Безвідмовний Адмiнсуд: як в ОПУ хочуть отримати «свого» керівника Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури

Минулого тижня конкурс на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), за яким прискіпливо спостерігають міжнародні партнери України, раптово загальмував.

Співбесіди з кандидатами зупинились через перенесення засідань конкурсної комісії. В офіційних повідомленнях немає пояснень паузи.

Однак справжні причини полягають у спробі переграти вже наявні результати конкурсу.

Як тільки співбесіду на доброчесність не пройшов головний кандидат Банкової народний депутат і голова Комітету ВР iз правової політики Андрій Костін, комісія перестала збиратися.

Крім Костіна, етап доброчесності не пройшов iще один протеже від влади — Антон Войтенко, чинний очільник прокуратури Львівської області.

Виглядає так, що на Банковій до останнього розраховували бачити у фіналі конкурсу «своїх людей», аби, зрештою, отримати керованого керівника антикорупційної прокуратури.

Для створення видимості «прозорості та об’єктивності» процесу в офiсi президента (ОП) готові були на призначення заступником керівника САП навіть когось із дійсно незалежних кандидатів. Спойлер: за законом заступник не має ключових важливих повноважень у справах, тому цю посаду влада була готова віддати кому завгодно.

План ОП на отримання своєї людини в кріслі керівника САП iз тріском провалився. Рiч у тiм, що передбачена процедура обов’язкового врахування в процесі голосів щонайменше двох членів комісії від квоти Ради прокурорів. Більшість із цих членів — визнані міжнародні експерти.

Що відбулося, як проходили співбесіди на доброчесність та яким способом конкурс спробують переграти в офісі президента? Пояснюємо як спостерігачі за цим процесом від самого його початку.

Співбесіди не за планом Татарова

До етапу співбесід на доброчесність у конкурсі дійшли 37 кандидатів із понад сотні. Рейтинг кандидатів формується відповідно до кількості балів, отриманих під час тестувань. Згідно з правилами, саме очільник рейтингу має стати керівником САП.

Однак для потрапляння до наступних етапів набору балів усі кандидати повинні пройти фільтр доброчесності. Суть його в тому, що комісія має вивчити детальну інформацію про майновий стан кандидатів, політичну нейтральність, етику, інші можливі порушення або питання.

На основі цих даних відбувається співбесіда, де кандидат дає відповіді на всі питання.

Комісія ж ухвалює рішення, базуючись на принципі обґрунтованих сумнівів: якщо сумніви у відповідності кандидата критеріям залишаються — член комісії не голосує.

Для пропуску кандидата до наступного етапу за нього має проголосувати комісія у складі щонайменше двох представників Ради прокурорів i п’ятьох від Верховної Ради України.

Проте співбесіди на доброчесність перетворилися на маніпуляції. У підсумку, за тиждень співбесід серед 20 кандидатів до наступного етапу вдалося пройти лише одному. Перші три дні співбесід узагалі ніхто не просунувся у конкурсі.

Якщо міжнародні експерти не пропускали кандидатів, у яких бачили реальні сумніви, то окремі представники парламентської частини комісії намагалися тягнути провладних кандидатів. За кандидатів від ОП найбільше боролися представники від усіх фракцій, навіть делегований проросійською ОПЗЖ Андрій Гуджал.

На другий день співбесід вибув iз конкурсу перший iз провладних кандидатів — чинний очільник прокуратури Львівської області Антон Войтенко, який раніше керував Військовою прокуратурою Житомирського гарнізону.

Він на посаді військового прокурора не добився ніяких результатів у резонансній справі про розкрадання армійських сухпайків, хоча називав її «справою честі». Його підтримали всі присутні члени від парламенту, проте ніхто від Ради прокурорів не віддав за нього голос.

Наближався час співбесіди з Костіним і близькі до ОП члени комісії розуміли, що голова Комітету з питань правової політики далекий від ідеального образу кандидата.

До нього навіть у порівнянні з іншими вже відхиленими кандидатами набагато більше питань і претензій, не кажучи про відверту політичну заангажованість. Андрій Костін — голова Комітету з питань правової політики та депутат «Слуги народу», куди його привів керівник Офісу президента Андрій Єрмак.

Костін бойкотує невідкладний президентський законопроєкт про ліквідацію ОАСК та не може провести через комітет законопроєкти про справжню судову реформу.

