На парламентських виборах на Кіпрі знову перемогла керівна партія: корупціонери можуть спати спокійно

Минулої неділі, 30 травня, на Кіпрі відбулися парламентські вибори. Формально в Палаті представників Кіпру (однопалатному парламенті) — 80 місць, з яких 70% (56 місць) відводиться греко-кіпрській громаді острова, а решта 30% (24 місця) — турецькій.

Однак остання не бере участі у виборах до парламенту Республіки Кіпр iз 1964 року, і ці 30% місць вважаються вакантними.

Сім партій на 56 місць

Відтак боротьба велася за 56 місць, на них претендували 658 кандидатів від 15 партій і політичних рухів (лише семеро були незалежними самовисуванцями).

І знову перемогла правоцентристська партія «Демократичний збір» (ДІСІ), незважаючи на погіршення результатів у порівнянні з парламентськими виборами п’ятирічної давності.

Голосування відбувалося на тлі загального незадоволенння виборців станом політичних еліт, обурення, викликаного корупційними скандалами, і роздратування, пов’язаного з карантинними обмеженнями, запровадженими для боротьби з поширенням коронавірусу.

ДІСІ є домінуючою політичною силою на острові в останнє десятиліття: вона виграє вже треті вибори поспіль з результатом 27,77% (-2,9% у порівнянні з попередніми виборами).

Номінально колишній, а фактично чинний лідер цієї партії Нікос Анастасіадіс, який  вже більше восьми років займає пост президента країни (глава держави формально повинен стояти над партіями), і стільки ж часу найбільш відомі політики в лавах ДІСІ формують кабінет міністрів Кіпру.

Нинішні ви­бори підтвердили, що «Демократичний збір» продовжить відігравати домінуючу роль у політичному житті країни і в найближчі роки.

Кіпрські комуністи, які ховаються за назвою Прогресивна партія трудового народу Кіпру (АКЕЛ), заручаються підтримкою 22,34% (на 3,3% менше), а третя сила країни в особі Демократичної партії (ДІКО) — 11,29% (на 3,2% менше).

Четверте місце посів ультраправий Національний народний фронт (ЕЛАМ), який  набрав 6,78% голосів (+ 3%).

Саме на нього певна частина суспільства покладала сподівання на позбавлення Кіпру репутації піратського острова-пристанку для корупціонерів різних країн і мастей. Також пройшли в парламент Рух за соціал-демократію ЕДЕК, демократичний фронт та Кіпрська партія зелених.

Сім названих політсил острова і сформують склад Палати представників на наступні п’ять років.

Якщо зробити короткий висновок iз парламентських виборів на Кіпрі, то він такий: незначна частина суспільства таки хоче позбавити свою країну репутації «корупційної чорної діри» Євросоюзу, але більшість віддає перевагу заможному життю навіть у статусі «корупційного піратського острова».

Хай навіть центральна влада ЄС у Брюсселі інколи з докором вказує бешкетникам-кіпріотам, що вони живуть не зовсім чесно. Так, не чесно, але ж заможно!

Острів залишається кримінальним відстійником

 Наприкінці квітня цього року Єврокомісія порушила процедуру проти Кіпру та Мальти через так звані «золоті паспорти», тобто паспорти цих країн, і, відповідно, Євросоюзу, за суттєві інвестиції (грошові вливання) в економіку цих невеликих острівних країн.

У 515-сторінковому звіті зазначається, що трохи більше половини з 6 тис. 779 паспортів, які уряд Кіпру видавав за програмою протягом 13 років, були надані повнолітнім членам сім’ї інвесторів попри відсутність закону на той час, який би це дозволяв.

Тобто, право на проживання на Кіпрі отримували не лише самі «інвестори» (особи, які нелегально вивозять корупційні кошти з Росії та України, а також частково з Казахстану та Китаю), а й члени їхніх родин.

На практиці це означає масове переселення на Кіпр кримінально-корумпованих родин, часто навіть зі своєю челяддю, як-то хатніми робітницями та нянями.

Нагадаємо, в листопаді 2019 року влада Кіпру припинила видавати громадянство країни в обмін на інвестиції через велику кількість порушень. На додачу розгорівся скандал через те, що громадянство країни могли отримати люди з судимістю.

Програма «золотих паспортів» на Кіпрі діяла з 2004 року і набула нинішнього вигляду — громадянство і паспорт в обмін на мінімально 2 мільйони євро інвестицій — з 2014 року. Вона популярна серед росіян та українців.

Чудове кіпрське місто Лімасол давно вже набуло репутації столиці російсько-української мафії. На вулицях російську мову чути майже так часто, як і грецьку, діють російські культурні (пропагандистські) центри, працюють російські школи, радіостанції й друковані видання, в магазинах поширюється преса з Росії.

Подібне відбувається і в Ларнаці. Автор цих рядків зустрічав на набережній головного портового міста Кіпру моряків на прогулянці з російських військових кораблів.

А в одному з супермаркетів, почувши мою українську мову, з виховною метою наблизилась висока вродлива блондинка, як з’ясувалося, донька одного з лідерів сепаратистів з Луганська, яка прискіпливо допитувалася, чому ми з дружиною не носимо георгіївських стрічок, а отримавши гідну відповідь, назвала нас «київськими фашистами».

Чи не виникало в українців питання, чому наші високі державні діячі витрачають на офіційні відвідування Кіпру три доби, а до європейських столиць навідуються на добу?

Чи скільки кіпрських паспортів випало б, якщо добряче потрусити найвищі українські державні органи? Чому засновниками багатьох українських компаній є особи з Кіпру?

Схоже, що парламентські вибори на Кіпрі минулої неділі зафіксували цю острівну країну на рівні російсько-українського  кримінального відстійника.