Коли «фільтри» не справляються: як найкраще потурбуватись про здоров'я нирок

Віруси, бактерії і сечовий катетер

Один із 40 чоловіків і одна з 60 жінок середнього віку стикаються з нирковою недостатністю. Таких висновків дійшли вчені з Великої Британії у своєму дослідженні, проаналізувавши ймовірність розвитку ниркових недуг залежно від статі і віку людини. Ниркова недостатність значно частіше загрожує людям зі зниженими функціями нирок.

Згідно з підрахунками дослідників, останнім часом кількість випадків захворювання на ниркову недостатність у світі прогресує, і велику роль тут відіграють запальні захворювання сечовидільної системи, зокрема пієлонефрит.

Лікарі кажуть, що ймовірність захворіти на цю недугу зростає з віком. Таку тенденцію лікарі пояснюють перебудовою організму, в тому числі нирок.

«Вікові процеси в організмі провокують інфекційні запалення в нирках. Якщо ці захворювання мають тривалий перебіг, то проблема може стати хронічною, — зауважує лікар-нефролог Лідія Пащенко. — Відтак може розвинутися хронічна ниркова недостатність. Цим пояснюємо факт, що в людей літнього віку функціональні можливості нирок значно знижуються».

За словами фахівця, ризик захворіти на пієлонефрит у літньому віці становить 75 відсотків. Розвиток недуги провокує так звана безсимптомна бактеріурія (наявність хворобо­творних бактерій у сечі).

У молодому віці її виявляють у 4 відсотків здорових жінок і у 0,5 відсотка здорових чоловіків. У віці 65-68 років ця неприємність турбує 20-25 відсотків осіб.

Найбільш активні збудники інфекцій сечових шляхів — кишкова паличка або ентерокок, іноді провокатором запальних процесів стає стафілокок. Спричинити хворобу можуть віруси, гельмінти (паразити) і навіть сечовий катетер, якщо пацієнту його поставили некоректно, порушуючи правила і гігієнічні норми.

Слабкість і занепад сил — підступні симптоми

«Основний метод лікування інфекції сечовивідних шляхів — антимікробна терапія, — пояснює Лідія Володимирівна. — Зазвичай впоратися з безсимптомною бактеріурією допомагає семи-десятиденний курс лікування антибіотиками та уросептиками. Але очікувати ефекту терапії можна лише у випадку, якщо лікування призначили, враховуючи чутливість виявленого мікроорганізму до препарату».

Зазвичай при лікуванні пієлонефриту необхідно дотримуватися постільного режиму, дієти (в кожному конкретному випадку лікар визначає, який саме дієтичний стіл підходить хворому).

Окрім антибіотиків, пацієнту призначають симптоматичне лікування — наприклад, жарознижувальні препарати при температурі, анальгетики, аби блокувати больові відчуття.

Лікування пієлонефриту, каже лікар, має відбуватися в стаціонарі.

«Терапія антибіотиками та проведення дезiнтоксикації організму потребують допомоги і нагляду з боку медичного персоналу, — пояснює Лідія Пащенко. — Краще, коли є змога вводити ліки з допомогою крапельниць і катетера — так вони краще засвоюються».

Хоча в деяких випадках, якщо стан хворого дозволяє, його можуть перевести на денний стаціонар, додає лікар.

Не забувайте, що терапія антибіотиками вимагає одночасної корекції дисбіозу. Лікар має скоригувати раціон хворого, додавши до меню біойогурти і біокефіри. Доцільно також вживання пробіотиків (лінексу, лактовіту, біфіформу тощо). За потреби лікар може призначати протигрибкові препарати — залежно від стану хворого.

Пієлонефрит у літніх людей частіше, ніж у молодому віці, має гнійний характер. Водночас у хворих старшого віку мікрофлора нерідко буває стійкою до антибіотиків. Лікарі радять звертати увагу на симптоми, які можуть свідчити про запалення — слабкість, занепад сил.

Іноді може підвищуватися температура — це значно ускладнює перебіг недуги. Аби уникнути важких наслідків для здоров’я, інфекції сечовивідної системи необхідно вчасно лікувати. При найменших підозрах на проблему необхідно звертатися до лікаря.  

Добрим профілактичним засобом запальних процесів нирок і сечового міхура є журавлина — її ягоди корисні як у свіжому вигляді, так і у «формі» морсу, компоту, киселю.

Для запобігання недуги лікарі радять використовувати засоби, активність яких у сечі доведена. Наприклад, це може бути настоянка з трави золототисячника, кореня любистку, толокнянки.