Зокрема, зупинився процес перезапуску Вищої кваліфкомісії суддів, через що Україні бракує вже близько 2000 суддів. Замість перезапуску Вищої ради правосуддя почалося її посилення. А суддів Конституційного Суду парламент продовжує призначати без впровадження прозорого конкурсу.

4 червня, напередодні співбесіди Костіна, комісія несподівано всім складом голосує за проходження до наступних етапів конкурсу чинного детектива НАБУ. За того, який керував слідством у справі про махінації з квартирами для Нацгвардії за ймовірної участі заступника керівника офісу президента Олега Татарова.

Цим голосуваням члени комісії спробували зробити жест, яким намагалися досягти одразу кількох цілей. Перша — відмежуватись від Татарова та продемонструвати «незалежність».

Адже і за інформацією ЦПК, і журналістів-розслідувачів програми «Схеми» більшість парламентської квоти має зв’язки з Татаровим, який координував i погоджував склад комісії від Ради. Особливої небезпеки в кандидаті з НАБУ не бачили, сподіваючись на наступних етапах опустити його в рейтингу через заниження балів.

Друга ціль — створити поле для протягування Костіна. Припускаємо, що як у комісії, так і в ОП cприймають конкурс як політичний процес, тому, намагаючись протягнути «свого» кандидата, вважали, що посаду заступника можна віддати незалежному кандидату і це може задовольнити міжнародників у комісії. Там сподівалися, що успішна співбесіда детектива у справі Татарова задобрить міжнародників і вони підтримають Костіна.

Такий розрахунок не спрацював, бо міжнародники керуються власною оцінкою об’єктивних критеріїв, а не політичними мотивами. До Костіна було багато питань щодо доброчесності, зокрема щодо кумівства, політичної нейтральності, декларування та відвідин окупованого Криму.

У 2019—2020 роках Костін не декларував жодного місця проживання у Києві, хоча отримував бюджетну компенсацію для оренди житла в близько 20 тис. грн на місяць.

Не задеклароване також і місце проживання доньки кандидата, яка з 2019 року працює в Києві помічником-консультантом іншого народного депутата, колеги по фракції «Слуга народу» Андрія Задорожного.

У 2019 році Костін продав дві квартири в Одесі, але не подав до НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані — дохід від продажу квартир на суму 1,2 млн грн.

За даними Відкритого реєстру національних публічних діячів України, дружина Костіна працює помічником-консультантом його колеги по партії, парламенту й комітету Максима Дирдіна, а дружина Дирдіна — помічником-консультантом Костіна. Схожий «обмін» існує і між кандидатом та депутатом Миколою Задорожним: помічником-консультантом останнього працює донька Костіна, а син Задорожного — помічником-консультантом Костіна.

Усі ці обставини фактично унеможливлювали успішне проходження Костіним етапу доброчесності. Попри це члени комісії, делеговані парламентом, відверто виправдовували ці проблеми. Наведемо лише окремі цитати членів комісії, які безсоромно протягували цього кандидата.

Коли прозвучали претензії щодо відвідин Костіним Криму після окупації, член комісії, делегований фракцією ОПЗЖ, Гуджал відповів: «Тю, я не бачу в цьо­му вабще нічого».

У деяких членів комісії виникли питання щодо непотизму, той же Гуджал не забарився із захистом: «А я хочу все-таки висловитись на підтримку кандидата. Я, наприклад, абсолютно нічого в цьому не бачу... Видно, що цей кандидат досвідчений, фаховий. Тут помітний масштаб і державне мислення, тому я не знаю... Що стосується, наприклад, кумівства, давайте дивитися як юристи на ці звинувачення, які висуваються деякими... Кумівство в нас у законодавстві не закріплено прямо».

Після Костіна підконтрольна Банковій частина комісії від Ради провалила також сильну кандидатку — керівницю підрозділу детективів НАБУ Олену Кроловецьку. Усі визнали її достойною та професійною кандидаткою, проте не пропустили далі.

Серед закидів кандидатці, наприклад, звучали претензії в тому, що одна із її справ — відома «бурштинова» справа НАБУ — дуже довго розглядається в суді. Йдеться про викриту детективами хабарницьку схему за участі народних депутатів із торгівлі рішеннями та законопроєктами. Абсурдність претензії в тому, що детектив жодним чином не може впливати на швидкість розгляду справи у суді.

