Вистави, підтримка білоруських активістів і презентація «Операції «Томос»: найцікавіше з фестивалю «Мельпомена Таврії»-2021

Укотре — 23-й раз! — південний Херсон зрежисував театральний фестиваль «Мельпомена Таврії».

За таку тривалу історію вишколився зразковий професіоналізм організації масштабного дійства, навіть якщо тривало воно 9 днів поспіль на двох десятках локацій, включаючи Олешківські піски, Миколаїв і Нову Каховку.

Навіть коли трохи не в останні хвилини додаткові виклики створювали швидкозмінні правила переміщень між кордонами — фестиваль зустрів колег і показав вистави із семи зарубіжних країн: Польщі, Білорусі, Вірменії, Португалії, Туреччини, Грузії та Румунії.

«Космос» в Олешківській пустелі

Коротким фестиваль був лічені рази. Перший — коли починали як фестиваль музичних прем’єр — тривав три дні. На добу довшою стала «Мельпомена Таврії» у 2020-му, коли всі плани корегувала covid-ситуація, утім постановки відбувалися наживо. Цьогоріч наповнювали всі дні виставами по вінця: максимально по 6-7, як виняток — 3, коли вже додавалося концертне дійство закриття фестивалю.

Узагалі магія масштабних театральних фестивалів у тому, що це формат «гора іде до Магомета». Тож у Херсоні на «Мельпомені Таврії» зійшлися — окрім зарубіжних країн — Київ, Львів, Одеса, Житомир, Хмельницький, Харків і Чернівці, представляючи вистави театральних колективів на всяк смак.

А їхні творці, драматурги, театральні критики попутно дискутували, проводили майстер-класи й обмінювалися досвідом.

А ще були організовані літературна і кіносцени. Зокрема, показали фільми «Заборонений», «Погані дороги» та «Мати Апостолів». Уперше було презентовано продовження книжки Артемія Кірсанова та Сергія Дзюби «Позивний «Бандерас», за якою знято художній фільм, — детективна історія «Операція «Томос», на сторінках якого фігурують навіть прізвища Петра Порошенка та Філарета.

Справді унікальна театральна подія відбулася другого фестивального дня: в Олешківській пустелі показали феєричний спеціальний проєкт «...30 із 40...», створений спільно з фестивалем «ГогольFest». Присвячена вона, зрозуміло, 30-й річниці відновлення незалежності України.

А 40 років, за біблійними переказами, Мойсей водив свій народ пустелею, щоб він позбувся внутрішнього рабства. Режисер постановки — Влад Троїцький. Музичний супровід — етногурт «ДахаБраха». Хто побував на тому дійстві, відгукуються не інакше як: «Космос!».

Прем’єра арт-інсталяції «Голоси Нової Білорусі».
Фото фестивалю.

Утім хто лишився того вечора у Херсоні, теж мав божественну насолоду від львівського театру «Слово і голоС». У «Театральному дворику» лунали українські старовинні пісні у виконанні львівського театру «Слово і голоС».

Дійство «Земля-пісня» зрежисувала співачка Наталія Половинка. Зібрані на Поділлі, Поліссі, Полтавщині, Кропивниччині, Галичині давні пісні не могли не вражати. Вдруге експромтом показ цієї пісенної вистави «Земля-пісня» відбувся у храмі Святої Олександри наступного дня.

Того ж третього дня Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» відіграли аж 6 запланованих вистав! У Миколаївському академічному художньому драматичному театрі показували Номо Ludens про авторитарних лідерів за п’єсою Тимофія Ільєвського. Режисер вистави — член Експертної ради фестивалю Каха Гогідзе, хореографині — Олена Лисенко з Миколаєва та полячка Іжена Новаковська.

На великій сцені Херсонського театру імені Миколи Куліша йшла вистава від фестивалю «ГогольFest» — post-опера «LE» з віршів Лесі Українки від режисера Влада Троїцького. У театрі ляльок тим часом виступали артисти Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» з драмою-містерією «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського (режисер — Тетяна Авраменко).

Пластичну драму «Божественна комедія/пекло» режисерки Влади Бєлозоренко на «Сцені під дахом» представляли актори театру-студії «11». А поетична «Кімната для двох» за п’єсою Максима Статівка йшла у театрі-кафе за участі акторів харківської «Кімнати Т» (режисерка — Ольга Сомова).

Всюди мали встигнути ті, хто з Експертної ради: театральний критик, заслужений діяч мистецтв України Сергій Васильєв, білоруський театральний критик, журналіст Дмитро Єрмолович-Дащинський, режисер із Португалії Руї Мадейра, художній керівник Муніципального театру Малтепе (Туреччина), генеральний секретар Євразійської театральної асоціації Кубілай Ерделікара, грузинський режисер та актор Каха Гогідзе, вітчизняні театральні критики Світлана Максименко, Юлій Швець, Михайло Журавель, Микола Берсон, Світлана Леонтьєва, а також місцева команда: Ксенія Келеберда, Юлія Манукян та Юрій Житняк.

Про поганих хлопців

На «Мельпомені Таврії» відбулася прем’єра арт-інсталяції «Голоси Нової Білорусі» драматурга Андрія Курейчика. Режисер — Сергій Павлюк. Невигадані історії переслідуваних «бацьком» Лукашенком людей звучали як протест проти недемократичного режиму.

