Друге життя Маріка: як прифронтове місто за кілька років перетворилось на «культурну столицю»

Коли про прифронтове місто у Донецькій області кажуть «культурна столиця» — на відстані понад 700 км від нього, в Києві, якось у це не віриться.

А саме такий статус підтверджує впродовж нинішнього року Маріуполь, який називають містом Марії (за іменем святої покровительки) або просто Маріком.

Хоча більше відоме воно з радянських часів двома металургійними комбінатами: імені Ілліча (з 2016 року — не того, про якого ви думаєте, а доменщика Зота Ілліча Некрасова) та «Азовсталь», які стали приватною власністю.

Повертатися до активнішого культурницького життя в Маріуполі, який за 100 км від Донецька, де з квітня 2014 року самопроголошена «ДНР», а точніше окупаційна адміністрація Російської Федерації в окупованій Донецькій області, — почали в 2017-му.

Спочатку на заходи ходили потроху, але тоді й людей у Маріуполі було менше. Потім багато хто повернувся додому. Й уже в 2018-му, після кількаденної промоції, на фестивалі популярної музики збирали до 5 тисяч осіб.

Бібліотека з дизайнерським ремонтом і птахи з проєкторами

«Я переїхала з Донецька у Маріуполь в 2014-му. Перебралися всім офісом, — розповідає 38-річна Марія Сльо­та, керівниця комунального комерційного підприємства Маріупольської міськради «М. Єхаб». — Тоді багато говорили: «Боже, яке сіре, нецікаве місто». Зараз кажуть: «Маріуполь — цукерочка».

До 240-ліття міста в 2018-му відкрили у центрі реконструйований Театральний сквер і площу. Повністю були замінені всі інженерні мережі, покладена тротуарна плитка, облаштовані сходи і пандуси, навіть проведена реконструкція автостоянки. Новий музичний фонтан тут назвали мінікопією фонтану зі Скай Гардена, який у Лондоні.

А ще з’явилися справді оригінальний дитячий майданчик, незвичайні арт-об’єкти, нові зелені насадження. А під скляним куполом можна побачити розкопки — фрагмент фундаменту церкви Святої Марії-Магдалини, який стояв раніше на місці драматичного театру.

Сума інвестицій у цей проєкт склала 92 мільйони гривень: iз міського бюджету на реконструкцію виділили майже 68 млн грн, додала ще 25 млн грн група «Метінвест».

Маріупольський пішохідний фонтан із площі Свободи, яку оновили минулоріч, узагалі ввійшов до Книги рекордів України як найбільший: його довжина — 36 метрів, ширина фонтану — 7,5 метра.

Вечірня гра світлом оживляє цей простір зі стильними птахами з унікальним для кожної області України орнаментом на крилах. Символічно і закономірно, що птахів-областей 24 плюс Крим — і через QR-коди кожен може прочитати на своєму телефоні про них найцікавіше.

Функціонально птахи на вивищенні — це й проєктори. Одночасно вони прикрашають площу яскравими геометричними фігурами, контурами квітів і листя.

Поряд є скульптурна композиція в пам’ять про загиблих воїнів у війні Росії проти України: на дубових листочках написані прізвища, а по них без упину тече вода — як сльози. В кінці площі встановлено «Дзвін миру».

Поруч —  мурал «Мілана»: зображення дівчинки, яка потрапила під обстріл мікрорайону «Східний» взимку 2015-го. Тоді 6-річна дитина втратила маму, яка врятувала свою крихітку, накривши собою.

На Лівому березі міста — це там, де вже проїжджаєш повз заводські приміщення «Азовсталі» — парк «Веселка» по-сучасному облаштували у 2019-му. І виглядає він так, що кияни захоплено кажуть: «Можуть же — коли хочуть».

Це враження підсилює напроти входу в парк реконструйована стильна будівля, в якій тепер Соціальний офіс «Мультицентр» — назвати її просто ЦНАП справді було би надто прозаїчно.

Без особливого ентузіазму йшли ми в «Міський палац культури» по вулиці Азовстальській, 13. Зовні помпезна будівля з колонами 1952 року позитивних емоцій не викликала. Допоки не побачили якісний функціональний ремонт усередині і безліч дітей, які там займалися: балетом, акробатикою і просто читанням віршиків.

Так само скептичне налаштування було на похід у середмісті Маріуполя у Центральну публічну бібліотеку імені Короленка: цікавила попередньо більше просто будівля початку ХХ століття. А всередині, виявилося, дизайнерський ремонт усіх залів: електронних ресурсів, абонентського, читального.

На полицях — цьогорічний Шевченківський лауреат «Іван і Феба» Оксани Луцишиної, «Характерник» Василя Шкляра, «Я змішаю кров із вугіллям» Олександра Михеда тощо. А ще полиця книжок, виданих шрифтом Брайля, та аудіо — для людей з проблемним зором.

До речі, рік тому, наприкінці вересня, у Маріуполі відбулася урочиста церемонія відкриття Регіонального представництва Консультативної місії Європейського Союзу — четвертого регіонального підрозділу місії в Україні з моменту заснування у 2014 році.

Там працюють 20 експертів із 10 країн (Бельгія, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди, Румунія та Україна). Три інші представництва КМЄС працюють у Львові та Харкові (з 2016 ), Одесі (з 2018), а головний офіс розташований у Києві.

