Вічний клич з минулого: витримати!
У найважчі моменти свого існування наші попередники дослухалися до зову своїх предків: «Витримати!». >>
Одні й ті самі погляди навкруг.
Отак проходять місяці і тижні.
Все важче розібратись, хто тут друг,
Бо дружба відцвітає, наче вишні.
Одні й ті самі ранки й вечори,
Одні й ті самі верби і тополі,
А люди лиш до певної пори
Лишаються людьми. І мимоволі
Хтось когось зрадив. Хтось десь прогадав.
У когось рани робляться все більші.
Хтось все-таки не встояв, як Адам.
Комусь у всьому заважають інші.
А у людини доля лиш одна,
Не треба з нею бавитися грізно.
Лиш той, хто сам пізнав себе до дна,
Змінитись може, поки ще не пізно.
Сергій ЗАВАЛКО
У найважчі моменти свого існування наші попередники дослухалися до зову своїх предків: «Витримати!». >>
Ми переживаємо дуже складні часи повномасштабної російсько-української війни. Однак прийде весна. >>
Нинішні дописи з соціальної мережі — про події, які ввійшли в історію. >>
«Україна молода» продовжує друкувати найцікавіші дописи із соціальної мережі «Фейсбук», які віддзеркалюють події та емоції російсько-української війни, повномасштабний період якої триває уже три роки й одинадцять місяців. >>
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
«Бо наша брань не проти людей, не проти плоті й крові, а проти правителів, світодержців пітьми цього світу, проти духів злоби піднебесних», — сказано у Посланні апостола Павла до ефесян, глава 6. >>