Україні пропонують виробляти «зелений» водень: інвестувати можуть 20 млрд євро

Опинившись у складній ситуації в енергетиці — через ворожу поведінку країни-агресора Російської Федерації та згоду на добудову газогону «Північний потік-2», — Україна несподівано для себе ввійшла у топ держав, які реалізуватимуть нову енергетичну технологію — водневу.

У європейській стратегії відзначили: саме наша держава має постачати до ЄС цей енергоносій. Щоправда, для реалізації ідеї від уряду вимагають послідовності й прозорості, аби не виникло ситуації, яку ми маємо сьогодні з інвесторами у «зелену» енергетику.

Закон першого млинця

«Перспективи ринку ВДЕ України ще рік тому виглядали обнадійливими — це підтверджувала потужна динаміка: лише за 2020 рік частка вітрових і сонячних електростанцій в генерації електроенергії України збільшилася з 3,3% до 6,8%, — написав на своїй сторінці у фейсбуці експерт енергетичного ринку Віктор Куртєв. 

— Будь-який з базових енергоносіїв на початку технологічного процесу недешевий в обслуговуванні, і відновлювана енергетика не виняток. Україна залучила інвесторів, гарантуючи їм прозорі умови ведення бізнесу і своєчасні розрахунки за «зеленим» тарифом. За сприятливих умов, що включають проведення аукціонів і введення «зелених» сертифікатів, ми перейшли би до стадії «економії на масштабуванні» до 2030 року. Це період закінчення дії «зеленого» тарифу. Очікувана вартість «зеленої» кВт/год мала становити в середньому 4 євроценти».

Втім до масштабування справа не дійшла. Влада в односторонньому порядку змінила правила гри, заборгувала виробникам круглу суму, порушила всі свої обіцянки і отримала … перші судові позови.

«Це позов від компанії «Модус Енерджі Інтернешнл», затребувана компенсаційна сума становить 11,5 млн євро. Не додає інвестиційної привабливості проголосований у першому читанні законопроєкт 5600, згідно з яким планується встановити 3,2-відсотковий акцизний податок на «зелену» електроенергію, — продовжує Куртєв і додає: навіть без «зеленого» тарифу і з акцизним податком на відновлювану електроенергію інвестори вважають «зелену» перспективу розвитку України безальтернативною».

Технологія для «зайвої» енергії

За словами експерта , нині — час діяти на випередження.

«Тож ми маємо шанс стати першими виробниками «зеленого» водню в Україні. Вже зараз виробники відновлюваної енергетики можуть запропонувати електроенергії набагато більше, ніж може прийняти енергосистема по балансу. Її «надлишок» у майбутньому можна спрямувати на генерацію «зеленого» водню.

Водневі станції зможуть акумулювати електроенергію і в «пікові» часи покриватимуть необхідну різницю. За прогнозами компанії Rystad, значне зростання попиту на водень очікується в період 2025–2035 років, а до 2050 року споживання водню в світі зросте в 5 разів із нинішнього в 70 млн тонн на рік до майже 350 млн тонн на рік. Водень стане стратегічним енергоносієм XXІ століття і відіграватиме таку саму роль, як свого часу нафта чи газ», — зауважує експерт.

Сьогодні Європа розглядає Україну як потенційного постачальника водню, причому у великих обсягах. Затверджена торік воднева стратегія ЄС розраховує, що в Україні до 2030 року буде побудовано до 10 ГВт потужностей для виробництва «зеленого» водню.

Сьогодні, коли частка енергії з відновлюваних джерел перевищила 10%, енергетична система України не готова прийняти весь обсяг енергії у пікові години генерації.

Водночас виникає необхідність балансуючих потужностей для стабільної роботи в несприятливу погоду та пікові години споживання.

Наразі ними є атомна або теплова генерації. Рішення, особливо щодо останньої, яка суттєво шкодить довкіллю, важко назвати ідеальним для навколишнього середовища.

Тим часом, як стверджують аналітики, водень здатний вирішити цю проблему: надлишкову енергію з відновлюваних джерел можна перетворювати на цей синтетичний газ та закачувати в трубопровід.

А потім використовувати як газ або в пікові години споживання електроенергії спалювати на когенераційних установках та отримувати електрику без збільшення рівня викидів в атмосферу.

