Вуглеводні «йдуть» за обрій: як вітер і сонце витісняють нафту з газом

Ще буквально кілька років тому вважалася беззаперечною теза про необхідність нарощувати власний видобуток нафти і газу як елемент енергетичної безпеки держави.

Для нашої країни, яка володіє другими за обсягом розвіданих запасів газу в Європі, ця ідея виглядала напрочуд привабливо.

Втім із розвитком галузі нетрадиційних джерел енергетики, переважно вітру і сонця, ця думка вже не вважається аксіомою — світовий досвід свідчить, що розвинені країни поступово відмовляються від викопних джерел енергії.

І якщо сьогодні нерентабельним — у теорії — став би видобуток сланцевого газу в Україні, то невдовзі такі ж показники можуть очікувати і на традиційний газ, і не лише в нашій державі.

Галузь — поза інтересами держави

Претензії щодо незадовільних темпів видобутку власних вуглеводнів, власне, і стали причиною, принаймні формальною, гучної відставки тепер уже ексочільника НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва разом із усією наглядовою радою компанії.

Проте наведені його опонентами цифри залишаються неспростованими. За якими в 2020 році компанія не виконала затверджений концепцією розвитку газодобувної галузі України план видобутку в 2020 році 27,6 млрд кубометрів українського газу.

При цьому затверджений наглядовою радою «Нафтогазу» бізнес-план передбачав видобуток тільки 14,9 млрд кубометрів.

Тодішній керівник Міністерства енергетики, а нині очільник «Нафтогазу України» Юрій Вітренко зауважував: компанія, мовляв, планує знижувати показники видобутку вітчизняного газу.

А керівник Асоціації газодобувних компаній Артем Петренко додав: «В Україні дуже виснажені родовища з видобутку газу і нафти, державні компанії здійснюють розробку цих покладів ще з 50-60-х років минулого століття, тому, відповідно, традиційні поклади практично закінчуються. Саме тому для зростання показників видобутку дуже важливо впроваджувати дорогі нові технології, які дозволять добувати ці поклади вуглеводні».

За його словами, протягом багатьох років газовидобувна галузь не була в пріоритеті політики держави, а була сфокусована на імпорт газу з Російської Федерації. Тому, за його словами, впровадження нових технологій, надання стимулів дозволить як державним, так і приватним компаніям спільно здійснювати збільшення обсягів видобутку газу в Україні.

«Протягом останніх двох років сектор нафтогазовидобутку та інвестування трансформується. А для будь-яких інвестицій дуже важливі стабільні і зрозумілі «правила гри», стабільна податкова система, яка гарантує повернення інвестицій, співпраця, нові активи, а також питання економіки, — продовжив експерт.

— Через пандемію суттєво знизилося споживання ресурсу, відповідно — відчутно впала ціна. Сектор нафтогазовидобутку є дуже ризикованим, він передбачає вкладення значних інвестицій. Тому в усьому світі ми фіксуємо зниження обсягів інвестування».

Сланець — у довгій шухляді

За офіційними даними, Україна — друга в Європі країна за обсягами затверджених запасів газу. Тобто в Україні є величезний потенціал щодо газовидобутку. Торік, як відомо, дер­жава ухвалила рішення віддати в користування «Нафтогазу» Юзівську площу.

«Це було компромісне рішення, з огляду на складну ситуацію з інвестуванням, — стверджує Петренко. — До цього Юзівську ділянку не розробляли. Вона дуже перспективна, адже містить поклади газу і величезні обсяги важко видобувних покладів. Часто кажуть, що на Юзівській площі добувають сланцевий газ. Але скажу, що на будь-яких площах України цей газ не видобувається. Адже цей ресурс дуже дорогий, тому найближчим часом вкладати кошти в його видобуток ніхто не буде».

На думку експертів, Юзівська площа — це перспективна наф­тогазова ділянка з покладами як традиційного газу, так і газу щільних колекторів. При цьому, на їхню думку, запаси газу там можуть досягати сотень мільярдів кубометрів, але поки дослідження тривають.

