Людина «відлиги»: у Києві презентують творчість одеського митця виставкою «Олег Соколов: колір, музика, слово»

У рамках програми «Клітина» та у партнерській співпраці з Музеєм сучасного мистецтва Одеси в Національному художньому музеї України триває монографічна виставка Олега Соколова «Олег Соколов: колір, музика, слово». (Кураторки: Ганна Алієва, Тетяна Осадча).

Проєкт розкриває особливості самобутнього світогляду художника, що експериментував з різними мистецькими формами, знайомить з багатогранним творчим доробком митця, який налічує тисячі робіт: колажі, монотипії, каліграфія, рисунки, арт-буки, карикатури, ілюстрації, афіші та інші.

На виставці представлені твори з державних та приватних колекцій, а також архівні матеріали, що розкривають процес творчості автора від початку 1950-х до кінця 1980-х років.

Для Національного художнього музею це перша репрезентація творів художника, що стала продовженням дослідження модернізму та його послідовників, а також вивчення міждисциплінарних зв’язків у мистецтві ХХ століття.

Експозиція об’єднує три частини, які є складовими назви експериментального клубу «Колір, музика, слово», заснованого самим Соколовим. Це простір, у якому збиралась творча та технічна інтелігенція Одеси.

Працюючи майже все життя науковим співробітником в Одеському музеї західного та східного мистецтва, художник не мав жодної офіційної виставки та державного замовлення. Оскільки у нього не було власної майстерні, Соколов майже ніколи не працював у великому форматі.

Його роботи — камерні, інтимні. Написав багато поезій, та жодна з них так і не була надрукована. Розуміючи, що його творчість незрозуміла та «нереалістична» для радянської доби, митець шукав однодумців, з якими ділився своїм світоглядом, філософією, творами. Одесити називають Соколова «своїм художником», «людиною відлиги», що вті­влював ідеали шістдесятників.

Новаторський творчий метод Олега Соколова став прообразом методу Одеського концептуалізму. Пошуки в синтезі абстрактного мистецтва та світломузики ставлять його в один ряд з митцями, що протягом ХХ століття розробляли теорію світло- та звукопередачі.

Основа творчості художника — авторські інтерпретації музики, художніх творів і явищ. Синтез мистецтв, де поєднується наративне, візуальне і аудіальне.                 

                    
Олег Соколов — один із перших, хто використовував текст як повноцінну одиницю художньої виразності. В середині 1960-х відкриває для нас поп-арт. У 70-х — яскраву графіку. Багато творів присвятив інтерпретації музиці Шнітке, Скрябіна, Вагнера, Мусорського. Переосмислював Кандинського, Вазареллі, Скрябіна, Штайнера, Булгакова.

Його цікавили всі прояви мистецтва. Бачив роль творця як універсальну, що дозволяє працювати в багатьох напрямках. Поєднував техніки, експериментував, використовував у роботах нетрадиційний матеріал: афіші, залишки музейного оформлення тощо.

«Ця виставка — творчий щоденник — маніфест автора, де багато суб’єктивного, інтуїтивного, несвідомого, пропонує нам зовсім нову естетичну парадигму, в яку хочеться зануритись», — каже кураторка проєкту Ганна Осадча. Експозиція триватиме у Києві до 30 травня та доступна в онлайн-форматі на офіційній сторінці NAMU та у соціальних мережах.

Ангеліна ВЕЛИКА