Відтак якщо водень можна легко перетворювати на електроенергію, а електроенергію — на водень, то є сенс об’єднувати ці дві енергетичні системи для якіснішого балансування.

Універсальність такої системи дозволить накопичувати і зберігати вироблену енергію, що кардинально змінить принципи роботи енергоринку і забезпечить стабільне електрозабезпечення споживачів.

А синхронізація енергосистеми та газової інфраструктури дозволить уникнути втрат електроенергії в пікові години генерації, збільшити потужності ВДЕ без ризику розбалансування системи, а також зменшити викиди вуглецю завдяки скороченню споживання викопного палива.

У Європі вважають, що перспективи розвитку «зеленої» водневої енергетики в Україні наймасштабніші серед інших держав. Навіть більше — Україна здатна не лише забезпечити власні потреби, а й експортувати цей енергоносій до ЄС.

Курс — на «Зелену справу»

Окрім експортного потенціалу, воднева технологія має ще низку інших переваг.

«Зелений» водень — найкращий варіант масивної декарбонізації низки секторів економіки, ми подаємо сигнал, що разом з Європою взяли курс на «Зелену справу» і чітко його дотримуємось, — наголошує Куртєв.

— Також виробництво «зеленого водню» стане джерелом значних інвестицій, а універсальність водневої системи дозволить накопичувати і зберігати вироблену енергію, що кардинально змінить принципи роботи енергоринку і забезпечить стабільне постачання споживачам. Для транспортування водню можна використовувати газотранспортні мережі, змішуючи водень і синтетичний метан, а масове використання водню дасть новий поштовх розвитку секторам економіки: авіації, морському транспорту та виробництву сталі».

За словами експерта, виробництво «зеленого» водню буде вигідним для українського бізнесу — це прискорить отримання «зелених» сертифікатів і розширить можливості для експорту на європейські ринки.

«Готові розглядати сумісні проєкти з виробництва водню стратегічні міжнародні інвестори, зокрема ті, хто вже має в Україні пул об’єктів ВДЕ. Зокрема, в активному девелопменті перебуває проєкт «Дунайська воднева долина» — програма зі створення енергетичного кластеру в Південній Бессарабії, — додає Куртєв.

— Перетворення України на експортера «зеленого» водню до Європи посилить перемовні позиції на міжнародній арені і змінить характер відносин з європейськими партнерами. Ми маємо всі складові для нових можливостей. Розробка пакета нормативних документів і дотримання домовленостей стануть показником того, що ми почали працювати на перспективу, а не «латати дірки» акцизами».

Боротьба за 20 мільярдів

Президент енергетичної асоціації «Українська воднева рада» й один з авторів Водневої стратегії України Олександр Рєпкін стверджує: підготовка Національної водневої стратегії буде завершена до кінця 2021 року.

«На сьогодні альтернативна енергетика, зокрема виробництво і використання водню як енергоносія, є світовим і європейським трендом. Воднева трансформація — це шанс України отримати енергонезалежність, посилити нашу економіку, прискорити інтеграцію з Європейським Союзом і стати сильним, рівноправним гравцем на світовій арені, — каже Рєпкін.

— У найближчі роки Україна як країна-підписант Меморандуму про нове енергетичне партнерство отримає від Німеччини від 300 до 500 млн євро на розвиток сектору водневої енергетики. Це значна сума, але розвиток повноцінного водневого ринку зажадає додаткових істотних вкладень. На щастя, за останні роки водень упевнено ввійшов у фокус пильної уваги глобальних інвесторів. Вони починають усвідомлювати потенціал водневої енергетики, при цьому акції водневих компаній мають стійку тенденцію до зростання».

За словами Рєпкіна, рівно рік тому Європа виокремила питання водневої енергетики як пріоритетне: Європейська комісія затвердила два тісно пов’язані документи — Нову Водневу стратегію ЄС і Стратегію інтеграції енергетичних систем.

Для підтримки виробництва «зеленого» водню, в тому числі на території України, профільна європейська асоціація оголосила про ініціативу 2x40GW Green Hydrogen: задля збільшення електролізних потужностей до 80 ГВт. Половину від цієї кількості вироблять в ЄС, другу половину — в Північній Африці та Україні (30 ГВт і 10 ГВт відповідно).