Представник ОПЗЖ згадав їй дружбу з керівницею Центру протидії дезінформації, призначеною президентом Поліною Лисенко, яка фігурувала у скандальних «плівках Деркача». Не сподобалося також, що батько кандидатки живе в Росії, хоча члени комісії самі озвучили, що мають родичів у країні-агресорі.

У підсумку за перший тиждень комісія встигла співбесідувати 20 осіб із 37, і до наступного етапу пройшов лише один кандидат — детектив НАБУ Олександр Клименко. Це точно не входило в плани Банкової і стало однією з причин зупинення конкурсу.

ОАСК у порятунок

Очевидно, що безкінечно затягувати співбесіди недостатньо і пауза потрібна винятково для підготовки більш масштабних рішень «проблеми». Скандальний Окружний адміністративний суд міста Києва (ОАСК) може стати в нагоді — саме туди за законом, можуть подавати  скарги на конкурс.

Перша скарга вже надійшла до суду 9 червня від детектива НАБУ Олександра Карєєва, якого звільнили з НАБУ за результатами службового розслідування і якого потім поновив той же ОАСК. Саме у справі за його позовом до НАБУ ОАСК виніс ухвалу, яка зобов’язувала Мін’юст викреслити Артема Ситника з реєстру юридичних осіб як директора НАБУ.

Ще цікавіше, що ОАСК перебуває під загрозою ліквідації. Зрештою, парламент не поспішає з прийняттям цього рішення.

Натомість головний профільний комітет у парламенті щодо ліквідації ОАСК — це комітет, очолюваний тим же Андрієм Костіним. Саме цей комітет уже щонайменше три засідання ігнорує розгляд цього невідкладного проєкту президента.

НАБУ та САП уже завершили слідство у справі ймовірних злочинів суддів ОАСК і продовжують слідство стосовно схеми продажу рішень суду із залученням брата голови ОАСК Вовка, тож очевидно, що одіозний суд також має інтерес повпливати на конкурс.

Можливим сценарієм впливу на конкурс є суд. Наприклад, ОАСК своїм рішенням повертає в конкурс сумнівних, але провладних кандидатів, попри те, що їх відхилила комісія.

Або ж скасовує правило конкурсного відбору щодо обов’язкового врахування голосів міжнародників у процесі, що автоматично повертає конкурс на початковий етап і знищує всі попередні вже пройдені процедури.
Останній варіант запустить конкурс заново, але й означатиме, що конкурс втратив шанс на прозорість та незалежність.

* * *

11 червня 2017 року для України набув чинності безвізовий режим поїздок з ЄС. Однією з вимог щодо його отримання був запуск антикорупційної інфраструктури та, зокрема, прозорий конкурс на керівника САП.

Ще рік тому, 4 червня 2020 року, рада прокурорів уповноважила представників до складу конкурсної комісії з відбору керівника САП. Ними стали визнані експерти Драго Кос, Томас Фаєрстоун, Нона Цоцорія та Роман Куйбіда. І були надії на проведення справжнього прозорого конкурсу на крісло головного антикорупційного прокурора.

Однак Верховна Рада спро­моглася визначити свою квоту з 7 осіб лише з третьої спроби. Більшість із них викликали запитання та сумніви, тоді як президент особисто пообіцяв прозорий процес.
Але зараз процес фактично блокується окремими членами комісії з боку парламенту.

Поки президент обурюється недостатністю дій західних партнерів щодо підтримки України, в його офісі руйнують одну з головних вимог безвізу. Порушення цього зобов’язання може запустити механізм призупинення безвізу, а то й його перегляду.

Посол ЄС в Україні неодноразово заявляв, що незалежність антикорупційних інституцій є основою співробітництва між Україною та ЄС у сфері запровадження безвізового режиму та макрофінансової допомоги. У нещодавній розмові президента США Джо Байдена та Зеленського також iшлося про прозоре завершення конкурсу на посаду глави САП.

Тож у президента Зеленського досі є вибір: задовольнити бажання членів свого офісу щодо контрольованого антикорупційного прокурора чи пристати на бік цивілізованого світу.

Олена ЩЕРБАН, Христина ІВАСЮК, Центр протидії корупції
(Інтернет-видання «Українська правда»)