Форпост культури

Цього року — після карантинної паузи — Маріуполь реалізує масштабний проєкт запущеної Українським культурним фондом програми «Культурні столиці України». Саме прифронтове місто Приазов’я стало переможцем конкурсу, яке утверджує статус Велика культурна столиця. Загалом ця культурницька діяльність включає 11 окремих проєктів, які трохи не у режимі нон-стоп наповнюють місто українськими смислами.

Так, в останні дні серпня стартував уже ІV фестиваль Mariupol Classic 2021, який реалізується в рамках проєкту культурно-мистецьких ініціатив «Діалог мовою мистецтва» за підтримки УКФ.

Упродовж дев’яти днів звучала музика 4 симфонічних та камерних оркестрів, виступило 8 колективів. У концертній програмі Мagic SAХ виступав французький саксофоніст Клод  Делангль; учасниками концерту «Скорик—Мусоргський» (останній затверджений і сформований самим композитором проєкт) стали знана українсько-шведська піаністка Наталя Пасічник, яка виконала «Варіації на шведську тему», присвячені їй власне Мирославом Скориком, та переможець понад 30 міжнародних конкурсів саксофоніст Кента Ігараші (Україна—Японія).

На Театральній площі відбувся концерт просто неба молодіжного симфонічного оркестру України YsOU, заснованого з ініціативи української диригентки зі світовим визнанням Оксаною Линів. Цей колектив об’єднує талановитих молодих музикантів з усіх регіонів України віком від 12 до 22 років. А вже за кілька днів на цьому ж концертному майданчику пройшла «Ніч в опері».

У стінах хоральної синагоги, дах якої обвалився ще 1991 року і яка нині потребує збереження і консервації та використовується як сучасний концертний майданчик, — звучали «Червона рута», «Щедрик» і композиція на слова Тараса Шевченка.

У будівлі, яку називають маріупольським Колізеєм, виконувала їх поряд з іншими композиціями найкраща вокальна група за версією All American Entertainment Awards — київський джаз-секстет Мan sound. Чоловіче шестиголосся в «а капельній» техніці й харизма виконавців не залишило байдужим жодного слухача.

Перший фестиваль Mariupol Classic провели у 2018-му. Тоді відкривали в Маріуполі у відремонтованому приміщенні Камерну філармонію — це єдина в Україні за часів відновленої Незалежності відкрита філармонія, фінансується з міського бюджету. Її зал на фестивальному концерті нинішнього року був ущерть заповнений — розкупили всі квитки.

«У 2020-му через пандемію перенесли більшість подій, всі 11 проєктів реалізуємо зараз, — розповідає Марія Сльота з комунального підприємства Маріупольської міської ради. — Нещодавно завершився фестиваль «Ніч в музеї» — проходив у нас уперше, став яскравою подією. За один день фест відвідали понад десять тисяч містян. Привезли кілька експозицій з музеїв Дніпра, Києва. Була виставка картин Марії Примаченко, «Скіфське золото», показували рукописний «Кобзар» грецькою мовою. Це все доповнювалось нашими експозиціями. Наші музеї ніколи такого не бачили — стояли черги з відвідувачів».

Перфоманс «Дорога додому» Влада Троїцького влаштували біля траси Маріуполь—Донецьк. Проводили пленери художників, два театральні фестивалі. Загальний бюджет програми з 11 проєктів — близько 23 млн грн, за словами Марії Сльоти.

За літо — близько 6 тисяч туристів

Уже 24 вересня стартує триденний книжковий фестиваль Mariupol Open Book. Презентуватимуть книжки 30 видавництв.

«Нарешті з’явилася нагода побувати в Маріуполі, — прокоментувала напередодні дитяча письменниця Леся Воронина. — Програма там буде фантастична, команда письменників та видавців збереться суперова, а реалізується ця подія в рамках гранту «Велика культурна столиця України» та проєкту культурно-мистецьких ініціатив «Діалог мовою мистецтва» за підтримки Українського культурного фонду».

У День міста 25 вересня відкриють ще один оновлений парк — імені Гурова. Проходитиме Всеукраїнський фестиваль «Мега Йорти», урочиста театральна хода збере представників 90 грецьких товариств із різних куточків країни. А ввечері виступатимуть у Маріуполі гурт «Один в каное» та «Бумбокс».

Маріуполь нині є прикладом того, як iще не так давно переважно проросійськи налаштоване місто усвідомило, що воно українське. Декомунізували назви вулиць і знайшли нових герої.

Зокрема, у місті встановлено мініатюри (як гномів — у польському Вроцлаві) Віктора Нільсена (1871—1949) — талановитого архітектора й інженера, завдяки якому в Маріуполі з’явився перший міський водогін та такі архітектурні шедеври, як водонапірна вежа (нині культурно-туристичний центр «Вежа»), будинок з левами, церква Святих Олени та Костянтина (зруйнована, на її місці зараз розташовується школа №37), училище при заводі «Нікополь» (нині школа №21) та будинок з німфами.

Тут активно розвивається туризм. За інформацією Марини Головньової, адміністраторки центру «Вежа», за літо мали близько 6 тисяч туристів, кожен шостий був з іншого міста чи й країни, замовили 260 екскурсій.

Магнітами є гора відходів Шлачка, художній музей імені Архипа Куїнджі, відбудований пірс, морські прогулянки, попередньо можна замовити екскурсії на металургійні комбінати.

Хоча коли ти у Маріуполі, де запускаються пілотні проєкти реформ, успішно працюють грантові програми Євросоюзу і США, місцева влада і промпідприємства помітно вкладають у розвиток міста, — не полишає думка, що зовсім поряд війна. А проводжає з Маріка за вікном автобуса, вже на окружній дорозі, виразна смужка заводського смогу...