Ой горе тій Чайці... Чому утримання корів стає непосильною ношею для селян

Раніше, бувало, вранці сільською дорогою не проїдеш, бо ж довжелезні череди заповнювали всю вулицю, і доводилося навіть зупинятися й виходити з автівки, щоб якась буро-карпатка, задумавшись, не вперлася рогами у капот.

Корівка-годувальниця була чи не в кожному дворі в селі, а у гарного господаря — і не одна.

Нині ж рогату Зорьку чи Майку на пасовищі побачиш де-не-де.

Попри те, що продаж молочки на селі — це чи не єдиний дохід селян, кількість поголів’я корів у приватних господарствах невпинно зменшується.

А все через те, що утримувати їх не тільки важко, а ще й дорого. Та і не всім до снаги ціле літо, без вихідних та відпусток, поратися з худобою.

Відмовляються селяни утримувати корівок і через те, що по районах зникають пасовища: зелені землі віддають під ріллю.

І доводиться, окрім картоплі й буряків, купувати ще й сіно. При цьому закупівельна вартість молока є нижчою, ніж ціна пляшки мінералки.

Проте залишилися поодинокі сміливці, які не збули свою годувальницю, а продовжують дбати про неї, отримуючи взамін натуральний продукт на столі.

Вартість літра молока в заготівельників — 6 гривень

Жителька Хвощового Шишацької громади Ірина Меркушина розповіла журналістам, з якими труднощами вона зіткнулася, утримуючи велику рогату худобу.

Корівок жінка тримає вже 20 років поспіль. Раніше доглядала за двома-трьома головами, нині залишилася тільки одна корівка Чайка. Господиня каже, що утримання однієї тварини — це точно не для прибутку, бо виручених коштів за молоко ледь вистачає на харчі годувальниці.

«Паїв наша родина не має, все доводиться купувати. Ціна на мішок комбікорму — 300 гривень, а його я даю двічі на день по 2 кілограми. Це той мінімум, який необхідний корові для її раціону. Вартість 25-кілограмового мішка сухого жому — 270 гривень, пшеничні висівки — 185 гривень за мішок, макуха — 250», — розповідає про недешеве «меню» своєї Чайки Ірина Меркушина.

Такого продуктового набору для тварини вистачає на 10 днів.

Чайка — корова немолода, їй 14 років. Через поважний вік продуктивність у неї падає та ще й ніжки болять. «Це наша ветеранка, — так лагідно називає її пані Ірина. — Тому надої в неї не дуже високі — 20-25 літрів за день».

Вартість літра молока в заготівельників — 6 гривень, ще можуть трохи зняти за жирність. А якщо годувальниця йде у «декретну відпустку» — надої ще знижуються.

Тому про прибуток годі й говорити. Цікаво, що поки молоко дійде до кінцевого споживача в магазині, то його вартість перевищує 20 грн за пакет, у якому навіть літра немає! От тільки самі селяни мають із того мізер!

Єдине, чим може похизуватися Ірина, — це 80 соток землі, якими її наділила сільська рада для сінокосу. Проте, допоки трава перетвориться у «роли» для корови, необхідно вкласти чимало сил і грошей.

Жінка говорить, що одного року довелося навіть кредит брати для того, щоб викосити та поскиртувати сіно.

А щоб корівка якомога довше не подавала сигнали SOS стосовно свого здоров’я, необхідно поповнювати запаси вітамінів у організмі тварини, навіть якщо у неї відмінне харчування.

А ще періодично вживати препарати для додаткової підтримки печінки. І, боронь Боже, захворіти — витрати збільшаться в рази.

Тож ті, хто думають, що молоко у корови тече, як вода з крана, дуже помиляються.

Аналізи для тварин дорожчі, ніж ПЛР-тест

Що таке хвороба у рогатої годувальниці, Марія Омельченко з Кобеляцької громади знає не з газети чи телебачення.

Після проведення експрес-тесту з мастидином виявилося, що у її корівки, яка дає до 40 літрів молока за день, — мастит. Ветеринарні лікарі провели кілька маніпуляцій, проте бажаного результату вони не дали.

