«Спасіба дєду за пабєду»: чому і як Німеччина налагоджує відносини з Москвою

Глава МЗС ФРН Хайко Маас вважає, що його телефонна розмова з російським колегою Сергієм Лавровим про проведення зустрічі в нормандському форматі була б нерезультативною, якби Німеччина повідомила про рішення поставляти зброю Україні.

Про це він повідомив на пресконференції за підсумками переговорів зі своїм українським колегою Дмитром Кулебою 9 червня.

«Якби я під час цієї телефонної розмови повідомив про рішення поставляти зброю одній зі сторін конфлікту, то, думаю, розмова була б коротшою, ніж вона була насправді», — сказав глава МЗС Німеччини.

Тобто глава німецького МЗС фактично визнав, що заздалегідь підлаштовується під побажання російської сторони.

Якою б не була поведінка Москви

Раніше Маас заявив, що Берлін виступає за зустріч «нормандської четвірки» на рівні міністрів, але її потрібно як слід підготувати.

Варто розуміти «підготувати» так, щоб вона влаштовувала Кремль. Глава МЗС України Дмитро Кулеба, у свою чергу, заявив, що зустріч у «нормандському форматі» щодо врегулювання ситуації на Донбасі на рівні глав МЗС може відбутися.

Раніше Київ запропонував країнам-учасницям переговорів в «нормандському форматі» провести терміновий саміт на рівні політичних радників і міністрів закордонних справ.

Президент України Володимир Зеленський закликав створити новий формат переговорів по Донбасу, в рамках якого до врегулювання ситуації будуть залучені не тільки країни «нормандської четвірки» (Росія, Україна, Німеччина, Франція), а й інші держави. Але навряд чи Москва, Берлін та Париж підтримають таке розширення переговорів.

На спільній пресконференції глави закордонних відомств говорили і про «Північний потік-2». Берлін пов’язує завершення будівництва газопроводу зі збереженням транзиту російського газу через територію України, сказав Хайко Маас.

За словами міністра, канцлерка Німеччини Ангела Меркель «багато років тому» говорила російському президенту Володимиру Путіну, що «Північний потік-2» не виключає продовження транзиту газу через Україну. Але й не зобов’язує Москву до цього.

Раніше офіційний представник уряду ФРН Штеффен Зайберт повідомив, що влада Німеччини виступає за збереження транзиту російського газу через територію України навіть після запуску трубопроводу «Північний потік-2». Але не пояснив, яким чином, оскільки наміри Москви цілком протилежні. Чи це чергове заворожування європейської пильності?

Як Києву не хотілося б, щоб на парламентських виборах у Німеччині у вересні перемогли «зелені», які рішуче виступають проти «Північного потоку-2» та не настільки рішуче, але все ж говорять про можливість продажу Україні бойової зброї для захисту від східного агресора, але, як демонструють останні перед виборами до Бундестагу земельні вибори 6 червня в східнонімецькій землі Саксонія-Ангальт, німецькі виборці віддають перевагу не «зеленим», а лагідно промосковській правлячій партії Ангели Меркель Християнсько-демократичний союз (ХДС) та відверто прокремлівській «Альтернативі для Німеччини» (АдН).

Жодного проблиску надії для України. Вже після здобуття другого місця на виборах у Саксонії-Ангальт співголова цієї партії Тіно Крупалла заявив, що «Європа, в тому числі Німеччина, немислимі без Росії».

На його думку, в умовах погіршення відносин сторони можуть рухатися вперед «тільки за допомогою безперервного діалогу, відкритих і об’єднуючих розмов, а не за допомогою звинувачень». Крім того, німецький депутат закликав не допустити поглиблення «ями» в стосунках між Росією та Європою. Хоч би якою була поведінка Москви.

«Шредеризація» по-російськи

Мотивами поведінки частини як німецьких, так і австрійських політиків, які люблять розказувати про «європейські та загальнолюдські цінності», але практичними діями повністю їх заперечують, часто є зовсім не інтереси їхніх держав, як і Європи в цілому, а цілком «шкурницькі» особисті інтереси.

