Газеті, яка стільки часу була моїм інформаційним супутником у житті, виповнюється аж 30 років.
Перед очима пропливають її перші випуски, за якими тоді полювали в кіосках, і певна розгубленість — яку нішу на газетному ринку займе видання, що з’явилося незадовго до сумнозвісного ГКЧП.
Час від часу я гортаю свої архівні папки, де зберігається чимало публікацій з «України молодої».
Спадає на думку цикл резонансних статей «Птахи гнізда Дніпропетрова», де йшлося про розкриття справи Павла Лазаренка. Згадуються й численні пізнавальні статті про знакові віхи нашої минувшини, народознавство, освіту.
Незмінний інтерес викликало й висвітлення Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в різних номінаціях.
Статті про міжнародні події завжди були оперативними й містили цікаві факти. Через усе це на «Кросворд від Ярка Бантини» часу вже не залишалося.
Не раз доводилося чути ремствування, що «Україна молода» — попри свою назву — серед молодого покоління не надто в пошані. Та їй вдалося вистояти в непрості періоди нашого життя, гуртувати довкола себе широке коло однодумців.
Газета вже не виходить так часто, як спочатку, скромнішим став і колись розкішний п’ятничний номер. Та душею вона, як і ми, молода!
Роман ЗІНЬ,
філолог-германіст, читач і симпатик «УМ» від перших номерів
Тернопіль