«Розумієте, ви мертві!» Мешканець Полтави випадково дізнався, що дружина давно його «поховала»

Ця історія набула розголосу після того, як «мрець» звернувся у полтавську регіональну дирекцію телеканала «UA: Полтава».  

— Мені треба було відновити ідентифікаційний код, я пішов до податкової інспекції, там звірились по базі даних і з’ясували, що на мене виписано свідоцтво про смерть іще 16 жовтня 2010 року, — розповів Анатолій Маковський.

— Тоді дзвонять і кажуть: «Так і так, розумієте, ви мертві!». Я говорю: «В якому сенсі?» «Отак, ми послали на Київ запит, а звідти видали, що Шишацький суд іще 2010 року вас визнав померлим». Я в шоці!

Рішення про визнання Анатолія Маковського померлим ухвалив голова Шишацького районного суду Віктор Рябченко на підставі заяви його дружини, яка тривалий час не знала, де перебуває її чоловік.

Як пояснює Анатолій, вони дійсно не спілкувалися з дружиною понад три роки, хоча весь цей час він жив у Полтаві. Однак ніхто з їхніх спільних знайомих і родичів не знав про його місцезнаходження.

— Я тут народився, тут виріс. Я ж не зобов’язаний сидіти у тому селі. Якби я був визнаний зниклим безвісти, то у мене не було б ніяких претензій, — говорить. 

— Це три роки вони просто так просиділи. Думали, мабуть: «Та судимий, може, десь сидить, а може, вбили». Це ж треба було перевірити... А в суді просто поставилися до цього недбало.

Віктор Рябченко, який ухвалював скандальне рішення, відмовився коментувати журналістам своє рішення.

Але надав копію заяви дружини Анатолія, в якій жінка обґрунтовувала своє клопотання визнати чоловіка померлим тим, що протягом понад трьох років вона не має відомостей про місце його перебування, а в неї складний матеріальний стан, через що утримувати їй самій сина важко, тому вона має намір оформити пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Так, ця історія з темними плямами і багатьма запитаннями. Але, на думку полтавської юристки Дар’ї Маліннікової, до якої ми звернулися по коментар із цього приводу, при винесенні рішення суддя дійсно допустив службову недбалість, не дослідивши всі обставини справи.

— Суддя як мінімум мав би зробити запит, чи зверталася позивачка в міліцію із заявою про зникнення чоловіка, чи оголошували правоохоронні органи його у розшук, — пояснила юристка. — Бо те, що він був відсутній за місцем спільного мешкання чи реєстрації, ще не є підставою вважати його померлим. (Я теж, наприклад, проживаю не за місцем реєстрації, так це ж не значить, що мене немає на цьому світі). А як максимум — суд мав перевірити наявність у нього нерухомого майна, чи він був десь працевлаштований, чи не виїхав за кордон...

Ми не знаємо, з яких мотивів подружжя розійшлося, чому протягом тривалого часу не підтримувало стосунків і чи дійсно було все так, як розповідає зараз Анатолій. Я не його адвокат і не володію достатнім фактажем.

Проте, ознайомившись із рішенням суду, побачила, що суддя ухвалював рішення на основі свідчень сусідів і довідки з сільської ради про те, що він не мешкає спільно із заявницею. Тому тут іще й недбалість органу влади простежується. У будь-якому разі суду не було надано достовірних доказів, що Анатолія Маковського немає в живих.

На думку Дар’ї Маліннікової, у цьому випадку заявниця керувалася корисливими мотивами, аби незаконно отримувати матеріальну допомогу від дер­жави на дитину через  втрату годувальника. Останнім часом це досить поширений «прийом» серед жінок.      

Адвокатка рекомендує «померлому» звертатися із заявою до суду щодо скасування безпідставного рішення і доводити, що він таки живий.