А враховуючи, що наша держава впродовж року споживає близько 30 млрд кубометрів газу, початок експлуатації такого родовища міг би перетворити нас з імпортера газу в його експортера.

Щоправда, небезпек у цьому проєкті значно більше, ніж теоретичних можливостей. З одного боку — територія, наближена до театру воєнних дій на сході нашої держави. З іншого — негативне ставлення місцевих мешканців до видобутку вітчизняних вуглеводнів, сформоване насамперед старанням російських телеканалів.

Більшість жителів Донбасу дізналися про існування Юзівської площі в 2011 році — й одразу ж вийшли на мітинги проти можливої експлуатації, які вже тоді мали яскраво виражений політичний підтекст.

Міжнародна компанія «Шелл» зовсім ненадовго зайшла на ділянку, але розпочався збройний конфлікт і видобувники заявили про припинення робіт, а згодом і взагалі відмовилися від розробки газу через економічну недоцільність. І зараз на родовищі — тиша.

«Це свердловини глибиною понад 4,5 кілометра. Там є родовище газу щільних пісковиків. Це дуже щільні колектори», — розповідає директор державного підприємства «Шебелинкагазвидобування» Юрій Фесенко, додавши, що сьогодні на Святогірській площі влаштовують вертикальну розвідувальну свердловину в місці, де можлива найбільша концентрація газу. Результати буріння очікуються в поточному році, вони ж стануть основою для програми подальших робіт.

Ідея на межі рентабельності

Фахівець складність розробки Святогірської площі пояснює так: «Якщо Північно-Волвенкове і Співаківка — це мочалки з великими порами, то Святогірка — наполовину придавлена мочалка. Там є газ спресованих пісковиків. Він не відрізняється ні за якістю, ні за своїм складом від традиційного газу. Але добувати його складніше».

Щоб остаточно зрозуміти, скільки ж потрібно інвестувати у видобуток газу з щільних порід на Юзівській площі, потрібно дочекатися результатів 3D-сейсмічних досліджень.

Це складний, копіткий процес з аналізу геологічних даних. Він не вимагає буріння, але може зайняти приблизно рік. До повноцінної розробки цієї площі в компанії планують перейти протягом п’яти років.

У межах Дніпровсько-Донецької западини, крім традиційних покладів газу і газу в щільних породах, дійсно є поклади газу в сланцевих породах. Головна відмінність газу щільних порід полягає в тому, що він залягає в пісковиках, а газ сланцевих порід — у сланцях, які набагато щільніші, ніж пісковики.

Структура і властивості природного газу, який залягає в різних типах порід, не відрізняються.

Але, зважаючи на собівартість, видобуток так званого сланцевого газу в Україні економічно недоцільний і поки не ведеться. Для розробки сланцевих порід необхідно залучати ще дорожчі технології, ніж для розробки газу щільних порід. Потрібно мати сучасну техніку і залучати міжнародних фахівців.

Але не факт, що цією проблемою необхідно займатися зараз — враховуючи, що на території нашої держави поклади газу є також у районі Карпат і Чорного моря. І це — сотні мільярдів кубометрів запасів газу. Потенціал традиційного газу в Україні ще не розкритий повною мірою.

Нафта залишиться в історії?

І при цьому деякі експерти категорично заявляють: нові родовища нафти і газу людству більше не знадобляться, адже більшість держав світу поставила собі за межу перехід на зелену енергетику і досягнення кліматичної нейтральності до середини століття.

Адже зміна клімату, як вважається, стала чи не найбільшим викликом, з яким коли-небудь стикалося людство, а ключ до запобігання найгіршим наслідкам глобального потепління перебуває в енергетичному секторі: на його частку припадає приблизно три чверті викидів парникових газів.

Світова спільнота усвідомила проблему і намагається кардинально змінити колишні способи отримання, транспортування та використання енергії. Проводити декарбонізацію, як стверджують експерти, буде дуже важко, але це можливо і принесе світовій економіці величезні вигоди.