Оскільки мастит — одна з найпоширеніших хвороб у корів, яка має кілька різновидів, медики рекомендували зробити додаткові обстеження корівці.

Жінка мало не зомліла, коли лікарі озвучили суму в 1700 гривень, що необхідно буде сплатити. І це тільки за аналізи! А попереду виклик лікаря додому, лікування... То яку ж суму необхідно викласти з гаманця на діагностику та необхідні медикаменти, щоб врятувати корівку?

Ми зв’язалися з Регіональною державною лабораторією Держпродспоживслужби в Полтавській області, де нам роз’яснили, що у випадках, коли першочергові маніпуляції не дали бажаного ефекту, необхідно зробити бактеріологічне дослідження на виявлення збудників маститу.

А щоб не приписувати антибіотики наосліп та не «заколоти» тварину, проводять ще аналіз на чутливість до антибіотиків.

Ціни на послуги затверджені Міністерством економіки згідно з наказом №395 і становлять 605 гривень за перше дослідження і 1100 гривень — за друге. Тобто зробити аналізи корові — це навіть дорожче, ніж здати ПЛР-тест на коронавірус у приватній лібораторії!

Виходить, влада, встановивши непідйомну вартість на аналізи для корів, власноруч знищує тваринницьку галузь, яка й так «на ладан дише»?

Розрекламовані держпрограми, що передбачали виплату компенсацій у розмірі 5000 гривень за корову та 2500 за молодняк, не працюють.

І хоч у нинішньому році мізерні кошти на підтримку аграрного сектору таки закладені в бюджет, однак, аби отримати їх, треба пройти сім кіл чиновницького пекла.

Та й ці мізерні дотації для багатьох залишилися на рівні мрій, оскільки сама програма розрахована не на тих, хто утримує одну-дві корови для власних потреб, а на офіційно зареєстровані фермерські господарства. Чому б не виплатити дотації усім, хто має паспорт на тварину?

Отож і потирають селяни не руки, а голову, де ж брати кошти на на утримання, харчі та лікування для худоби.

Звичайно, аби не витрачати кошти на медикаменти, безвідповідальні господарі відправлять корову на забій. Але той, хто любить тварину, яка вірою і правдою давала молоко впродовж багатьох років, вишкрібатимуть останні копійки, аби поставити свою Зорьку на ноги.

Та любові господарів замало. Треба, щоб корів полюбили й урядовці.

Інакше в недалекому майбутньому цей натуральний продукт просто зникне з прилавків, а нашим дітям доведеться замість справжнього молока пити порошок, розбавлений водичкою. До речі, за останніми даними фахівців, за роки незалежності Україна з 6-го місця перемістилась на 36-те в світі за обсягом переробки молока...

ПРОСТО ЦИФРА

На 1 січня 2021 року поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) в Україні становило 2,9 млн голів. Це на 6,2% менше, ніж на 1 січня 2020 року, повідомляє Державна служба статистики. Зокрема, сільськогосподарські підприємства утримували близько 997,6 тис. голів ВРХ (на 4,9% менше), господарства населення —1,9 млн голів (на 6,9% менше).

«Кількість поголів’я корів в Україні сягнула найменшої величини — майже 1,7 млн голів. Навіть у післявоєнні часи в 1946 році було 4,6 млн  корів, — зазначає голова ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський, якого цитує AgroPolit.com. — Відтак маємо найменшу за всі роки кількість виробництва молока.

Офіційно Україна начебто виробляє 9,8 млн т молока, із них 2,7 мл т — це молоко з господарств, решта (6,1 млн т) — від населення. Я стверджую, що немає такої кількості виробництва молока, про яку звітує офіційна статистика».

Експерт наголошує, що сьогодні маємо найкритичнішу ситуацію в молочній галузі за всі роки незалежності України. Зараз ми бачимо пік: найгірші показники, тобто дно молочної галузі, після чого без державної підтримки Україна просто втратить її.

Ганна ЛИННИК