Глиняні вироби майстрів Полтавщини «дозрівають» у молоці й під відрами з сіном: гончарні фішки

Наприкінці червня у знаменитій Опішні цілий день вирував регіональний мистецький фестиваль «Феєрія гончарства» — традиційний культурний захід, що популяризує професію гончара.

Цьогоріч захід проходив на території Національного музею-заповідника українського гончарста, де зібрано кращі скульптурні композиції учасників попередніх фестивалів, що робило свято особливо атмосферним.

У програмі дійства — майстер-класи з виготовлення глиняних виробів, ярмарок товарів народного вжитку, творчі конкурси, виставки творів опішнянських, українських та світових майстрів художньої кераміки, виступи самодіяльних артистів.

Минулого літа у зв’язку з карантинними обмеженнями фестиваль не проводився, і було відчутно, як люди скучили за цим яскравим дійством.

Фактично він лише називався «регіональним», а насправді давно має статус міжнародного.

Учасниками цьогорічного свята були художниця-керамістка українського походження із США Наталя Кормелюк, майстри з Німеччини і Франції, а також представники різних регіонів України. Досить сказати, що інтерес до фестивалю виявили навіть польські байкери, котрі подорожували невеликою групою по Україні.

Їхні оригінальні потужні мотоцикли, прикрашені пухнастими лисячими хвостами, збирали біля себе, до речі, не менші натовпи людей поза межами музею, аніж точки на території закладу.

Японська техніка раку.

Людно було на всіх локаціях. Та чи не найбільшу цікавість присутніх викликав процес випалювання глиняних виробів у техніці раку, що виникла у XVI столітті в Японії.

Як пояснила нашому кореспонденту психологиня з Харкова Оксана Соловйова, яка кілька років тому навчалася цій методиці в Міжнародній Е­-літній академії гончарства, що діє на базі музею-заповідника в Опішні, ніколи не можна передбачити наперед, якими відтінками кольорів заграє виріб після випалювання у горні, розігрітому до температури 1100 градусів.

Спосіб випалу та глазурування раку теж особливий. Спочатку виріб, що формується без допомоги гончарного круга, ставлять у палаючу піч.

Для глазурованої кераміки це великий стрес, завдяки цьому вона стає надзвичайно міцною, а також, піддаючись хімічним реакціям, набуває дивовижних ефектів, які можна побачити лише після охолодження водою. Вона буквально переливається темно-коричневими, зеленими, фіолетовими, світло-вохряними кольорами.

Температура випалювання має велике значення у гончарстві. Від цього залежить якість виробів, а вона залежить від якості глини.

У Запорізькій області керамічний посуд виготовляють із місцевої білої глини.

— Глина — живий матеріал, тому при високих температурах розкриває свої пори, і таким чином запікається, — розповідає Ірина Горб iз Пологів Запорізької області, яка стоїть за яткою різноманітних коричневих глечиків, чашок, куманців, підсвічників, чайників, деко для запікання тощо, розписаних узорами, схожими на петриківські. — Ми використовуємо місцеву білу глину, з якої роблять і сантехніку.

Вироби з неї випалюються при температурі 1250 градусів, відтак мають високу міцність (порівняйте: опішнянській глині треба лише 800 градусів, інакше вона лопається). Мій чоловік Валерій ось уже 20 років володіє невеликою власною майстернею, і дома їмо лише з посуду власного виробництва. Коли готуєш їжу в глиняних горщиках, вона набуває неповторного аромату, бо продукти в них не варяться, а умлівають, завдяки чому вони просочуються власним соком і страва має насичений смак.

А навпроти виставив свій унікальний товар відомий гончар iз Полтави Руслан Хохлов. Свої глиняні вироби кольору слонової кістки він, на відміну від інших, випалює двічі. Спочатку, як звичайно, в горні, розігрітому до 1100 градусів.

Після чого витримує їх у натуральному молоці, а потім знову ставить у піч. При цьому казеїн, що міститься у молоці, закриває глиняні пори, а кальцій надає виробу міцності. Глиняні вироби Руслана Хохлова легкі й дзвінкі, гладенькі й теплі на дотик. І, до речі, доступні за цінами. Джезву (кавоварку) разом iз чашечкою, наприклад, можна купити всього за сотню гривень. І як бонус — на кожному виробі автограф майстра.

Виріб одного з учасників Міжнародної Е-літньої академії гончарства.

А в мене на згадку про цьогорічний гончарний фестиваль залишаться сережки з глини. Щоправда, не звичайної, а полімерної.

Мистецтво створювати з неї жіночі прикраси сім років тому освоїла полтавка Олена Троцька, керівник гуртка центру позашкільної роботи, і тепер їй немає конкурентів.

Це її авторська технологія, що називається «вишивка з полімерної глини». Як розповідає жінка, спочатку вона, змішуючи полімери, збирає кольорову палітру, а потім уже компонує її в композиції.

Робота дуже тонка, а вироби вишукані. І найбільшою проблемою покупчинь було вибрати з різноманіття товарів те, що їм пасує найбільше. Ціна сережок і кулонів від Олени Троцької стартує від 150 гривень.

Здається, ніхто з учасників фестивалю не залишив його бодай без якоїсь дрібнички. Дехто повертався додому з досить великими виробами чи то для щоденного вжитку, чи то декоративними.

Керамічні прикраси, виготовлені у техніці «вишивка глиною».

А десятеро людей залишали Опішню з рюкзаками, забитими гончарними виробами. Це учасники тритижневої Міжнародної Е-літньої академії гончарства, яка фінішувала якраз наприкінці червня. Серед відібраних до цієї академії на конкурсній основі — директор однієї із загальноосвітніх шкіл, айтішник, фрілансер, а також гончарі з досвідом.

Хтось із них хотів удосконалити свою майстерність, а хтось — спробувати себе у новій справі чи отримати релакс.

Фахівці своєї справи ділилися з ними своїми секретами, а вони дивували їх і гостей фестивалю польотом творчої думки, втіленої у глині.

Кращі з їхніх робіт за традицією залишаться у фондах музею, а решту вони забирають iз собою.

Завдяки таким заходам гончарне ремесло оживає й розвивається.