Леся Воронина: для мене «Україна молода» завжди була особливою

Для мене «Україна молода» завжди була особливою, адже ця газета — ровесниця Незалежної України.

І хай цей образ iз вірша Максима Рильського безліч разів використовували, я звернуся до нього також — у видання завжди було два крила, журналісти «УМ» чесно, актуально й професійно писали про політику і при цьому блискуче, з глибинним розумінням усіх процесів, що відбувалися та відбуваються в Україні, висвітлюють найпомітніші події в житті нашої країни.

Ви берете інтерв’ю у знакових особистостей: письменників, художників, акторів, режисерів, музикантів.

Для мене ця частина газети завжди була найголовнішою. «Україна молода» тримає руку на пульсі, коли йдеться про талановиті книжки, важливі вистави й кінопроєкти.

За всі ці роки ви зробили надзвичайно багато для того, щоб образ України поставав повноцінним, щоб наші громадяни позбувалися набутого стереотипу вічної жертви. Герої газетних публікацій — це харизматичні реалізовані люди, які ставили перед собою мету і втілювали її в життя.

Мені пощастило, що в «Україні молодій» багато років тому, коли я була головним редактором дитячого журналу «Соняшник» (теж ровесника Незалежності України, але, на жаль, він припинив виходити 2007 року), зустріла Валентину Клименко.

Це було особливе відчуття спорідненості й взаєморозуміння у світі, де культурні острівки були поодинокими й самотніми. Коли ти зустрічаєш людей, котрі люблять те, що любиш ти, — це додавало натхнення.

В «Україні молодій» завжди на першому місці було слово «Україна». Я дуже вдячна газеті й особливо двом чудовим журналісткам, двом Валентинам (тепер блок культури курирує Валентина Самченко), за їхню постійну готовність підтримати.

Чи то йдеться про книжки, чи про радіопередачі, присвячені культурі, чи про творчість Євгена Гуцала, автора «Ментальності орди», книжки, яка для багатьох стала одкровенням і де автор ще 1995 року передбачив майбутню російсько-українську війну.

Ви чи не єдина газета, яка має цю тяглість — послідовно працюючи заради того, щоб Україна ставала такою, про яку ми мріяли, коли все починалося.

Тепер є стільки електронних видань, будь-яку інформацію ми можемо знайти в інтернеті, а був час, коли «Україна молода» була чи не єдиним джерелом, звідки ми могли отримати чесну і професійну інформацію.

Дуже хочу, щоб «Україна молода» жила! Дай вам Боже сили, талану і гарних вірних друзів! Добре, що в Україні є люди, які вміють цінувати і гарне слово, і журналістський талант.

У частини видань iз довшою історією часом є відчуття втоми, я би сказала «пенсійності». Але це не про «Україну молоду». Ви залишаєтеся молодими. Невпинного вам лету й чудових авторів та читачів!

Леся ВОРОНИНА,
дитяча письменниця, радіоведуча