Коли обіцянки — цяцянки: чому міжнародні інвестори не хочуть вкладати гроші в Україну

Міжнародні інвестори доволі скептично ставляться до можливості працювати в Україні.

Показником цього є динаміка минулого року, коли обсяг інвестицій у нашу країну суттєво скоротився, а нові ініціативи влади на кшталт «інвестняні» викликають тільки скепсис.

Тим часом ніші, в які зарубіжні бізнесмени готові вкладати свої кошти, у нас є. Але, щоб досягти успіху, влада має ініціювати не лише піарівські та популістські кроки, а й прислухатися до думок експертів.

Звинувачуймо коронавірус!

За даними статистики, чистий відтік прямих іноземних інвестицій з України в 2020 році склав майже 870 млн доларів.

При цьому експерти стверджують: повернути іноземні інвестиції в Україну в тому обсязі, який був у 2019 році, найближчим часом буде доволі важко.

Тоді, нагадаємо, іноземні інвестори внесли в економіку України 2,53 млрд доларів прямих іноземних інвестицій у вигляді акціонерного капіталу, збільшивши їх обсяг у порівнянні з 2018 роком на 8,8%.

Нині гроші в Україну вперто не йдуть. При цьому не йдуть саме в ті сектори економіки, які, здавалося б, могли гарантувати стовідсотковий прибуток.

«В Україні тільки 10% із загальних внутрішніх інвестицій надходять в агросектор. Причому в останні два роки спостерігається тенденція їх зниження. Аналогічна ситуація і з іноземними інвестиціями», — заявив генеральний директор «УкрАгроКонсалт» Сергій Феофілов.

Держава робить вигляд, що намагається сприяти інвесторам. Принаймні публічних заяв на цю тему, зокрема авторства президента Володимира Зеленського та членів його Зе-команди, не бракує. Ухвалюють і закони.

Наприклад, про державну підтримку інвестиційних проєктів на суму понад 20 млн євро, податкові стимули для зарубіжних інвесторів, створення спеціальної урядової установи, покликаної займатися супроводом інвестиційних проєктів, допомагати інвесторам від початку проєкту і протягом усього часу його тривалості, знаної в народі як «інвестняня».

Але на виході маємо мінус. Причини, на думку експертів, тут є і об’єктивні, і суб’єктивні. До перших можна віднести аргумент пандемії коронавірусу, адже — і це є своєрідною аксіомою — в період криз інвестори завжди дуже обережно підходять до розміщення капіталу в країни, що розвиваються.

Не виняток і криза, спричинена «Ковід-19». Інвестори в такі моменти обирають тиху гавань, якою переважно стають економіки розвинених держав. А тому до завершення кризи в ризикові держави на кшталт нашої вкладатимуть мінімально.

Тим паче держава в деяких випадках, пов’язаних із залученням інвестицій, ... сама конкурує із собою ж. Йдеться насамперед про такий привабливий інструмент для іноземців, як облігації внутрішньої державної позики, які гарантують обіцяні державою 7-10% річних. Інвестор же ж може заробити — із доволі високим ризиком — 15-20%.

Латаємо діри замість шити новий одяг

Інші причини — суб’єктивні. І полягають вони в самому імі­джі нашої країни, який і раніше не був особливо позитивним, але сьогодні він суттєво погіршився.

Головним чином — через падіння довіри. Наша країна — ризикова територія для роботи. І якщо бізнесмен готовий вкладати сюди свої кошти, то він хоче отримати більший прибуток, ніж у більш прогнозованих державах. Ну а ризикованих кейсів, про які можна розказувати потенційним інвесторам, у нас чимало.

Один із головних — ринок «зеленої» енергетики. Коли Україна спершу на державному рівні гарантувала дійсно привабливі умови для бізнесу, але потім вирішила змінити правила гри, підписала невигідний для інвесторів меморандум, але і його виконувати не поспішає.

І на цьому тлі всі заклики особисто Володимира Зеленського та обіцянки членів його команди виглядають доволі блідо. Адже всі ці обіцянки, навіть оформлені у форму структурних рішень, все одно залишаються популізмом.

