Убити кентавра: чому СБУ виконує невластиві їй функції та ігнорує серйозні загрози нацбезпеці

Чомусь саме зараз пам’ять знову відкидає у шалені 90-ті. Безшабашний час був: що не заборонено — те можна. Писали як уміли й що хотіли.

Незалежна журналістика тоді вже називалась «четвертою владою» і відіграла ледь не головну, вирішальну роль у руйнуванні генетичного страху перед КПРС та КДБ.

І от СБУ незалежної України має не так давно прийнятий новий закон, що фактично наділяє спецслужбу надзвичайними повноваженнями в плані впливу на ЗМІ та вибори й, буває, послуговується надзвичайно розпливчастими формулюваннями, що нерідко складаються з оціночних суджень.

Це все схоже на сумне завершення 30-літнього циклу: від КДБ до СБУ із сильним економічним креном — і назад, до КДБ, звісно ж, зберігаючи «економіку».

Ось який вердикт винесли харківські правозахисники: «СБУ з 2014 року постійно перевищувала свої повноваження, вилазячи, як чорт із табакерки, в ситуаціях, де її не повинно було бути взагалі. Історії про втручання СБУ в бізнес та кришування корупційних схем заполонили інтернет. Близько 30% кримінальних проваджень щороку, які вела СБУ, не належали до її підслідності.
Усе це зумовлювало високі очікування змін у спецслужбі, які мали б перетворити її на сучасну цивілізовану інституцію».

Водночас власні повідомлення відомства пафосно розповідають про важливі, але поточні, буденні справи СБУ, без особливого «глибокого буріння».

Це тоді, коли Служба безпеки «ґавить» кричущі факти втручання спецслужб інших країн, резонансні вбивства на замовлення, як це було у випадку загибелі голови Громадської організації «Білоруський дім в Україні» Віталія Шишова.

Президентські пристрасті по Шеремету

Нагадаємо, на травневій великій пресконференції президент Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання, чи могла бути причетна до вбивства контррозвідка СБУ, допустив таку можливість.

Він  заявив, що хоча не знає, хто вбив Павла Шеремета, але не вважає, що фігурантка справи Яна Дугарь якимось чином причетна до цієї справи.

Також Зеленський запевнив, що його хвилює перебіг розслідування вбивства Павла Шеремета і він тримає його на контролі.

Тоді ж президент додав, що матиме дуже серйозну розмову з очільником МВС Арсеном Аваковим про те, «чи може він залишитися на посаді в такій ситуації». І хоча Аваков пішов з посади, але, вочевидь, не з цієї причини, і йому пророкують інше рибне місце.

Скажімо, з місцевих подій багато уваги привернуло затримання СБУ кількох членів «Нацкорпусу» в Харкові за звинуваченням у рекеті.

Місцеві інформатори інтерпретують цю подію як свідчення того, що Зеленський «зачищає вулицю» і намагається вплинути на майбутні вибори мера першої столиці України.

Щодо справи Павла Шермета, нагадаємо, що журналіст загинув 20 липня 2016 року внаслідок вибуху автомобіля в центрі Києва. 

12 грудня 2019 року Нацполіція затримала і за згодою ГПУ оголосила підозру трьом фігурантам справи  щодо вбивства Шеремета: лікарці й волонтерці Юлії Кузьменко, музиканту та ветерану АТО Андрію Антоненку, військовій медсестрі Яні Дугарь.  

Усі затримані заперечують свою причетність до злочину та вважають переслідування політичним.

4 січня 2021 року «Білоруський народний трибунал» опублікував у бельгійському виданні EUobserver записи розмови від 11 квітня 2012 року, голоси на яких нагадують голос тодішнього голови КДБ Білорусі Вадима Зайцева та голоси працівників контртерористичного підрозділу КДБ «Альфа», з якими проводили інструктаж. Вони обговорювали можливість підірвати вибухівкою журналіста Павла Шеремета.

Записи EUobserver пере­дав  Ігор Макар, колишній заступник командира спецпідрозділу «Алмаз» МВС Білорусі, нині представник громадянської ініціативи «Білоруський народний трибунал».

Також Макар передав Україні запис розмови силовиків Білорусі та погодився свідчити в справі про вбивство журналіста.

У Міністерстві внутрішніх справ України заявили, що ці записи відповідають нинішній версії слідства.

СБУ проти НАБУ

Останнім часом ще один «знаковий» бік роботи СБУ ґрунтується на конфлікті з НАБУ. Нагадаємо, що цим відомством керує Артем Ситник, котрого відносять до орбіти Петра Порошенка.

Протистоянню чималою мірою сприяв зрослий вплив і значимість СБУ завдяки закону «Про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, кримінального законодавства та кримінального процесуального законодавства щодо діяльності Служби безпеки України та розвідувальних органів».

Правозахисники, зокрема з Української Гельсінської спілки, одразу ж почали застерігати, що вказаний документ не тільки суттєво змінює процесуальне положення Служби безпеки України (в контексті кримінального процесу), а й є загрозою для процесуальної незалежності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та спроможності Національного антикорупційного бюро України.

Як зазначав юрист Сергій Курінний, по-перше, законопроєкт створює реальні загрози незалежності та інституційній спроможності САП та НАБУ не лише в площині діяльності самих органів, а й безпосередній самостійності прокурорів як окремих процесуальних одиниць.

По-друге, вказаний документ посилює роль СБУ в частині проведення досудового розслідування та фактично «цементує» цю функцію. Такий підхід виходить за межі ролі СБУ, на чому неодноразово наголошувала громадськість.

