Холодний Яр: Василь Шкляр, Юрко Журавель та Тарас Кремінь на фестивалі нескореної Nації в Суботові

Про село Суботів на Черкащині я вперше почула на концерті лауреатів «Червоної Рути» в 1989 році.

Можливо, ця назва проскакувала і на уроках історії, але вона десь загубилася в пам’яті між Іваном Грозним, Лжедмітрієм та Мініним з Пожарським (в радянській школі історія України була додатком до «Історії СРСР», під вивіскою якої ми всі вчили переважно російську історію).

Але коли над фестивальним залом полинув глибокий голос лідера гурту «Кому вниз» Андрія Середи, який проникав, здається, в найпотаємніші закутки свідомості: «Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України — широка, глибока.

То та церков Богданова, там-то він молився, щоб москаль добром і лихом з козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало!» — це було щось містичне. Здається, саме з того катарсису і почалося моє переродження з учорашньої радянської школярки в щиру українку.

Цього року випадає нагода почути легендарну пісню і легендарний гурт, як-то кажуть, в історичному антуражі: в тому самому Суботові, на фоні тієї самої Іллінської церкви, яку ми кожного дня бачимо на купюрах номіналом у 5 грн і яку Тарас Шевченко назвав «домовиною України» (якщо хто забув, то саме в ній було поховано тіло Богдана Хмельницького).

Саме тут вдруге (а загалом — вшосте) уже на цих вихідних, з 2 по 4 липня, розгорнеться дійство під назвою Фестиваль нескореної Nації «Холодний Яр».

Із Грушківки — в Суботів

Фестиваль «Холодний Яр» порівняно недавно з’явився на фестивальній карті України, але вже набув свого статусу і популярності. Щороку, починаючи з 2015-го, він збирає на гостинній черкаській землі тих, для кого Україна — не просто гучне патріотичне слово, а стимул до дії.

Серед них — багато ветеранів російсько-української війни, громадських активістів, молоді. Часто їдуть цілими родинами, щоб на кілька днів вирватися з буденщини, відпочити в колі однодумців, подискутувати на актуальні теми, знайти підтримку і шлях, куди рухатися.

«На фестиваль такого формату нас надихнув «Бандерштат», який багато років у Луцьку організовують наші побратими з НацАльянсу — ми його називаємо старшим братом. З самого початку нам дуже подобалась його ідеологія, принципи й атмосфера. І коли в 2014 році я організовувала на цей фест людей із Черкащини і був великий ажіотаж, нам спала на думку божевільна, як тоді здавалося ідея: а чому б не спробувати організувати щось схоже на Черкащині? Місце і назва «Холодний Яр» навіть не обговорювалися, бо історія Холодного Яру, Чигиринщини загалом — велика і бойова сторінка нашої історії. Нас тоді ще дуже підтримала Черкаська ОДА, Управління молоді і спорту. І всі наступні роки вони нас підтримували. Це такий своєрідний хороший приклад крутої, багаторічної співпраці громадськості і державних структур. А цього року ми отримали грант і від Українського культурного фонду», — розповідає голова орг­комітету «Холодного Яру» Зоя Бойченко.

Перший фестиваль відбувся у селі Грушківка біля Кам’янки. Він зібрав тисячі шанувальників гарної української музики, здорового способу життя і патріотичного українського середовища — попри побоювання, що на новий фестиваль, ще й так далеко від цивілізованих доріг, збереться мало люду.

Це надихнуло організаторів, і з кожним роком фестивальників ставало все більше і більше. Настільки, що постало питання про пошук нових локацій, щоб розмістити усіх охочих. Тому в 2019 році вирішили «переїхати» до легендарного Суботова, вотчини Богдана Хмельницького і одного з історичних центрів Козацької держави.

Нове місце виявилося ще більш «диким», ніж попереднє.

