Пристрасті за «Золотим м’ячем»: чому церемонія-2024 стала скандальною
Фінальні протистояння в спорті — це завжди боротьба запекла. >>
Борець греко-римського стилю Жан Беленюк (праворуч) здобув для України перше олімпійське «золото» в Токіо-2020. (Фото з сайту НОК.)
Через відсутність у своєму активі нагород найвищого ґатунку олімпійська збірна України в медальному заліку тривалий час перебувала на незвично низькому для себе місці.
Мало хто міг уявити, що й після двох змагальних тижнів токійських Ігор-2020 «синьо-жовті» балансуватимуть між шостим та сьомим десятком команд-учасниць літньої Олімпіади, маючи в своєму активі одну срібну та шість бронзових відзнак.
Але за чотири дні до завершення змагань українським олімпійцям вдався відчутний прорив, який серйозно покращив їхні позиції в медальному протоколі.
«Синьо-жовтим» конче потрібне було «золото», і його володарем став борець греко-римського стилю Жан Беленюк.
На попередній Олімпіаді в Ріо-2016 піднятися на найвищу сходинку п’єдесталу йому завадив росіянин Давид Чакветадзе. Однак у Токіо Жану рівних не було.
Фінал проти угорця Віктора Лерінца (вагова категорія до 87 кг) став квінтесенцією того складного шляху, котрий довелося здолати Беленюку на шляху до олімпу. Поступаючись супернику за очками, український борець дочекався свого шансу, аби провести подвійний накат і здобути для України таке довгоочікуване «золото».
«Це був дійсно довгий і тяжкий шлях. Я почав у 9 років займатися боротьбою, а зараз мені 30. Нарешті це сталося. Хочу подякувати всім, хто підтримував мене. Було дуже тяжко», — зазначив Беленюк. Новоспечений чемпіон зізнався, що за три тижні до олімпійських стартів отримав травму й лише завдяки вірі свого тренера зумів у Токіо показати свій максимум.
Власне, на кожному етапі підготовки до Олімпіади-2020 Беленюку потрібно було щось комусь доводити. Ставши народним депутатом України від «Слуги народу», Жан мусив показати, що перебування під куполом Верховної Ради не позбавило його спортивного хисту.
Коли ж харків’янин Семен Новіков у 2020 році виграв чемпіонат Європи, Беленюку довелося здолати внутрішньокомандну конкуренцію з амбітним візаві, наголошуючи, що саме він, ставши призером ЧС, є володарем олімпійської ліцензії.
Хай там як, а тепер у скарбничці збірної України є золота медаль, й у медальному заліку вона здійснила пристойний стрибок на кілька десятків позицій, піднявшись станом на вчорашній ранок на 37-му сходинку.
Загалом, команда вітчизняних борців показала в Токіо напрочуд потужний результат, адже, окрім Беленюка, на п’єдестал пошани по «срібло» піднімався Парвіз Насібов, а дві «бронзи» взяли представниці жіночої команди — Ірина Коляденко та Алла Черкасова.
Іще одну бронзову відзнаку в синьо-жовту скарбничку в середу поклали харківські «русалки» Марта Федіна та Анастасія Савчук, принісши таким чином першу в історії вітчизняного синхронного плавання олімпійську медаль. Стала прихильною японська водна стихія й до каноїстки Людмили Лузан, котра виграла «бронзу» в спринтерській гонці на 500 м.
Фінальні протистояння в спорті — це завжди боротьба запекла. >>
Київський «Сокіл» на правах чемпіона України цієї осені розпочав та вже завершив виступи в Континентальному кубку — вибув за підсумками другого раунду без жодної перемоги. >>
Кінематографічний «Оскар», Нобелівська премія, «Золотий м’яч». >>
Українську стрибунку у висоту Ярославу Магучіх визнали найкращою легкоатлеткою Європи 2024 року . Нагороду від European Athletics їй вручили у Скоп’є під час церемонії Golden Tracks. >>
Офіційно ратифікувала світовий рекорд української стрибунки у висоту Ярослави Магучіх - Міжнародна федерація легкої атлетики (World Athletics). >>
Після міжнародної паузи на матчі збірних провідні європейські ліги повертаються до клубних справ: поєдинки внутрішніх чемпіонатів та Ліги чемпіонів — у самому розпалі. >>