Така думка принаймні фігурує в дослідженні NetZeroby 2050 («Чистий нуль до 2050 року». — Ред.), яке підготували міжнародні експерти МЕА — Міжнародної енергетичної агенції.

За її висновками, для запобігання потепління на планеті більш ніж на 1,5 градуса за Цельсієм ситуація у світовій енергетиці вже менш ніж через 30 років може і повинна виглядати так: дві третини всієї енергії на планеті будуть забезпечувати вітер, сонце, біоенергія, геотермальні джерела та гідроенергія.

Автомобілі будуть їздити головним чином на електриці, повітряний транспорт перейде в основному на біологічне і синтетичне паливо. Електроенергію майже на 90% будуть виробляти з відновлюваних джерел енергії, інше візьме на себе головним чином ядерна енергетика.

У своїй дорожній карті МЕА перераховує понад 400 проміжних цілей на шляху до досягнення нульової емісії в 2050 році. Так, необхідно припинити видачу дозволів на будівництво нових вугільних електростанцій.

Найменш ефективні діючі вугільні електростанції треба відключити до 2030 року, а більш ефективні, які будуть працювати до 2040 року, необхідно оснастити додатковим обладнанням для очищення викидів.

А частку електромобілів у глобальних продажах нових автомобілів потрібно довести з нинішніх 5% до 60% в 2030 році, число ж зарядних станцій для них необхідно збільшити з приблизно одного мільйона в даний момент до 40 млн менш ніж через десять років. Продаж нових автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння необхідно припинити до 2035 року.

Нафта по 35 — і щоразу дешевше

При цьому обіцяного скептиками колапсу економіки не буде. Так, на думку авторів дослідження, «зелена» економіка створить мільйони нових робочих місць. Адже, відповідно до логіки їхньої концепції, до 2030 року світова економіка зросте на 40%, але енергоспоживання знизиться при цьому на 7%.

Це стане можливим завдяки всесвітньому ривку щодо підвищення енергоефективності. У цьому десятилітті енергоефективність повинна щорічно рости на 4%, що приблизно втричі швидше, ніж планувалося раніше.

Для цього, щоправда, потрібні нові технології та інновації, які наразі перебувають на стадії прототипів, наприклад установки з уловлювання CO2 з атмосфери і його зберігання.

Водночас уже до 2030 року, як передбачається, розвиток «зеленої» енергетики дозволить створити 14 мільйонів нових робочих місць. Так що прискорена відмова від використання викопних енергоносіїв не призведе до масового безробіття на планеті, а навіть навпаки, впевнені автори доповіді.

При цьому стверджується: пік попиту на нафту пройдено, і ціна бареля неодмінно падатиме. Заодно експерти пропонують державам уже зараз припинити видавати дозволи на освоєння нових нафтових і газових родовищ — вони не будуть потрібні.

«Попит на нафту вже ніколи не повернеться до піку 2019 року», — прогнозує МЕА, додаючи, що в найближчі три десятиліття він буде щорічно знижуватися в середньому на 4%.

Як наслідок, до 2030 року ціна бареля впаде до 35 доларів, тому, як прогнозується, постачатимуть «чорне золото» на світовий ринок лише невелике число країн-виробників із найбільш низькою собівартістю видобутку, до яких автори дослідження відносять членів ОПЕК: їх частка на світовому ринку нафти виросте з нинішніх 37% до 52% у 2050 році.

Попит на природний газ ще якийсь час залишатиметься, а до середини 2025 року він може навіть трохи зрости. Та вже пізніше ціна на блакитне паливо падатиме і вже в 2050-му виявиться на 55% відсотків нижчою від рівня минулого кризового року. У такій ситуації, прогнозується, не знадобляться нові родовища газу, крім тих, які вже розробляються.

Незатребуваними виявляться і ті термінали з виробництва скрапленого природного газу, які в даний момент споруджуються або перебувають у стадії планування.

Зрештою, до 2050 року ще треба дожити...