Розібравши по кісточках нещодавню пресконференцію президента Зеленського, оглядачі дійшли висновку: гарант більш впевнений та краще тримається на публіці, однак неправдивої інформації та маніпуляцій, коли йдеться про реальні проблеми, на жаль, не поменшало.
Президент наголошує, зокрема, про важливість незалежності Національного банку, але фактично (хоч і плутано) підтверджує свій вплив на рішення НБУ:
«І щодо звільнення голови Нацбанку: ви знаєте, з чим я боровся. З тим, щоби були зменшені відсотки по кредитах, це дуже непросто для нашого населення. Що я отримав? На сьогодні я як президент це гарантував і отримав. Замість 20-25%, які є… які були до цього часу, до нового голови Національного банку, я не хочу говорити, що це тільки його перемога, це всього Національного банку перемога. Тим не менш, програма «5-7-9» з’явилась».
Дійсно, станом на середину травня 2021 року за програмою «5-7-9» видали 15 тисяч 406 кредитів на загальну суму 39,5 мільярда гривень.
Проте кредити за програмою «5-7-9» — це субсидовані державою позики, а не ринкові (у 2020 році на цю програму витрачено 2 млрд грн з державного бюджету і стільки ж заплановано на 2021 рік). Ринкові кредити для бізнесу в національній валюті коштують зараз близько 8% (короткострокові) та 15% (довгострокові).
Тобто дешеві кредитні ресурси — це не заслуга президента, а передусім — кошти платників податків, пам’ятаймо про це.
На запущену урядом 1 лютого 2020 року програму «Доступні кредити 5-7-9%» покладали великі сподівання. У Кабінеті Міністрів розраховували, що вона сприятиме зростанню рівня зайнятості, розвитку інноваційних та ефективних підприємств, розширить податкову базу і збільшить доходи державного бюджету.
Проте плани зруйнували пандемія і карантинні заходи, що призвели до закриття багатьох сегментів бізнесу.
За перший рік роботи програми «Доступні кредити 5-7-9%» за підтримки держави підприємці отримали кредитів на 32 млрд грн, але майже половина з них — 14,5 млрд грн — пішла не на розвиток бізнесу, а на рефінансування старих боргів під 0% річних.
Під час коронакризи це був правильний крок, який допоміг не допустити кризи неплатежів у банківському секторі.
Ще 12,7 млрд грн із загальної суми — це так звані антикризові кредити на поповнення оборотного капіталу під 0-3% річних. І лише 4,8 млрд грн, або 15% від виданих за програмою кредитів, — це інвестиційні позики підприємцям, які розвивають бізнес та створюють робочі місця. Саме заради цього була розроблена та запущена ця програма.
Так чи виконує програма свою основну функцію? Попит на інвестиційні кредити суттєво не змінився: їх щотижня видають в середньому на 100 млн грн., 180-300 млн грн видають на рефінансування взятих раніше позик (позичальники, які хотіли зменшити витрати на обслуговування таких кредитів, це вже зробили).
Єдиним продуктом програми, попит на який зріс, стали антикризові кредити під 0%. Щотижня їх видають на 1-1,5 млрд грн, і цим скористався аграрний бізнес. За даними Міністерства економічного розвитку, сільське господарство є найбільшим отримувачем коштів за програмою «Доступні кредити 5-7-9%».
Усього на агробізнес припадають 53% виданих у рамках програми позик. Нічого поганого в цьому нема, нехай навіть за кошти платників податків.
Більшість країн підтримує власних селян, і в Україні щонайменьше п’ять таких програм підтримки. Крім того, в лютому 2021 року для агровиробників знизили ставку ПДВ з 20% до 14%.
До речі, саме агробізнес має сьогодні найнижчий портфель непрацюючих кредитів — 7%. Тобто скаржитися на відсутність уваги вітчизняний агробізнес не може.
Але Україна отримала дещо парадоксальну ситуацію. Той бізнес, заради підтримки якого запроваджувалася програма і який створює робочі місця, має сплачувати за своїми позиками 5-9% річних.
А той бізнес, який приєднався до програми згодом, який рефінансує свої позики чи бере кредит на поповнення оборотних коштів і не зобов’язаний створювати робочі місця, взагалі не сплачує відсотки за користування державними коштами.
Розрахунок був на торгівлю, яка потерпає від карантину. Проте на неї припало 20% кредитів, а на агробізнес — 53%.
А що далі? За нинішніх обсягів фінансування навіть якщо позик більше не видаватимуть — витрати на компенсацію відсоткових ставок лише у 2021 році перевищать 3 млрд грн. У бюджеті-2021 на програму доступних кредитів закладено удвічі менше коштів — 1,6 млрд грн.
За подальшого прискорення фінансування доведеться або перерозподіляти гроші з інших статей, або збільшувати дефіцит державного бюджету, друкувати гроші. Процентні ставки за кредитами та депозитами залежать від інфляції та ризику країни.
І незалежність Національного банку України потрібна саме для того, щоб тримати монетарну базу та інфляцію під контролем, а отже — сприяти зниженню ставок. Тому фактичне зізнання президента у тиску на НБУ — тривожний сигнал.