«300 метрів дороги нам довелося побудувати з нуля. Ще більшою проблемою стала електрифікація цього місця. І за кілька місяців ми з нашими друзями і меценатами зробили майже не­ймовірне — провели десь на кілометр нову лінію електропередач до 10 тисяч вольт.

А цього року ми, за підтримки місцевої громади, додали ще 600 метрів дороги, аби було комфортно за­їжджати на територію проведення фесту та на облаштовану величезну парковку біля наметового містечка, і проклали потужний силовий кабель до самої фестивальної сцени. Ми цим дуже пишаємося, і ми впевнені, що і далі будемо розвивати цю територію, тому що потенціал «Холодного Яру» — він величезний», — ділиться клопотами один зі спів­організаторів фестивалю Олексій Ющенко.

Волонтерство — це спосіб мислення

Минулого року фестиваль «Холодний Яр» було поставлено на паузу у зв’язку з епідемією коронавірусу, яка ширилася світом.

Тоді ж, іще в березні, організатори фесту звернулися до Черкаської ОДА та Черкаської обласної ради з проханням передати 600 тисяч гривень, передбачених в обласному бюджеті на організацію фестивалю, на додаткове фінансування Черкаської міської інфекційної лікарні, яка мала стати опорною в лікуванні коронавірусної інфекції.

Цього року організатори фестивалю подбали про те, щоб максимально убезпечити своїх гостей.

«У нас на території фестивального містечка в достатній кількості будуть антисептичні засоби, фестивальна територія достатня для того, щоб була можливість дотримуватися соціальної дистанції. Але головне — ми закликаємо всіх, у кого є така можливість, вакцинуватися. Це буде головним запобіжником для поширення інфекції і вільного спілкування», — переконана Зоя Бойченко.

До речі, у напруженіший пандемічний період фестивальна команда не сиділа склавши руки. І Зоя, і частина оргкомітету є членами волонтерської команди, яка раз на місяць відкладає вбік усі справи і їде на передову, практично по всій лінії фронту, розвозячи замовлення: від квадрокоптерів та комп’ютерів до буржуйок (узимку), лопат та будівельних матеріалів.

«Боротьба триває — і на передньому краї російсько-української війни, і на культурному фронті, який утримують від зазіхань ворога наші патріотичні гурти. 80 відсотків людей, які приїжджають на фестиваль, тим чи іншим чином дотичні до цієї боротьби: це і ветерани АТО/ООС, і волонтери, і історики, музиканти, письменники. І наш фестиваль — це ще одна наша спроба подякувати нашим захисникам, підтримати їх, зібрати в колі однодумців, надихнути їх і надихнутися самим», — говорить Зоя.

До речі, і сам фестиваль теж певною мірою є волонтерським. По-перше, від самого початку, на відміну від багатьох подібних фестів, він є безкоштовним.

А по-друге, на кожному фестивалі оголошується про збір коштів на допомогу армії чи госпіталям та центрам реабілітації поранених. Цього разу всі зібрані кошти планується передати командирові 1-ї окремої штурмової роти ДУК «Правий сектор» другу Да Вінчі.

Без алкоголю і пластику

Щороку «Холодний Яр» готується до напливу гостей. Якщо починався фестиваль з 3-4 тисяч, то цього року організатори готуються прийняти не менше 8 тисяч відвідувачів.

Для них у лісі неподалік Суботова організоване наметове містечко з побутовими зручностями (але намети та туристичне спорядження треба брати свої).

Крім душу та місць для приготування їжі, тут організовано також фудкорди, де можна буде вибрати перекус на свій смак. Єдине правило, яке від самого початку існує на фестивалі, — це зона, вільна від алкоголю. А з 2019 року — і від пластику.

Взагалі, пропаганда здорового способу життя — одна з головних «фішок» фестивалю. Тому тут зазвичай передбачено багато спортивних розваг і змагань, розгорнуті виставки, майстер-класи майстрів народної творчості, є дитяча зона.