«Ось візьмемо популістський проєкт Офісу з розвитку підприємництва, — написав на своїй сторінці у фейсбуці директор Інституту розвитку економіки Олександр Гончаров.

— Організований за принципом: латаємо діри, а не шиємо новий одяг... Звичайно ж, було створено наглядову раду Офісу в складі представників секретаріату Кабміну, Мінекономіки і Міністерства цифрової трансформації України, діяльність якого буде спрямована на розвиток і підтримку малого і середнього підприємництва, підтримку і просування експорту товарів і послуг українських виробників».

На думку експерта, цей проєкт не спрацює із цілої низки причин. І головна з них — новий офіс дублює функції міністерств і секретаріату Кабміну.

«І при цьо­му секрет дій влади досить простий: якщо не знаєш куди йти, то роби це впевненіше за всіх інших», — іронізує Гончаров, додаючи, що насправді для економічного прориву в Україні необхідні три основні умови: сприятливі умови для українського бізнесу, економічна стратегія уряду і Верховної Ради, підтримана президентом, а також інститути та інструменти розвитку.

Експерти також запитують: наскільки інститут, який утворила нинішня влада, буде здатним реально забезпечувати прискорення процедур без додаткової корупційної ренти? А також — де запобіжники проти корупції?

Адже можливість ввозити обладнання без додаткових мит — це популярне рішення, оскільки воно дозволяє зберегти ресурси вже на етапі реалізації інвестиційного проєкту. Але чи не з’являться при цьому «спеціальні люди», які захочуть половину заощаджених коштів?

Втрачені 25 мільярдів

«Також свого часу я вивчив історію виникнення і функціонування корпорацій розвитку, які беруть свій початок у 1950-1960-х роках. На сьогоднішній день у світі налічується більше 100 корпорацій розвитку, серед яких найбільшими є Worldbank (розмір активів — 27,2 млрд доларів), EuropeanBank (розмір активів — 15,8 млрд доларів), Export-importbankofJapan (розмір активів — 11,4 млрд доларів), AsianDevelopmentBank (розмір активів — 9,6 млрд доларів). В Україні досі немає жодної національної корпорації розвитку, яка б використовувала стандарти, наприклад Програми розвитку Yozma Ізраїлю або Програми державно-приватного партнерства США. До речі, Програма корпорації з інвестицій у малий бізнес (ПКІМБ) — унікальна програма державно-приватного партнерства, за допомогою якої і з моменту її створення здійснено інвестування в більш ніж 100 тис. малих американських підприємств на загальну суму в 48 млрд доларів», — зазначає Гончаров.

Хоча, за його словами, в Україні така програма — «Українська корпорація розвитку» — також існувала, і створили її ще в 2013 році.

Головними завданнями було забезпечення координації роботи з питань здійснення інвестиційної політики і розвитку експорту, залучення фінансування на реалізацію інвестиційних проєктів, також забезпечення пільгового кредитування та страхування інвестиційних проєктів підприємств малого і середнього бізнесу і, нарешті, розвиток експорту через власні відділення зовнішньої торгівлі.

На думку Гончарова, запустивши Українську корпорацію розвитку, могли б залучати в економіку країни щорічно не менше 25 млрд доларів.

Інші можливості — скажімо, перевірена практикою модель, яка могла б допомогти Україні залучити іноземні інвестиції, — створення виробничих парків з уже підключеною інфраструктурою.

Схожу модель вдалося втілити, зокрема, в деяких арабських країнах, де інвесторам пропонують промисловий майданчик із повністю готовою інфраструктурою: дорогами, офісами, складськими приміщеннями, виробничими цехами та всіма комунікаціями.

Інвестиції в ІТ та ... освіту

Різниця в підходах між тим, що пропонує зовнішнім інвесторам Україна, і тим, що пропонують інші країни, очевидна.

