Як нам відхреститися від росії
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
У Вінниці є пам’ятка архітектури — так званий будинок капітана Четкова.
Особа власника будинку на загал невиразна й нецікава, а ось архітектор цієї красивої будови, виконаної у популярному на той час (1910 р.) стилі модерн заслуговує на увагу.
Ім’я автора проєкту — Листовничий Василь Іванович, і багато булгакофілів можуть впізнати його в образі Лісовича, сусіда Турбіних із «Білої гвардії», якого карикатурно змалював Булгаков. Листовничий насправді був власником будинку на Андріївському узвозі, 13, у Києві, де свого часу орендувала квартиру родина Булгакових.
Подейкують, що велика й гамірна сімейка письменника постійно заливала Листовничих, які мешкали поверхом нижче і, звісно ж, мали претензії до неспокійних сусідів. Проте, гадається, причина була в іншому.
Василь Іванович Листовничий походив із древнього козацького роду, обіймав високі посади в Києві і був почесним його громадянином.
Після Жовтневої революції, коли в Києві проголосили УНР, Листовничий був будівничим Комісаріату у справах Київської шкільної округи, керував ремонтом Педагогічного музею (Центральної Ради) та театром Соловцова.
Можливо, саме співпраця з керівними органами УНР так дратувала Булгакова, який висміяв господаря дому, де пройшли його найщасливіші роки? Адже всі, хто читав «Білу гвардію», чудово знають ставлення письменника до всього українського.
Драматично склалася доля архітектора з приходом радянської влади у Київ. У 1919-му його заарештувала ЧК, його утримували в Лук’янівській тюрмі, піддавали тортурам, тричі виводили на імітований розстріл, а коли перевозили в табір за межами міста, при спробі втечі вбили.
Про інтелігентність і благородство родини Листовничих (попри паплюження сталінським адептом) свідчить і те, що донька Василя Івановича — Інна Василівна Кончаковська-Листовнича (померла в 1985 р.) — була праведником Бабиного Яру.
Ірина ОРНАРОВИЧ
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. >>
У цьому був весь Андрій, онук кулеметника Української Галицької Армії, племінник воїнів УПА. Все своє молоде життя він готувався до боротьби за незалежну Державу. І готовий був покласти за це своє життя. >>
Бо ми, Українські Націоналісти, та й загалом Українці, можемо бути Друзями і Побратимами, а можемо бути страшними недругами, які спитають за окупації, знущання, пацифікацію тощо… >>