано щодо них запобіжні заходи. Правоохоронці встановлюють особи інших фігурантів, які можуть бути причетними до цих злочинів.

«Існує версія й про те, що до них також можуть бути причетними наші конкуренти в аграрному бізнесі, — зазначає Тетяна Кириченко. — Самі розумієте, яка боротьба нині ведеться за землю. І, не секрет, ми маємо відвертих недоброзичливців, які здійснюють тиск на Василя Петровича з метою, аби він продав підприємство, якому віддав багато років життя.

Уявіть собі, вивести його на такий високий рівень (цього року ми вкотре зайняли перше місце в Україні у своїй категорії рейтингу «Сумлінні платники податків») — і після цього продати? Власники земельних паїв уклали з нашим підприємством договори на оренду до 2028 року.

То конкуренти почали їх «обробляти»: мовляв, платитимемо вищу орендну плату. Тому не виключено, що вони могли використати оцього хлопця, який сидить у СІЗО, — йому ж нічого втрачати. Загибла від його рук дівчина й Віта, хоч навчалися й у різних школах, дружили. Донька була на її похороні... Але молодика, який її погубив, ніколи навіть не бачила».