Ринок нафти після тижневої паузи знову стрибнув угору.
На початку цього тижня ф’ючерси на північноморський сорт Brent оновили максимуми за три роки, а вартість американської марки WTI злетіла до рекорду з 2014 року.
Причина — підсумки нещодавнього засідання країн ОПЕК+, які відмовилися від ідеї понадпланово збільшити видобуток нафти, щоб остудити ринок.
(Анти)рекорд за три роки
Таким чином Brent у Лондоні вже коштує понад 81 долар за барель, додавши у ціні 3,4% всього лише за один день і 59% — з початку року.
За WTI на Нью-Йоркській біржі NYMEX дають уже понад 78 доларів за барель, що на 2,75% вище за рівень, досягнутий на минулій сесії. Російська нафта Urals у європейських портах підбирається до позначки 80 доларів за барель, якої ринок не бачив понад три роки.
Експерти пояснюють цей феномен неймовірною злагодженістю членів ОПЕК+: на минулому засіданні вперше за кілька місяців обійшлися без драми і зволікань.
Менш ніж за годину міністри 23 країн альянсу погодили рішення дотримуватися колишнього плану — нарощувати видобуток на 400 тисяч барелів на добу кожен місяць до квітня 2022 року.
На переговори виносилися й інші сценарії: наростити поставки на 600 або 800 тисяч барелів на добу в листопаді, щоб загальмувати зростання цін на енергоносії і не «розганяти» інфляцію у ключових економіках світу.
Але, попри звернення США і візит до Саудівської Аравії радника з національної безпеки Джейка Саллівана, ОПЕК+ відмовила ринку в додатковій нафті, хоча сама оцінює його стан як дефіцитний.
За розрахунками картелю, в нинішньому році попит на нафту перевищить світові поставки на 1,1 млн барелів на добу.
Це призведе до скорочення запасів у сховищах на 405 млн барелів. Як уже заявили міжнародні аналітики, зокрема стратег із сировинних ринків ING Уоррен Паттерсон, рішення ОПЕК+ «надасть негайну підтримку цінам на нафту» з урахуванням дефіциту енергоносіїв у Китаї і Європі напередодні зимового періоду. Принаймні, на його думку, хедж-фонди вже кілька тижнів закладають саме на такий сценарій.
Готові платити багато
Найгірше для нас, що ринок вірить у період високих цін. Свідчення цьому — великі спекулянти знову скуповують сировину, це вперше після розпродажу нафтових ф’ючерсів улітку на побоюваннях за дельта-штам і повернення Ірану. Спекулятивний попит, на думку Петерсона, відображає оптимізм керівників, заснований на ситуації з фізичними поставками.
Інвестбанки тим часом один за одним підвищують прогнози щодо нафтових цін. BankofAmerica ще у вересні передбачив ціни в 100 доларів за барель за умови холодної зими, яка змусить європейські країни використовувати мазут як паливо.
Тепер у банку допускають котирування і вище стодоларової позначки, враховуючи зліт цін на газ і вугілля до нових максимумів: майже 1 тис. 300 доларів за тисячу кубометрів і 232 долари за тонну відповідно.
GoldmanSachs підвищив прогноз на кінець року на 10 доларів, до 90 доларів за барель — Brent, посилаючись на зростаючий попит, провал американського видобутку через ураган «Іда» і дефіцит ринку, який зростає з наближенням опалювального сезону. MorganStanley чекає 85 доларів за барель на кінець року через стрімке скорочення світових запасів, які вже впали до рівнів, які є нижчими, ніж на початку пандемії.
«Нафта сьогодні перебуває у відмінній формі. Зниження числа випадків «Ковід-19» — це збільшення мобільності людей і споживання нафти. Також сьогодні триває втрата видобутку у Мексиканській затоці через ураган, заміна газу на нафту, низька ймовірність ядерної угоди з Іраном і загрози Ізраїлю розв’язати війну. Китай, імовірно, продасть більше запасів, але це навряд чи вплине на тенденцію зростання ціни нафти», — написав виконавчий директор американської інвестиційної компанії BlackGoldInvestors Гарі Росс.
