Було море Мармурове, а стало «сопливе»: Туреччина потерпає від екологічної катастрофи

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган уперше прокоментував велику екологічну катастрофу, яка назрівала в регіоні Мармурового моря з початку цього року.

Глава держави був змушений відреагувати, бо вже є реальна загроза життю мешканців західного регіону Туреччини, а також через неї вже б’ють на сполох турецькі екоактивісти, політики, а також провідні світові ЗМІ, включно з «Рейтер», Бі-Бі-Сі, американською газетою «Вашингтон Пост» та британською «Телеграф».

Активне занепокоєння висловлюють і сусідні з Туреччиною морські країни, передусім Греція та Болгарія.

Тож президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган пообіцяв зробити все можливе, щоб вирішити проблему так званих «морських соплів» (чи, як більш делікатно називає їх Бі-Бі-Сі, — «морських шмарклів») — густого біло-коричневого слизу з фітопланктону, що вкрив берег Мармурового моря поблизу Стамбула та інших місцевостей цього густонаселеного регіону.

Гине все живе

Кораблям в Мармуровому морі доводиться проходити через товстий шар цього «желе», а рибальські човни не можуть вийти в море, оскільки слиз забиває їхні двигуни. Це неприємне явище загрожує життю морських організмів і заважає рибальству.

Слиз утворюється не лише на поверхні моря, а й опускається на глибини до 25-30 метрів і знищує все живе, перекриваючи доступ до кисню. У риб він забиває зябра, і ті просто тонуть.

На ідилічних фото Стамбула минулих років можна бачити сотні рибалок з вудками, які таким чином поповнюють свій родинний раціон за рахунок популярних у Туреччині морепродуктів.

Тепер це в минулому. Там, де є «морські шмарклі», не можна ловити рибу чи плавати.

«Звичайно, це нам заважає, — сказав у розмові з «Франс Пресс» рибалка Махсум Дага. — Знаєте, що відбувається з молюсками? Вони відкриваються і потім не можуть закритися — слиз їм заважає. Всі морські равлики тут уже мертві».

Місцеві мешканці відзначають, що концентрація желеподібної речовини під водою в 10-15 разів вища, ніж на поверхні. Морські соплі забиваються в зябра морських коників, крабів, дрібної риби й інших істот, через що морські мешканці гинуть.

Мармурове море та два проливи на його кінцях — Босфор і Дарданелли — є однією з найзаванатаженіших у світі трас руху морських суден, у бік як Чорного моря, так і Егейського.

У недільному виступі Ердоган визнав, що морський слиз також загрожує Чорному морю, а про Егейське не згадав, певне, з огляду на те, що половина його узбережжя належить Греції, з якою в Анкари не зовсім дружні відносини. Інша половина егейського узбережжя належить Туреччині.

Тут розташоване третє за величиною місто Туреччини — тримільйонний Ізмір, а ізмірський порт, що розкинувся вздовж узбережжя, — другий найбільший порт Туреччини після Стамбула.

І, що особливо важливо для туристичної галузі Туреччини, в регіоні Егейського моря навколо Ізміра розташованi найпрестижніші курорти Туреччини, яким віддають перевагу вибагливі туристи з Західної Європи. А розташоване далі на схід узбережжя Середземного моря в районі Анталії облюбували менш вибагливі бюджетні туристи з Росії та України. Розповсюдження «морських соплів» на узбережжя Егейського моря загрожує Туреччині втратою до 50% доходів від туристів iз Заходу.

Президент Ердоган визнав, що «морські шмарклі» загрожують також Чорному морю, передусім курортам сусідньої Болгарії. Бо ще достеменно не вивчено, чи здатні кораблі, які курсують Мармуровим морем, переносити вбивчий слиз.

Тепло плюс брудна вода

Уперше цей феномен зафіксували в Туреччині у 2007 році. Тоді товстий шар коричневого слизу з фітопланктону також спостерігали в Егейському морі біля узбережжя Греції.

Однак нині його поширення в Мармуровому морі стало наймасштабнішим в історії, зазначає Бі-Бі-Сі.

«Я сподіваюся, що ми врятуємо наші моря від цієї напасті. Я боюся, що вона пошириться у Чорне море, ... це буде величезна проблема. Потрібно негайно діяти», — сказав президент Туреччини. Адже в порту Самсуна, що на Чорному морі, днями експерти також виявили це неприємне явище.

Ердоган закликав розслідувати причини поширення слизу, а уряд країни вже відправив групу з 300 фахівців, які мають дослідити ситуацію.

Тим часом муніципалітет Стамбула запустив проєкт, спрямований на боротьбу з неприємним природним явищем. Планується провести очистку Мармурового моря, задіявши спеціальні судна. Відомо, що в Муданьї (провінція Бурса) спеціальні групи від стамбульського муніципалітету вже провели очисні роботи.

Морський слиз — природне явище, спричинене надмірним розростанням фітопланктону через високу температуру і забруднення води. За словами експертів, за останні 40 років ця проблема тільки набирала обертів.

Як пояснив Ейлюль Мустафа Сари, декан морського факультету турецького Університету Бандирма Оньєді, збільшення кількості азоту й фосфору в морі значною мірою пов’язане з побутовими відходами, такими як стічні води. І це провокує розростання фітопланктону.

«З посиленням ефекту потепління ми ризикуємо, що разом iз «морськими соп­лями» будуть з’являтися особливі групи токсичних мікроорганізмів», — заявив Мухаррем Балджи, викладач гідробіології в Стамбульському університеті.

В інтерв’ю Бі-Бі-Сі професор Байрам Озтюрк iз Турецького центру морських досліджень сказав, що проблема слизу не зникне, якщо влада не вкладе більше коштів у програму очищення каналізаційних зливів зі Стамбула.

«Розростання слизу загрожує морським організмам, в тому числі устрицям, мідіям і морським зіркам. Це справжня катастрофа», — каже експерт.

За словами турецьких учених, додаткове навантаження на екологію Мармурового моря також створюють шкідливі викиди, які потрапляють в сусіднє Чорне море з Дунаю.

Тож це проблема не лише Туреччини. А, зокрема, й України. У червні 2019 року зацвіла смарагдовим кольором Одеська затока.

У соцмережах з’явилися сотні фото та відео з дивним явищем. Біолог та керівник громадської організації «Зелений лист» Владислав Балінський пояснив тоді цвітіння води розмноженням у воді мікроскопічних організмів — ціанобактерій Nodularia spumigena.

Таке інтенсивне забарвлення Одеської затоки спостерігається зрідка. На цвітіння води впливають два чинники: рівень солоності та забруднення.

«Ці мікроорганізми поглинають увесь кисень iз води, і через це гине вся живність. Таке вже було в Одеській затоці у 2010 році — масова загибель усього живого. Тоді навіть мідії загинули. Це екологічна катастрофа великого масштабу. І це дуже серйозно може позначитися на екології міста Одеса», — розповів Владислав Балінський.

Можна припустити, що це була «маленька репетиція» драми, яка тепер розігралася в Мармуровому морі.