«Двуязичіє» панує

Тридцять літ, як довгожданну
Здобули ми волю —
Вибираємо собі ми
І владу, і долю.
Та не все, не все на світі
Можна вибирати!
Українська мова рідна
В нас одна — як мати.
Вже й Союзу не існує,
Та, на жаль, і нині
«Двуязичіє» панує,
Квітне в Україні.
Чом про мову суперечка
Не вщухає й досі?
Чи ми справжні українці,
Чи ми — малороси?
Чи ми гордості не маєм —
І тому, братове,
Надто мляво захищаєм
Українську мову?
Чи в своїй країні рідній
Ми — немов туристи?
Хто мені на ці питання
Зможе відповісти?
На Донбасі, на Волині —
Всюди в Україні
Українцями себе ми
Відчувать повинні.
І в щасливу для Вкраїни,
І в гірку годину
Мова наша солов’їна
Нас єднать повинна.
Є у нас своя держава —
Вільна, незалежна,
Й серцем вірю я безмежно
І беззастережно,
Що не буде малоросів
Поміж нас, братове,
Й запанує в Україні
Українська мова!

Олександр ТУРЧИНСЬКИЙ
Ямпіль, Вінницька область