«Припустимо, я хочу інвестувати в Україну 20 млн євро, — пише інвестор Габріель Кокуашвілі. — Які тут проєкти зараз відкриті до інвестування? Де є відведена земля, інфраструктура і готові напрямки? Є що мені запропонувати? Питань більше, ніж відповідей. Ухвалене рішення інвестором у питанні, куди вкладати свої гроші при розкладах «обіцянки з боку України» або «вже готова інфраструктура з боку інших країн», очевидне».

На його думку, Україні необхідно запропонувати і реалізувати кілька кейсів з інвестиціями в конкретний проєкт, показати, що держава готова виконувати свої зобов’язання. І вже після цього можна переходити до більш масштабних пропозицій.

«Тобто говорити про значний приплив інвестицій, пов’язаний з ухваленням стимулюючого законодавства, ще дуже завчасно, — продовжує бізнесмен. — Стабілізація ситуації з «Ковід-19» може посприяти активізації інвесторів на ринках країн, що розвиваються, до яких, зокрема, належить і Україна. Тут можна розраховувати на реінвестування прибутку вже діючих компаній і повернення ресурсів, які були раніше виведені з країни».

Створити успішні кейси, на його думку, Україна при бажанні може з тими компаніями, які вже мають досвід роботи в нашій країні.

«Це займе приблизно рік. Аналіз реального досвіду таких проєктів потім може залучити більш широкий пул інвесторів, — каже Кокуашвілі. — Також Україна на державному рівні має розуміти, що мало ухвалити закони, треба зробити так, аби про нові можливості, які є в країні, дізнався світ. Адже за кожного інвестора конкурує безліч країн, і умови підтримки в багатьох із них лояльніші, ніж в Україні».

Сьогодні ж, на його думку, інвестори вже склали для себе приблизне розуміння того, куди можна інвестувати в Україну.

«Насамперед це агропромисловий комплекс і логістика експорту зерна. Потенціал є також в сфері ІТ. Рано ще поки говорити про серйозні перспективи переробної промисловості, там ми не бачимо зрозумілих ніш, в які можна інвестувати, — резюмує бізнесмен. — У той же час проблема з достатньою кількістю кваліфікованої робочої сили, з якою вже зіткнулися іноземні інвестори в Україні, може залучити інвестиції в освіту з боку великих фінансово-промислових груп. Тут також хочеться відзначити, що різні програми співпраці з державою не дали позитивного результату, і багато хто вже задумався про створення приватної освіти під свої потреби».

А ТИМ ЧАСОМ...

Гроші йдуть із банків

Налякані загрозами санкцій РНБО України, великі вкладники комерційних банків, перш за все включаючи категорію топ-чиновників, нардепів, великих підприємців та інші публічних людей, у квітні-травні цього 2021 року стали масово знімати зі своїх банківських рахунків валюту.

«Опитування банкірів показало, що в подальшому зняті з рахунків свої кошти ці люди розподіляють таким чином: вкладають у криптовалюти (5%-10%), розміщують у приватний сейф банку (до 10%), залишають на банківських картах (до 10%), беруть на руки готівку і потім велику її частину зберігають у приватних сховищах (75%-80%)», — заявляє директор Інституту розвитку економіки Олександр Гончаров.

За його словами, навіть не фахівцеві ясно, що через відтік великих вкладників сильний фінансовий удар отримають малі і середні українські банки, а дехто з них і зовсім може призупинити свою діяльність.

«А що з цього приводу думає наша влада? Нічого, просто мовчать, — каже Гончаров. — Ми бачимо, що в потрібному ключі національні ринки капіталу не реагують на риторику президента і прем’єр-міністра. І «веселуха» ще не почалася, очевидно, що фінансово-економічний блок Кабміну до зіткнення з новими викликами кризи не готовий».

Через бездіяльність влади, на його думку, потужний удар отримають фінансовий ринок і наше населення, яке і далі біднішатиме, у людей будуть різко погіршуватися стандарти життя.

«Приходжу до того, що для поліпшення ситуації потрібно діяти в рамках регуляторного поля. Пора пропонувати законодавчі акти, які б створили умови для бізнесу хеджування в Україні та реальні стимули для стійкого підйому ринків капіталу», — резюмує експерт.