Вже класичним є приклад Герхарда Шредера, попередника Ангели Меркель на посаді канцлера ФРН. За час свого канцлерства у 1998—2005 роках Шредер лобіював інтереси Росії більш чи менш приховано, а після втрати влади став відвертим прибічником Володимира Путіна та лобістом Росії й путінської компанії «Газпром».

Зокрема, у жовтні 2016 року Герхард Шредер очолив раду директорів компанії Nord Stream 2 AG, створену для спорудження системи транспортування газу «Північний потік-2».

Він же керував консорціумом iз будівництва першого «Північного потоку», у якому його місячна зарплата становила 250 тис. євро — значно більше, ніж на посаді канцлера ФРН. 3 травня 2020 року Шредер заявив, що «жоден президент РФ не поверне Криму» і потрібно зняти санкції з РФ.

Також він заявив, що мир на Донбасі можливий тільки за умови федералізації України. 8 листопада 2018 року Шредера було внесено до бази «Миротворця» через інтерв’ю німецькій газеті Aachener Nachrichten, під час якого він відповів позитивно на питання про анексію Криму. Ось такий гарант «недоторканності» території України в рамках «нормандського формату».

У Німеччині діяльність колишнього канцлера, як правило, коментують неохоче і стримано, і, як правило, коли ЗМІ починають заглиблюватися в його участь у конкретних проєктах, їм доводиться враховувати юридичні проблеми, зокрема відповідати перед судом «за образу честі і гідності».

Борис Райтшустер, німецький журналіст і телеведучий, автор численних книг про сучасну Росію, багаторічний кореспондент німецьких ЗМІ в Москві, кореспондент інформаційних агенцій dpa та «Франс Пресс», якого вважають одним із провідних знавців Східної Європи та який наразі є одним із найлютіших критиків Путіна, писав на цю тему: «Тим часом у Росії навіть був введений спеціальний термін «шредеризація», який увійшов у розмовну мову. Слово означає корупцію росіянами німецької еліти. Я трохи здивований, що цей термін у Німеччині зовсім не знають».

Для прикладу, Райшустер наводить, що колишній президент Німеччини Крістіан Вульф (у 2010—2012 роках) втратив посаду за позику в 700 євро від свого знайомого на придбання будинку, слідство за його справою затягнулося на роки.

А колишній канцлер Герхард Шредер скасував 7,2 млрд євро радянських боргів Росії, привів до будівництва «Північного потоку» і проштампував суму в 1 мільярд євро кредиту на цей проєкт «Газпрому». Шредер виступає лобістом Путіна, але, здається, німецьке суспільство не бачить проблеми.

Дотанцювались

Список німецьких колаборантів Кремля великий, але хочеться навести лише останній показовий приклад, тепер уже з австрійською «подружкою» Путіна.

Колишня міністерка закордонних справ Австрії Карін Кнайсль «прославилася» в 2018 році, коли під час свого весілля танцювала на публіці з президентом Росії Володимиром Путіним, який дивним чином прибув на її родинну урочистість.

А, виявляється, зовсім і не «дивним чином», бо минулого тижня офіційно оголошено, що Кнайсль­ стала «незалежним директором» у раді директорів державного російського нафтового гіганта «Роснєфть». Дотанцювалась.

Кнайсль очолювала австрійське міністерство закордонних справ у 2017—2019 роках. Вона зайняла посаду в уряді Себастьяна Курца від імені Партії свободи Австрії (FPO), яка прихильна до російської влади. У грудні 2016 року правляча в Росії путінська партія «Єдина Росія» підписала угоду про співпрацю з цією групою.

Кнайсль говорить на семи мовах, добре знає Близький Схід і неодноразово закликала до діалогу з Росією на тлі конфронтації Москви із Заходом.

Австрія — єдина велика країна ЄС, яка не вислала російських дипломатів після отруєння колишнього полковника ГРУ Сергія Скрипаля та його дочки в Солсбері.

«Діалог важливий у важкі часи», — сказала тоді Кнайсль, майже повторюючи теперішні слова глави МЗС Німеччини Хайко Мааса.