Російські аналітики, як не дивно, ставляться до прогнозу подорожчання нафти дещо скептичніше. У компанії «Фінам» спрогнозували, що ціни на нафту марки Brent можуть закріпитися в діапазоні 78-82 долари за барель.
«Однак у більш віддаленій перспективі, за відновленням балансу на нафтовому ринку, ми очікуємо корекції нафтових котирувань у діапазоні 65-70 доларів за барель», — цитують ЗМІ аналітика Ганну Зайцеву.
Утім ОПЕК+ не поспішає робити різких рухів, побоюючись четвертої хвилі «Ковід-19». За розрахунками моніторингового комітету організації, вже наступного року нафтовий ринок скотиться в надлишок, оскільки споживання упреться в докризовий пік, а видобуток ОПЕК+ повернеться до колишніх максимумів.
За оцінками картелю, попит у наступному році буде на 1,4 млн барелів на добу нижчим за видобуток. Відтак у сховищах осяде 496 млн «зайвих» барелів.
Сьогодні країни ОПЕК+ видають на-гора на 4,95 млн барелів на день менше, ніж до початку пандемії. Таким чином на ринок повернулася половина нафти, вилучена на піку пандемії. До речі, Росія, за останніми даними, видобуває 10 млн барелів на день, що на 1,2 млн менше, ніж на початку 2020 року.
Росія — за, Японія — проти
Для цієї держави зростання вартості бареля — напрочуд хороша новина, адже РФ як один з найбільших експортерів сировини отримає змогу наповнити свій державний бюджет.
«Хотів би підтримати пропозиції, які полягають у тому, щоб продовжити нарощування видобутку в листопаді відповідно до раніше затвердженого графіка в розмірі 400 тис. барелів на добу в цілому у країнах ОПЕК і не ОПЕК. На мій погляд, це буде тим балансуванням, яке дозволить нам продовжити нормалізацію стану ринку», — заявив на засіданні російський віцепрем’єр Олександр Новак.
Міністри енергетики країн-учасниць ОПЕК+ також продовжили терміни, протягом яких країни з недоскороченими обсягами видобутку компенсують їх. Їм дали термін до кінця грудня.
Серед варіантів нарощування видобутку країн ОПЕК+ у листопаді був і позаплановий — у 800 тис. барелів на добу. З такими побажаннями наполегливо виступала влада США. Вони намагаються стримати зростання цін на бензин через подорожчання нафти, коли місцевий видобуток стоїть на місці.
Місцеві ж компанії не поспішають нарощувати виробництво, а насолоджуються високими цінами.
Американські виробники нафти, втім, не здатні збільшити пропозицію, щоб обмежити зростання цін на нафту, яке залишається «під контролем ОПЕК».
«Усі залишаться дисциплінованими незалежно від того, чи буде Brent коштувати 75, 80 або 100 доларів, — заявив головний виконавчий директор виробника сланцевих нафти і газу Pioneer Natural Resources Co Скотт Шеффілд. — Усі акціонери, з якими я говорю, відповідають, що, якщо хтось знову почне нарощувати видобуток, його чекає покарання. Я не думаю, що світ дійсно може покладатися на американську сланцеву нафту. Вона справді перебуває під контролем ОПЕК».
Шеффілд зазначив, що американські виробники сланцевої нафти використовуватимуть наявний у них обсяг грошових коштів для виплат акціонерам, а не для фінансування нових проєктів із нафтовидобутку. На його думку, іранська нафта навряд чи повернеться на світові ринки.
Тим часом уряд Японії стурбований можливим скороченням доходів бізнесу і пересічних громадян країни через зростання цін на нафту.
