Дістали струн живих: у Дніпрі і Києві вперше побувала правнука в других Лесі Українки

Кілька знакових подій відбулося у рамках нещодавнього п’ятиденного міжнародного фестивалю «Перехрестя епох», який проходив у Дніпрі.

Зокрема, на запрошення мистецького фестивалю з Угорщини приїздила правнука в других Лесі Українки — Аріадна Бартаї, яка побувала і в Києві.

Тендітна скромна жінка, яка приїхала з чоловіком, — онука Світозара Драгоманова — сина дядька Лесі Українки Михайла, рідного брата Ольги Петрівни Косач, яку більшість знає за псевдонімом Олена Пчілка.

У Михайла Драгоманова було троє дітей, найвідоміша з яких донька Аріадна, яка вийшла заміж за художника Івана Труша. Світозар, який, зокрема, у міністерстві праці уряду УНР обіймав посаду віцедиректора одного з департаментів, поїхав iз Києва в еміграцію у 1943 році.

Тобто Аріадна Бартаї — правнука Михайла Драгоманова і правнука в других Лесі Українки. Її мати Наталія Світозарівна свого часу була у Києві, підтримувала зв’язок із кількома музеями знаменитої родички і родини в Україні.

Кілька років тому вона відійшла у засвіти. Пані Аріадна, професійна піаністка, опісля перебирала родинний архів і натрапила на книжку — «Народні мелодії, з голосу Лесі Українки. Записав і упорядив Климент Квітка», яка дуже зацікавила жінку, яка не знає української мови, але володіє нотною грамотою.

«Збірник «Народні мелодії» — це записи з голосу Лесі Українки, зроблені Климентом Квіткою з 1898 по початок літа 1913 року, — коментує директорка київського Музею Лесі Українки Ірина Щукіна. — Це відоме дослідникам видання: Київ, 1917, загалом анотується двома сусідніми роками, оскільки його другу частину видали у 1918-му.

До речі, не так давно, у 2006 році, на Волині зробили трикнижжя, в якому одна з виданих книжок — саме ця збірка, а ще записи Лесі Українки та Ольги Косач-Кривенюк (так званий Колодяжанський зошит) й окремо фрагменти наукових досліджень про спадщину Лесі Українки та її ставлення до фольклору».

Цінним є те, що Аріадна Бартаї з роду Драгоманових-Косачів — підкреслюючи скромно, що не є композиторкою — до кількох творів зі збірника зробила авторський акомпанемент.

«Ця музика чудова, вишукано-інтелігентна, — коментує Ірина Щукіна. — Пані Аріадна як піаністка-виконавиця дуже делікатна, не зловживає переобтяженнями, створює спокійну динаміку, — і все це нагадує напівпрозоре музичне мереживо. За спогадами сестер Лесі Українки і власне за її листами ми знаємо, що письменниця дуже часто імпровізувала, сідаючи за фортепіано. Виконання Аріадни Бартаї породжувало асоціацію з тим, що подібно могла імпровізувати i її знаменита родичка понад 100 років тому».

У Дніпрі в рамках фестивалю «Перехрестя епох», реалізованого за підтримки Українського культурного фонду, 23 вересня відбувся дивовижний концерт, у якому солісти оперного театру виконали пісні зі знакового збірника.

На відкритті звучали композиція на вірші Лесі Українки «Дивлюсь я на яснії зорі», арія Мавки з опери «Лісова пісня», світова прем’єра на ще одну поезію видатної письменниці «Як би мені дістати струн живих». Фінальним став показ балету «Лісова пісня» артистами Дніпровської опери.

Також серед іменитих гостей фестивалю були Анатолій Паламаренко та Ада Роговцева. Народна артистка презентувала ювілейне видання «Леся Українка. Лісова пісня», яке надрукували на замовлення Дніпропетровської ОДА у рік 150-річчя письменниці.

«Головна мета фестивалю — підкреслити актуальність творчості Лесі Українки для молодого покоління, надати можливість новим музично-театральним словом поєднати класику та сучасність заради нової генерації і культурного розвитку України.

Саме тому на фестиваль запрошені два покоління, майстри великої сцени та учні, що прагнуть до великої сцени», — прокоментувала «Україні молодій» Вікторія Рацюк, режисерка, диригентка-постановниця, авторка проєкту.

Ще однією щемливою подією стала передача від Товариства української культури в Угорщині, керівниця якого Ярослава Хортяні теж приїхала в Україну, матеріальної допомоги багатодітним сім’ям двох загиблих воїнів АТО: Олександра Суслопарова та Андрія Широкова з позивним «Сім’янин».