Українське багатоголосся: у Варшаві відбудуться концерти з музикою Веделя, Станковича і Сильвестрова

У Варшаві відбуваються завершальні приготування до сьомих Днів української музики.

Вже 4 вересня в Архікафедральній базиліці Івана Хрестителя — це на вулиці Свєнтоянська, 8 у польській столиці — звучатиме перший хоровий концерт.

Львівський ансамбль A capella Leopolis під батутою Людмили Капустіної виконуватиме твори українських композиторів Миколи Дилецького (1630—1690), Максима Березовського (1745—1777) й Артема Веделя (1767—1808); а ще Степана Дегтяревського (1766—1813), який походив з українців Курщини.

Мелодійно огорнуть слухачів фрагменти «Вечірньої» для 8-голосого хору народженого у Києві Миколи Дилецького. Уродженця Глухова Максима Березовського «Отче наш», концерт для 4-голосого хору, нагадає усім знайому молитву.

У храмі зазвучать й анонімні поліфонічні хорові композиції першої половини XVIII століття. Зокрема, Монодичний спів з Львівського Ірмологіону 1709 року «Покаянія отверзи ми двері», в якому рефреном повторюється прохання: «Помилуй мя, Боже, по велицей милости Твоєй». І створені десь у близькому часі композиції невідомих авторів «Сіде Адам прямо Рая» та «Плачу і ридаю», «Вік мой скончавається» — концерти для 12-голосого хору.

Сягне спів і ще ближчого періоду. Бо виконають лірницькі псалми сотника Армії УНР Дмитра Котка (1892—1982) «Кант про Страшний Суд» та «Через поле широкеє».

І в словах: «...Де Христа взяли на хрест розп’яли, // Гвоздями руки прибивали» посвяченим відгукнеться спогад про викладацьку роботу автора, за ініціативи митрополита Андрея Шептицького, у Львівській духовній академії; і засудження його після Другої світової «за антирадянську пропаганду і неблагонадійність» на 10 років, які скоротить амністією смерть Сталіна до половини.

Витоки фестивалю «Дні української музики у Варшаві» — з 1999 року. Започаткував його Роман Ревакович — польський музикознавець і диригент з українським корінням.
Від 1995 року проходив у Львові міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти», до заснування якого був також задіяний Роман Ревакович.

З його активності чимало було на ньому польської музики та польських виконавців: зокрема, перше виконання в Україні твору Кшиштофа Пендерецького з композитором у ролі диригента. Це відбулося 1996 року в рамках Другого фестивалю «Контрасти» та Першого  фестивалю польської культури в Україні.

І тоді пан Ревакович запитав себе: а що з українською музикою в Польщі? Відповідь була невтішна — вона не існує в польському культурному просторі. Це стало головною мотивацією організації нового фестивалю.

«Дні української музики у Варшаві» відбувалися далі у 2001 році, третій — у 2004-му, четвертий — аж у 2012-му і п’ятий — у 2019-му. Зрозуміло, що на заваді часто ставав брак грошей. І нарешті, після коронавірусного обмеження, — три концерти чергового фестивалю.

Камерний концерт 8 вересня проходитиме у Концертній студії Польського радіо імені Вітольда Лютославського (вулиця Модзелевського, 59).

У програмі прозвучать твори сучасних українських композиторів: Євгена Станковича, Золтана Алмаші, Олексія Ретинського та Валентина Сильвестрова. Виконуватиме їх струнний квартет Royal String Quaartet (Варшава).

Прозвучать твори різної стилістики, утім вони пов’язані майстерним поєднанням елементів музичної традиції з сучасними засобами композиційної техніки.

Оркестровий концерт поціновувачі класичної музики матимуть змогу відвідати 11 вересня на тому ж концертному майданчику. Національним ансамблем солістів «Київська камерата» диригуватиме Роман Ревакович. Виконавці: Марія Кіях — флейта, Кирило Бондар — скрипка, Ярослава Некляєва — арфа, Оксана Нікітюк — мецо-сопрано, Дмитро Таванець — фортепіано. У програмі — твори Володимира Загорцева, Ігоря Щербакова, Володимира Рунчака, Олега Киви та Олександра Козаренка.

«На восьмому році російської агресії на Україну та в 30-ліття Незалежності України організуємо 7-мі Дні української музики у Варшаві. Фестиваль, що заснований у 1999 році і до 2019 року відбувався нерегулярно, від кількох років перемінився у щорічний захід, — коментує Роман Ревакович.

— Наш Фестиваль має дати польським меломанам інформацію про високу культуру України в контексті повної відсутності українського репертуару в польських культурних установах. Знання про українську музику в Польщі є дуже мале. Сумно це стверджувати навпроти багатовікової спільної історії, яку мають за собою народи польський та український. Всіляко у цій історії бувало. Проте думаю, що не буде це надто спрощено, коли скажу, що на цих польсько-українських конфліктах наживалися інші сили. В 30-ліття незалежності України приємно все-таки нагадати, що це саме Польща була першою в світі державою, яка цю незалежність визнала. І знову — добре, що становище Польщі як адвоката українського цивілізаційного вибору в напрямку європейського Заходу залишається незмінним».

Фестиваль відбувається за підтримки міста Варшава, Товариства авторських прав ZAiKS, Спілки артистів виконавців STOART та Спілки Magovox. Від цього року Фонд Pro Musica Viva починає співпрацю з українськими установами — Українським інститутом та компанією «Оболонь». Партнерами фонду в організації фестивалю є Об’єднання українців у Польщі та фонд «Наш вибір».

«Фестиваль, який організовує Роман Ревакович, є сьогодні, безперечно, найважливішою у Польщі подією, присвяченою українській класичній музиці, яка дає польській публіці унікальну можливість познайомитися з творчістю сучасних українських композиторів», — писав після проведення п’ятого сезону у 2019 році Павло Маркушевський у виданні «Наше слово», оцінивши захід як дуже вдалий — «з точки зору як підбору репертуару, так і високої якості виконання».

Цьогоріч у рамках «Днів української музики у Варшаві» звучатиме музика різних епох, даючи польській публіці відчути глибину та вагомість української музичної культури.