«Приватним компаніям зростання цін на нафтопродукти загрожує скороченням доходів через підвищення витрат, збільшується тиск на сімейні бюджети через подорожчання бензину та електроенергії. Уряд Японії має намір ретельно стежити за ситуацією», — заявив генеральний секретар кабінету міністрів Японії Хірокадзу Мацун.
У цій країні через подорожчання нафти вже чотири тижні поспіль ростуть ціни на бензин, а на початку нинішнього тижня на цьому тлі відбулося істотне падіння котирувань на найбільшій в Азії Токійській фондовій біржі: важливий для Японії індекс Nikkei впав на 2 відсоткові пункти у порівнянні з рівнем на момент закриття торгів днем раніше.
А ТИМ ЧАСОМ...
Гроші для сховищ
«Нафтогаз України» отримає 51 млрд гривень компенсації за втрату контролю над газотранспортною системою у 2019 році в результаті анбандлінгу (розділення. — Ред.), 48 млрд грн з них виплатить «Оператор ГТС».
За підрахунками аналітиків, на опалювальний сезон потрібно близько 19 млрд кубометрів газу, з них Україна має лише 15 млрд кубів, тож чотири мільярди треба докупити, і для влади це може стати проблемою.
Минулого тижня спотова ціна на газ перевищила 1 тис. 100 доларів за тисячу кубометрів, що у перерахунку на 4 млрд кубометрів становить понад 120 млрд грн. Ймовірно, грошей знадобиться менше, адже така ціна — спекулятивна, викликана низькими запасами газу в Європі. Втім, якщо навіть на спотовому ринку ціна різко впаде, бюджет, однак, має знайти десятки мільярдів гривень.
Як повідомляють експерти, 51 млрд гривень «Оператор» виплачуватиме рівними частинами, по 9,6 млрд грн, протягом п’яти років. Зараз концепція передбачає виплату 48 млрд гривень у 2021 році. Проте «Оператор» має тільки 30 мільярдів гривень — у вигляді чистого прибутку за останні півтора року роботи. Решту коштів «Оператор», імовірно, буде змушений позичити.
ДО РЕЧІ
Приготуватися до «Потоку»
Оператор газопроводу «Північний потік-2» заявив про те, що почалася процедура заповнення газом першої нитки трубопроводу.
«Гілка буде поступово наповнюватися газом, щоби досягти обсягу і тиску, необхідних для подальшого технічного тестування», — йдеться в заяві на сайті NordStream2.
За їхніми даними, раніше було проведено пусконалагоджувальні роботи для контролю цілісності газопроводу. Також тривають роботи на другій гілці газогону.
Раніше один із європейських партнерів «Газпрому» заявляв, що сертифікація газопроводу затримається настільки, що він не зможе допомогти заповнити запаси газу цієї зими. Хоча газопровід довжиною 1 тис. 200 кілометрів технічно завершений, він повинен пройти сертифікацію в німецького регулятора. Цей процес, який розпочався 8 вересня, може зайняти до чотирьох місяців.
«Газпром» намагається прискорити цей процес, «стимулюючи» Європу швидше ухвалювати необхідне йому рішення. Від початку 2021 року ціни на природний газ у Європі зросли понад утричі.
Деякі з європейських країн потроху вже піддаються на шантаж.
Так, на початку жовтня Данське енергетичне агентство схвалило введення в експлуатацію газопроводу «Північний потік-2», оскільки компанія NordStream2 виконала відповідні умови, включно з умовами щодо сертифікації.
«Тепер NordStream виконала всі умови для введення трубопроводу в експлуатацію», — заявило агентство.
Як відомо, проєкт трубопроводу на континентальному шельфі Данії є частиною більшого проєкту газопроводу, що складається з двох паралельних гілок довжиною 1 тис. 230 кілометрів для транспортування газу з Росії до Німеччини.
Трубопроводи починаються в Росії, проходять через фінські, шведські, данські та німецькі морські райони і виходять на берег біля німецького узбережжя. Вони можуть транспортувати 55 млрд кубометрів природного газу на рік.