Адью, Чудовий! У Парижі назавжди прощаються з легендою французького кіно Жаном-Полем Бельмондо

9 вересня на урочистій церемонії в паризькому Будинку інвалідів віддали загальнонаціональні почесті легенді французького та світового кіно Жану-Полю Бельмондо.

Про розклад церемоній прощання з актором у день його смерті оголосила адміністрація президента Франції. Жан-Поль Бельмондо помер у понеділок, 6 вересня, у віці 88 років.

Історичний паризький Будинок інвалідів i розташована на його території церква віддавна є місцем проведення не лише державних військових церемоній, а й вшанування видатних людей Франції.

Востаннє така церемонія пройшла тут два роки тому, у вересні, коли проводжали в останню путь президента Жака Ширака.

А на початку жовтня 2018 року сам Бельмондо приходив сюди, щоб віддати останні національні почесті класику французького шансону Шарлю Азнавуру, з яким мав дружні стосунки.

«Національним надбанням» назвав великого актора президент Франції Еммануель Макрон, відгукуючись на звістку про відхід Жана-Поля Бельмондо з життя.

«Ми всі впізнаємо в ньому себе», — зазначив президент.

Еманнуель Макрон та перша леді Бріжит Макрон теж прийшли на церемонію прощання з актором. Після цього попрощатися з Бельмондо могли всі бажаючі.

Ім’я улюбленця французів і його ласкаве прізвисько Бебель у ці дні йде поруч з епітетом «Чудовий» (Le Magnifique): так називалася культова комедія, в якій Бельмондо зіграв у 1973 році.

В ці дні цей епітет — на обкладинках газет і журналів, в нескінченних заявах, словах пам’яті, скорботи і прощання з цілою епохою французького кіно.

У другій половині ХХ століття двома «головними обличчями» французького кіно в світі були Жан-Поль Бельмондо та Ален Делон.

Обидва актори були приятелями в приватному житті, й обидва не були політично заангажованими, тому фільми за їх участю були достатньо повно представлені на екранах СРСР, зокрема й України. З них жінки з країни за залізною завісою вибудовували уяву про «справжніх французів».

Якщо Делон репрезентував переважно ніжного та чутливого коханця, то Бельмондо був йому противагою — більш грубуватим, але не менш привабливим «справжнім мужчиною».

Йому однаково чудово пасував смокінг iз краваткою-метеликом і коротка шкіряна куртка, пошарпаний піджак і строгий діловий костюм. Найкрасивіші актриси і моделі закохувалися в нього, як багато хто вважає, невродливого. Просто ступінь його чарівності був такий, що доводилося її немов гасити цим «але» — «некрасивий, але...».

Бельмондо був «золотим хлопчиком» з інтелігентної сім’ї, але і бунтарем iз бунтівною душею, він любив іти проти течії й навіть проти себе самого, «зариватися», як говорили про нього дорослі.

Батьки пророкували йому творчу долю — батько був відомим скульптором, мати — художницею, вони часто водили хлопчика в театр, але дух протиріччя кинув хлопця в боксери. Потім той-таки дух протиріччя штовхнув юнака в акторську справу.

Кінорежисер Жан-Люк Годар першим розгледів в Бельмондо те, чим той відразу прославиться, — буйну бунтівну душу і чарівність хулігана. Це було те, чого на той момент потребував пригальмований застоєм кінематограф.

Саме Годар iз Бельмондо здійняли «нову хвилю» — фільм «На останньому диханні» з 26-річним Жаном-Полем у ролі хулігана, що зневажає будь-яку мораль. У цій стрічці молодий, iще нікому не відомий актор став символом нового дихання, нових надій, нових вітрів.

Жан-Поль Бельмондо знявся у більш ніж 80 фільмах, найуспішніші датуються 60-ми та 70-ми роками ХХ століття. Потім був тяжкий інсульт, після якого актор ледве вижив та вирішив присвяти себе найулюбленішій справі — театральній сцені.

Він зрідка з’являвся на великому екрані, але до останнього залишався кумиром французької публіки. Таким залишиться і після відходу в інший зі світів.

В останню путь актора проведуть сьогодні, 10 вересня. Об 11:00 його відспівають у церкві Сен-Жермен-де-Пре в Парижі. Після цього, як повідомляють французькі ЗМІ, тіло буде піддане кремації.