«Театральна Одеса — величезне випробування для мене особисто, а ще більше, напевно, для режисера-постановника Олексія Гнатковського. Так, в Одесі я маю чимало прихильників — читачів своїх книжок. А ось як буде з інсценізацією двох різних моїх новел, поживемо — побачимо. Момент очікування вистави — не менш хвилюючий і напружений, ніж створення її «каркаса», — розмірковує письменниця Марія Матіос перед прем’єрою 23 серпня в Одеському українському драматичному театрі імені Василя Василька вистави «Серце навпіл».
Постановки за творами письменниці з успіхом ідуть на сценах Івано-Франківська, Києва, Чернівців, Херсона, інших міст. В одеському репертуарі Марія Матіос — уперше.
«Серце навпіл» — це творча колаборація Одеського та Франківського академічних театрів. Ставить виставу режисер, заслужений артист Олексій Гнатковський, який є лауреатом всеукраїнської театральної премії «Гра» за найкращу експериментальну постановку («Дванадцята ніч» Шекспіра).
Фото: Фейсбук Марії Матіос
Одеська частина команди — художниця Юлія Заулична, талановиті актори та оновлений простір прославленого українського південного театру.
«За основу «Серця навпіл» ми взяли дві новели з книжки «Нація» — «Дванадцять службів» і «Апокаліпсис» — і зробили одне полотно, суттєво перекроївши тексти. Для цього мені довелося дописувати кілька нових сцен, — каже «Україні молодій» авторка вистави Марія Матіос.
— Ми маємо на меті створити сучасний театральний продукт, у європейському тренді, з акцентом на загальнолюдських проблемах: вплив історичних подій на людську долю, занурення у психологію персонажів, філософські роздуми над поняттями добра і зла, вибору людини. Мені здається, так само, як почуття розпанахують серце людини, так нерідко й історія та певні часи розрубують навпіл цілі народи і країни драматичними викликами і випробуваннями».
Шевченківська лауреатка розповідає: «Видатний український режисер Василь Василько, ім’ям якого названий Одеський драмтеатр, тривалий час працював у Чернівцях, в театрі Кобилянської. І я дотепер тримаю перед очима його геніальну постановку «Землі» з неперевершеною і несправедливо забутою актрисою Ганною Янушевич у ролі Матері. Так само злочинно несправедливо в радянський час, та навіть уже і «за України», як кажуть на Буковині, була викреслена і відкинута на задвірки історичної пам’яті аристократична родина видатних буковинських діячів свого часу — це династія Васильків, на якій лежало тавро найбільших землевласників і «петлюрівців». Велику і складну історію аристократичних Васильків я відтворила в романі «Букова земля». Може, це фантазія, але я припускаю, що режисер Василь Василько міг узяти свій творчий псевдонім і під впливом певних історичних знань про буковинський шляхетний рід Васильків? Все може бути...»
«Серце навпіл» — лише старт подальшої творчої співпраці Івано-Франківського та Одеського театрів. Попереду низка нових проєктів, з приводу яких художні керівники Юлія Пивоварова та Ростислав Держипільський підпишуть в Одесі спеціальний меморандум про подальшу співпрацю.
У день прем’єри «Серця навпіл» відбудеться урочисте відкриття Театру імені Василя Василька після виснажливої реконструкції. Майстри оновили фасад, глядацьку залу, фойє, сценічний простір. Бюджет виконаних робіт — майже 20 млн гривень.
Іван БОНДАР