А цього року тут уперше відбудеться трейловий забіг RunЯр на дистанцію 11 кілометрів, у якому візьмуть участь 150 спортсменів із різних куточків України, а також турніри з мініфутболу та ММА.

Насиченою буде і програма гутіркової галявини, на якій цього року виступатимуть письменник Василь Шкляр, художник та музикант Юрко Журавель, Герой України Михайло Забродський, директор центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Сиротюк, поет Юрій Руф та інші цікаві співрозмовники.

Також уперше тут у рамках фестивалю буде випробувано новий формат — дві ідеологічні дискусії: «Чи могли ми відвоювати Крим та звільнити Донбас ще в 2014—2015 роках?» за участю військових експертів та «Яким має бути справжній український націоналіст XXI століття?» — над цим питанням міркуватимуть Володимир В’ятрович, Дмитро Корчинський, Олександр Сич, Євген Карась, Ігор Гузь та Дмитро Кухарчук.

У програмі зазначені презентації книг «Волонтери: сила небайдужих» Наталки Позняк-Хоменко, «Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи» Романа Коваля та Юрія Юзича, «Проти червоних і білих окупантів. Український повстанський рух на теренах Центральної України 1917—1921 років» Юрія Митрофаненка та інших цікавих видань.

«Ви дізнаєтеся з перших вуст, як тисячі років тому українці стежили за космічними явищами на пригоризонтній обсерваторії Безводівка, від її першовідкривача Олександра Кликавки; Надія Кукса розповість про те, чи справді Богдан Хмельницький похований у Іллінській церкві; гостя з Чехії Наталія Чурікова — як у цій країні працює російська пропаганда; а мовний омбудсман Тарас Кремінь повідає про стан захисту української мови», — каже координаторка гутіркової галявини Діана Тяско.

На фестивалі буде багато драйвової української музики. І не лише від хедлайнерів, у ролі яких цього року виступатимуть гурти «Кому Вниз», Коzак System, «Тінь сонця», «Вій», Yurсаsh, «Чумацький шлях», Karna, Harmata, «Пирятин», «Брати Станіслава». А й від молодих гуртів — переможців конкурсу «StartUp — Злітай!», який уперше було оголошено в рамках фестивалю.

На конкурс надійшло 110 заявок, із них журі, до якого увійшли відомі рок-музиканти, шляхом рейтингового голосування обрало десять найкращих.

Цими обраними стали гурти «69 кроків» із Первомайська, Red Sofa зі Львова, Bud’more з Харкова, SilverTown Band з Кам’янського, «Ловець снів/LoVets Sniv з Житомира, Lost Message із Сум та київські гурти IMLA, «Хмарно з проясненнями», «Джеронімо» і Yukra.

«Ідея цього конкурсу з’явилася після того, як ми в 2016—2017 роках запросили на наш фестиваль тоді ще нікому не відомий гурт GO-A. І за кілька років вони доросли до «Євробачення» і до того, що їх знає вже вся Європа. Мабуть, ми були найпалкішими їхніми вболівальниками. І ми подумали, що було б дуже добре, якби і для інших молодих гуртів наша сцена стала таким своєрідним трампліном для майбутнього злету», — говорить координаторка музичної частини фестивалю Василина Наконечна.

А головне — тут, на фестивалі, оживає сама Україна — та, яка хоче знати свою історію, яка пишається своїми героями, яка бореться і перемагає.

«Я тут почуваюся, як удома, бо тут не треба нікому нічого пояснювати: чий Крим, хто з ким воює, хто хороший, хто поганий. Тут збираються українці, справжні українці, які люблять свою країну глибинно. Це фестиваль, який розвиває смак, і хочеться, щоб таких фестивалів було більше», — ділиться враженнями один з учасників фестивалю, лідер гурту Yurсаsh Юрко Юрченко.

Отож, готуйте намети і наплічники — і шукайте на карті Суботів. Найближчими вихідними усі дороги вестимуть до «Холодного Яру».