По-третє, зменшення процесуальної самостійності та надання керівнику САП повноважень з погодження вищевказаних процесуальних документів нівелює процесуальну самостійність прокурорів та не відповідає статусу і функціоналу адміністративної посади в органах прокуратури.

 Закон України «Про прокуратуру» чітко відмежовує поняття «повноваження прокурора» та «адміністративна посада», зазначаючи, що адміністративна посада не звільняє від виконання ним прокурорських повноважень. Таким чином, надання вищевказаних повноважень є зазіханням на процесуальну самостійність прокурора.

«Враховуючи все вищенаведене, — звертався до здорового глузду депутатів Сергій Курінний, — цей законопроєкт не повинен бути проголосований, адже не передбачає жодних позитивних змін».

Окупаційне вугілля — не Козака?

Ще одна цікава справа СБУ: розслідування  незаконної купівлі вугілля в ОРЛО. «Ро­дзинка» в тому, що, як повідомлялось у ЗМІ, нібито підставою для запровадження санкцій проти народного депутата з фракції «Опозиційна платформа — За життя» Тараса Козака стало розслідування щодо схем з постачаннями вугілля з окупованих територій, які сприяють фінансуванню тероризму.

СБУ на ці непоодинокі повідомлення відреагувало так: «Головне слідче управління здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо протиправного придбання кам’яного вугілля, видобутого на окупованих територіях Луганської області, яке в подальшому реалізовується на адреси енергокеруючих компаній Росії».

Ці дії, за даними спецслужби, містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 258-5 Кримінального кодексу: фінансування тероризму, що карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Однак в СБУ так і не уточнили, чи пов’язане це розслідування з діяльністю Тараса Козака. Не повідомляють у спецслужбі також, коли було відкрито відповідне провадження, якими є проміжні дані досудового розслідування, коли справу передадуть до суду.

Так само не отримали журналісти відповіді, чи ведуться щодо Тараса Козака ще якісь провадження, окрім цього.

Нагадаємо, 2 лютого президент України Володимир Зеленський надав чинності рішенню Ради національної безпеки й оборони  про запровадження санкцій проти народного депутата й соратника проросійського політика Віктора Медведчука — Тараса Козака і восьми пов’язаних з ним юридичних осіб. За санкціями блокували телеканали «112 Україна», NewsOne та ZiK.

Телеканали у своїй заяві  розкритикували санкції і назвали рішення влади «політичною розправою над невгодними ЗМІ». Тарас Козак назвав звинувачення брехнею і відкинув їх.

Рішення щодо санкцій підтримала низка західних союзників України, але були й застереження з-за кордону щодо необхідності дотримання права на висловлювання, і критика з боку кількох міжнародних журналістських організацій, а також з боку Росії.

Київ відповів, що згадані канали були інструментами пропаганди, а не засобами інформації.

Путін міг прочитати таємну інформацію раніше від Порошенка

Радянський дисидент, колишній політв’язень Семен Глузман зазначав, що давно помітив, як СБУ перетворюється на комерційну організацію.

«Стосовно останніх керівників відомства, то про одного з них співробітники СБУ неодноразово казали мені, що він дійсно агент Кремля, а про другого — там просто хабарі, хабарі.., — згадував перед журналістам Семен Глузман. — Дуже показовою у плані стану справ у СБУ та державі є ситуація, про котру я колись уже писав. До мене звернувся полковник СБУ з проханням сконтактувати його з американцями. Він сказав, що вони роздобули якусь дуже серйозну інформацію, цікаву для закордонних колег. Я нагадав, що в них, у СБУ, є голова. Але суть проблеми полягала в тому, що була небезпека, якщо не порушити субординацію, то в результаті Путін міг прочитати ці матеріали раніше, ніж Порошенко».

Вердикт правозахисників

Харківська правозахисна група, аналізуючи останню реформу СБУ, зазначила, що з 2014 року  СБУ була найбільшою порушницею прав людини серед усіх органів влади.

Незаконні обшуки, незаконні затримання, викрадення, насильницькі зникнення, утримання під вартою без рішення суду в нелегальних місцях позбавлення волі, катування та інші види жорстокого поводження, блокування інтернету, незаконне перехоплення телекомунікацій, безконтрольне надмірне прослуховування телефонів, безконтрольне стеження, тиск на громадян, незаконні екстрадиції та видворення шукачів притулку, надмірне засекречування інформації — все це стало реальністю.

«Складалося враження, що Служба отримала карт-бланш на будь-які дії заради захисту цілісності та суверенітету України. Щодо потреби реформування СБУ давно склався консенсус і вітчизняних, і міжнародних експертів: цей кентавр, який поєднує функції класичної спецслужби та правоохоронного органу, не має права на існування в країні, яка заявила про прагнення стати членом ЄС та приєднатися до НАТО. Треба позбавити СБУ правоохоронних функцій, подбати про забезпечення та дотримання нею прав людини, а також запровадити механізми ефективного парламентського та позапарламентського контролю за її діяльністю, якого дуже бракує», — зазначають у звіті правозахисники.

І тому законопроєкт, який нібито ліквідовував у СБУ антикорупційний та економічний підрозділи, а до 2026 року мав передати все досудове розслідування у ДБР, із поступовим скороченням чисельності та частковою демілітаризацією Служби, був багатьма підтриманий як довгоочікувана реформа.

Але вийшло «як завжди»...

Ірма РУБЛЕВСЬКА