Чи не найбільше резонансних, діаметрально протилежних думок зібрала вистава «Механічний апельсин» за п’єсою Лєни Лягушонкової київського «Дикого театру», дійовими особами в якому є і телеведучі Майкл Щур та Ярослава Кравченко, яка є засновницею і директоркою цього недержавного театрального колективу.

Постановку маститого Максима Голенка про поганих хлопців, з чиїх вуст не раз лилася така ж погана лексика, більшість сприйняла неоднозначно. Хоча команда відразу попереджала: для глядачів 21+. Врешті-решт, театральні постановки — не виховательки дитячого садочка.

У результаті одним із 10 акторів, відзначених за акторську майстерність, став Юрій Радіонов за роль Алекса у виставі «Механічний апельсин». Відзначили в п’ятірці кращих і сценографію цієї постановки, яку створювала Юлія Заулична.

А ще акторську майстерність Дмитра Усова відзначили сукупно: за низку ролей у виставах «Механічний апельсин» та «Чуваки не святкують, або Ukrainian» за творами Руслана Горового (театр «Ампулка», м. Харків).

Всезагальне захоплення і визнання здобула «Зозуля» за повістю Валерія Шевчука режисера-постановника Андрія Білоуса, яку показав Український малий драматичний театр.

І хоч сюжетна лінія містить, скажімо, сцени інтиму, які в народі звуться стрибанням у гречку, літературна основа і постановка настільки психологічно філігранні, а гра акторів не карикатурна, що у глядачів виникає не відраза, а розуміння психології сільських героїв і народжується співпереживання.

Експерти відзначили «Зозулю» як одну з шести найкращих камерних вистав фестивалю, виокремлено акторський ансамбль постановки та сценографію Олексія Гавриша.

Особливий символізм заклали творці у дитячу драматичну легенду «Козак Мамай» (режисер — Дмитро Драпіковський), яку показує Херсонський академічний обласний театр ля­льок. За її сценографію відзначено Наталію Ягупову, а в номінації «Костюм» — Ольгу Гоноболіну.

Оригінальну музику до вистави написав Костянтин Яворський — її також позитивно оцінили експерти.

Спеціальну відзнаку Експертної ради «За просування цінності інклюзії в українському суспільстві та терапевтичну силу мистецтва» отримали вистава «Півень Хвалько» Інклюзивного театру при бібліотеці імені Олеся Гончара «Звичайна роль — особливий актор» (режисерка Ірина Корольова) та постановка «Хто росте в парку» Катерини Міхаліциної, яку представив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, кафедра мистецтва театру ляльок (режисерка Катерина Лук’яненко).

У першому випадку — це взагалі гра звичайних авторів поряд із тими, які мають серйозні проблеми зі здоров’ям. Кажуть, що за час репетицій діти стали краще говорити, комунікувати, позитивно змінилася їхня поведінка.

Театр має бути різним

Серед фаворитів — режисура і сценографія вистав «Шинель» Київського національного академічного Молодого театру та «Трамвай «Бажання» Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка: відповідно Андрій Білоус, Борис Орлов та Іван Уривський, Петро Богомазов. Найкращими виставами великої сцени, за оцінками експертів «Мельпомени Таврії»-2021, є вже названа «Шинель» за твором Миколи Гоголя та «Пейзаж» Олександра Бєльського Криворізького академічного міського театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху».

Найкращі вистави камерної сцени — «Чез Стріндберг: Найсильніший + Парія» Августа Стріндберга (СТВ — Театральна трупа Браги, Португалія), «Жили-були чиновники» Коскуна Ірмака (Муніципальний театр Малтепе, м. Стамбул, Туреччина), «Стусанина» Алекса Боровенського на основі текстів та біографії Василя Стуса (Театральна спільнота DSP), «Так казав Заратустра» КЛІМа Львівського академічного молодіжного театру імені Леся Курбаса, «Вай-Вай» Гайка Ісраеляна (Театр «Форма», Вірменія). Загалом в основній програмі були представлені 40 проєктів.

Організатори порахували: на фестивальних заходах цьогоріч побували понад 15 000 глядачів. ХХІІІ Міжнародну «Мельпомену Таврії» підтримували Український культурний фонд, Херсонська облдержадміністрація, обласна та міська ради.

Загалом за 23 роки було зіграно 488 вистав 228 театрами з 98 міст та понад 20 країн світу. Ініціатор і незмінний організатор дійства, яке щороку перетворює південне місто на Дніпрі на театральну столицю, — Олександр Книга, гендиректор-художній керівник Херсонського драмтеатру імені Миколи Куліша.

Театрознавиця Світлана Максименко, доцентка факультету культури і мистецтв  кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка, каже:

«Олександр Книга робить щоразу унікальну програму фестивалю, яка насичує його дуже різними театрами: пластичними, дитячими, ляльковими, класичним, модерним, театром візуальних спецефектів. За це одні його хвалили, а критики запитували: де концепція, структура, для якої аудиторії?

На що Олександр Книга відповідає, що театр має бути різним, тому що різна публіка і кожен має знайти виставу на свій смак. Згодом строкатість показувала, куди рухається український театр, який він сьогодні.

«Мельпомена Таврії» — це вже фестиваль молодої української драматургії, яка міцно стоїть на ногах: це й Іван Уривський, і Максим Голенко, і Євгеній Резніченко, і Влада Бєлозоренко, і Сергій Павлюк. Так чи інакше фестиваль виховує публіку, утверджує престиж театру і розвиває культурний туризм».