Ініціатива, як передбачається, дозволить скорочувати викиди вуглекислого газу на 82 млн тонн щорічно. При цьому ціна «зеленого» водню стане цілком конкурентоспроможною в порівнянні з вартістю водню, виробленого з використанням невідновлюваних джерел енергії. За підрахунками експертів, сьогодні вартість «блакитного» водню, виробленого на основі газу, становить 1-1,5 долара за кг, «зеленого» — 4-4,5 долара за кг.

Олександр Рєпкін стверджує: Україна може розраховувати на інвестиції в розмірі 20 млрд євро. Це, наприклад, допоможе відкрити нові вітроелектростанції сумарною потужністю близько 11 ГВт плюс 11 ГВт енергії сонця. Вони дозволять забезпечити енергією українські електролізери на 10 ГВт.

«Очевидно, що реалізація європейського проєкту принесе Україні не лише серйозні інвестиції, а й нові робочі місця поряд із подальшим розвитком відновлюваної енергетики та виходом на принципово нові позиції в якості сильного гравця на світовій арені», — наголошує експерт.

Акції зростають на сотні відсотків

Про європейський бум на «зелений» водень свідчить хоча б ринкова капіталізація найбільших компаній, що працюють у цій сфері.

«Так, ціни на акції 11 найбільших компаній сектору, включаючи канадську Ballard Power Systems із ринковою капіталізацією 4,5 млрд доларів, британську ITM Power (2 млрд доларів) і норвезьку Nel (23,5 млрд норвезьких крон) за останній рік зросли в середньому більш ніж на 300%. За оцінками американського інвестбанку Cowen, корпоративна вартість названих компаній у понад 20 разів перевищує очікувані обсяги продажів у 2022 році, — стверджує Рєпкін і продовжує:

— Я вірю, що Україна обов’язково стане невід’ємною і важливою частиною цих процесів. Уже зрозуміло, що водень — перспективний напрям, який, подібно до сонячної або вітрової енергетики, з роками буде отримувати все ширше розповсюдження. Тут можна згадати про сонячні панелі, які спочатку були дуже дорогою футуристичною дивиною, а зараз заробляти на виробництві сонячної енергії у нас в країні може навіть звичайне домогосподарство».

За словами експерта, потенційні можливості нашої альтернативної енергетики такі, що всього шість українських регіонів можуть забезпечити новим енергоносієм усю Європу. «Це Запорізька, Дніпропетровська, Одеська, Миколаївська, Херсонська та Львівська області. Ми посідаємо друге місце в Європі після Великобританії за потенціалом вітроенергетики, — каже Рєпкін. — Крім того, серйозним стимулом для інвесторів буде наше стратегічне «водневе» партнерство з ЄС: тут можна розраховувати і на консультаційну підтримку — як європейських інститутів, так і українських відомств і нашої профільної асоціації».

Таким чином, використовуючи існуючі енергетичні потужності і реалізовуючи нові ВДЕ-проєкти із зарубіжними партнерами, побудувавши нові сховища і залучаючи можливості нашої газотранспортної системи, ми цілком можемо перевести нашу економіку на перспективні водневі «рейки».

«Для України «зелений» водень може принести мільярди доларів інвестицій, десятки тисяч робочих місць та стабільний приплив податків в український бюджет, — погоджується з ним експерт Річард Дейтц. — На геополітичному рівні перетворення України на експортера «зеленого» водню до Європи кардинально змінило б характер її стратегічного значення та партнерства з Європейським Союзом.

Для того, щоб скористатися цією можливістю, потрібні послідовні зусилля інвесторів та українського уряду. Бізнес готовий забезпечити бачення та капітал, але це матиме сенс лише за умови, що уряд розділятиме цілі та підтримуватиме стратегію як сферу національного пріоритету».

Бізнес, за його словами, не потребує якихось подачок чи субсидій, але йому потрібні стабільні та передбачувані умови, в яких можна будувати це майбутнє. І при реалізації водневих проєктів ми не маємо права наступати на ті самі граблі, на які ми стали під час «зеленої» революції в українській енергетиці. Популізм і рейдерські схеми — не той шлях, який може гарантувати успіх Україні.